Джерела економічного зростання.

Джерелами економічного зростання на сучасному етапі розвитку української економіки можуть бути зростання капіталовіддачі, інтенсифікація виробництва, активізація імпорту та оптимізація експорту.

Зростання капіталовіддачі.Обсяг виробництва взаємопов'язаний з нормою нагромадження капіталу: К/Q. Водночас можна вважати, що оберненою функцією норми нагромадження є функція капіталовіддачі: Q/К. Співвідношення зростання обсягу виробництва та норми нагромадження ідентичне відношенню приросту обсягів виробництва до приросту капіталовкладень. Світова практика свідчить, що норма нагромадження 0,2К/Н<2 і більше засвідчує зростання продуктивності капіталовкладень Q/К на 12—30 %, а ВВП на 3 — 8 %.

Значні капіталовкладення в економіку України можливі лише за рахунок зарубіжного капіталу. Для того їй треба подолати інституційну та структурну недосконалість, досягти відповідного рівня продуктивності капіталовкладень, тобто віддачі — Qц/К. Але тільки капіталовкладення та приріст виробництва не забезпечать економічного зростання. Є й інші джерела збільшення обсягу виробництва ВВП:

> збільшення кількості та підвищення якості основного капіталу (нетто-капіталовкладення);

> збільшення чисельності зайнятих (кількості праці) та підвищення їх професійно-кваліфікаційного рівня;

> зведення втрат робочого часу до мінімуму та підвищення продуктивної віддачі залучених чинників виробництва за одиницю часу;

> запровадження інновацій та забезпечення загального збільшення продуктивної віддачі залучених чинників виробництва: технічного прогресу, новітніх технологій, якості капіталу і праці, нових видів продукції;

> проведення інституційних реформ, зокрема правової системи, створення конкурентних умов, забезпечення мобільності виробничих чинників, прозорості системи стимулювання, оподаткування, ринків та ін.

Згідно з концепцією виробничої функції, ці джерела економічного зростання економіки України є надзвичайно важливі. Однак важко визначити, які з них Україна спроможна використати. Особливо актуальним є оновлення і збільшення основного капіталу. Але зростання капіталоозброєності без залучення інших джерел не буде ефективне. Реальна капіталовіддача якраз підкреслює тенденцію зростання капіталу і зниження приросту національного продукту.

У концепції виробничої функції важливо зробити акцент на інтенсифікацію, яка є недооціненою. Однією з причин того є те, що державні та господарські чиновники ще мислять далеко не інтенсивними економічними категоріями. Проте реальні показники виробництва засвідчують наявність чималих резервів інтенсифікації виробництва і праці. Передусім слід мати на увазі:

> економічного зростання можна досягти без особливого збільшення нетто-капіталовкладень, а за рахунок ефективнішого використання наявного основного капіталу. Досвід країн Центральної Європи свідчить, що завдяки тому можна поліпшити якість, запровадити нові види продукції та знизити виробничі витрати. Це може неабияк вплинути на конкурентоспроможність продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках, на зростання експорту її в країни Центральної та Західної Європи. Однак така ситуація буде можлива лише тоді, коли підприємства вміло пристосуються до ринкових умов і будуть створені відповідні інституційні передумови;

> у структурі виробничої функції джерелом