МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Розвиток та аналітична динаміка субстанції національної економікиВласність визнана найголовнішою економічною категорією, яка виражає відношення привласнення засобів виробництва і результатів праці. Права власності визначені Конституцією України. Земля і всі ресурси господарювання в Україні є об'єктами права власності українського народу. Приватна власність.Передбачає реального суб'єкта власності та форми її функціонування. Насамперед приватна власність має єдиного суб'єкта— індивіда, особу. Проте може функціонувати в таких формах: •індивідуальна,коли власником є індивід; •сімейна,коли власником є члени сім'ї, родини; •колективна(корпоративна), коли приватні власники передають свою власність у колективне управління. Отже, суб'єктами приватної власності в Україні є фізичні особи, тобто кожен індивід має право бути власником засобів виробництва і результатів праці. Суспільна власністьпередбачає суспільного чи колективного власника з відповідними формами функціонування. Неприватна власність належить групі людей як сукупному власникові засобів виробництва і результатів спільної праці. Неприватна власність має такі форми: >державна, коли власником є держава, в Україні Фонд Державного майна; >комунальна (муніципальна),коли власником є міська (селищна) рада; >кооперативна,коли власником є кооператив; > колективна (змішана),коли приватні і неприватні власники передають свою власність у колективне управління. Форми двох інститутів власності функціонують як для реалізації інтересів їх власників, так і для суспільства загалом. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевої влади, визначені Конституцією України. Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до Закону України "Про власність". Але при тому кожен має пам'ятати, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава, своєю чергою, забезпечує захист прав усіх суб'єктів прана власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Також кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається за порядком, визначеним законом. Також громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права власності державної та комунальної власності відповідно до закону. Особливим є питання відчуження об'єктів власності. Конституція України стверджує, що ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушне. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадянам, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Продуктивність і ефективність національної економіки визначаються насамперед відношенням власності на землю, основний та обіговий капітали і результати праці. Ринкова економічна система побудована на домінуючій приватній власності і механізмові, який забезпечує нагромадження власності в різних формах її прояву: землі, основних засобах, оборотних засобах, нерухомості, цінних паперах тощо. Сама власність ще не визначає економічного змісту виробництва і процесів обігу, але вона є основою формування відносин, що забезпечують відповідний господарський зміст. Специфічною властивістю власності є здатність приносити прибуток і нагромаджуватися чи розширюватися завдяки цілеспрямованій праці. Економічний інтерес є рушійною силою виробництва або надання послуг. Практика доводить: чим конкретнішим є власник засобів виробництва, тим виразніший його інтерес і тим раціональніше та ефективніше функціонують матеріальні та грошові ресурси для реалізації цього інтересу (рис. 1). Найменше відчуження суб'єкта власності від об'єкта власності пропорційно знижує його (суб'єкта) інтерес до високоефективної праці та виробництва. Мало того, відсутність можливості в суб'єкта праці задовольнити життєво необхідний інтерес неминуче спонукає його до "тіньових" форм задоволення своїх економічних чи соціальних потреб, до правопорушень.
Рис. 1.Економічні інтереси в системі замкнутого руху по колу матеріальних і фінансових ресурсів у ринковій економіці
У приватної власності є конкретний суб’єкт який не відчужений від об'єкта власності і має чітко визначений інтерес з матеріалізованими кількісними та якісними параметрами, з відповідною стратегією і тактикою їх досягнення. Суспільна власність має неконкретизованого, власника, суб'єкти праці відчужені від об'єкта власності, а їхніінтереси звужуються до розміру заробітної платні. Світова практика господарювання доводить, що з огляду на інтереси індивіда, колективу і суспільства адекватно повинні виявлятися види власності в різних формах. Особливістю двох видів власності незалежно від їх форм є різні підходи до управління, розподілу, обміну в межах кожного виду. Це зумовлено передусім тим, що різні, види власності спонукають до неоднакової міри вираження економічного інтересу, можливостей його досягнення. У світовій практиці господарювання типи господарських систем співіснували в економічному суперництві. Планова система неспроможна була конкурувати з високоефективною ринковою, і з початку 90-х років XX ст. країни, де вона існувала, почали трансформування своєї економіки в економіку ринкового типу. Одним з важливих заходів переходу до ринку є роздержавлення суспільної власності та її приватизація. Вона не повинна бути самоціллю, це лише інструмент для формування реальної людини економічної, стимулювання її підприємницької ініціативи і вивільнення дії ринкових сил. У формуванні ефективної моделі ринкової економіки приватизація має надзвичайно важливе значення. Від характеру її здійснення залежать продуктивність та ефективність приватизованого капіталу. Досвід перехідних економік свідчить: приватизація відбувається або задля привласнення капіталу й отримання надмірних прибутків, або задля залучення прямих іноземних капіталовкладень, диверсифікації виробництва і створення збалансованої економічної системи. Позаяк приватизація в Україні призвела до відносного застою у ринкових реформах, поляризації суспільства з широким діапазоном доходів багатих і бідних, вона потребує належного впорядкування. Інститут приватної власності спирається на правову систему, що визначає ставлення власника (власників) до майна, яке йому (їм) належить. Сучасні системи майнового права передбачають складні варіанти поділу прав власності в той спосіб, який найбільше підходить власникам, наприклад надання в оренду. Система оренди має очевидні переваги, однак для їх реалізації певною мірою сторони повинні домовитися про дотримання таких умов: > повернення орендодавцю (наприклад, власнику заводу) після закінчення строку оренди його власності (він повинен мати законне право після закінчення цього строку усунути орендаря із заводу); > утримання і збереження нерухомості, якою користується орендар, у належному стані (угода оренди повинна містити таке наділене позовною силою зобов'язання); > відповідальність орендаря за заподіяну довкіллю шкоду (наприклад, забруднення отрутохімікатами озера, що неподалік). Нечітке визначення прав власності в угоді спричиняє небажані наслідки: > непідписання угоди оренди через існування значного ризику для обох сторін; > тривалу попередню роботу орендодавця і орендаря щодо обговорення й уточнення умов оренди; > встановлення відповідальності у конкретних випадках уже після підписання угоди в разі настання такого випадку. За наявності ефективної системи майнового права цих проблем не існує, або вони легко розв'язуються. Закон обумовлює варіанти орендної угоди і визначає, яка зі сторін (орендар чи орендодавець) відповідає у кожному конкретному випадку. Правова система має також передбачати існування незалежних судів для урегулювання спорів і позовів за угодами у прийнятні строки і без зайвих витрат. З наведеного вище можна зробити такі висновки: > система прав власності спирається на елементарну економічну логіку: одне підприємство володіє капіталом, який з більшою віддачею і ефективністю може бути використаний за його оренди іншим підприємством; > права власності часто є складні, зокрема в разі договору оренди, який має ураховувати численні нюанси використання орендного капіталу, сплати за нього ренти, повернення його чи викуп у визначений строк; > правова система чітко визначає права власності, що дає змогу уникнути додаткових витрат на переговори чи врегулювання спорів, що можуть виникнути в разі нечіткого визначення майнових прав; > судова система повинна забезпечувати дотримання права власності з розумними витратами. В Україні проблему права власності ще не розв'язано. Нині чимало об'єктів незавершеного будівництва не має власника, позаяк нез'ясованим є питання, кому належить земля чи будівлі. Вид і форма власності в ринковій економіці формуються задля продуктивного й ефективного функціонування праці і капіталу, зниження витрат і отримання прибутків. У кожному окремому випадку власники, користуючись своїми правами, мають дбати, щоб управителі діяли в їхніх інтересах. Висновок. Дослідження необхідності структурної перебудови економіки України слід виділити інститути та організації, які сприяють прискореній перебудові господарського комплексу України. базисною категорією, яка гарантує зміни структури економіки є власність на засоби виробництва.
Читайте також:
|
||||||||
|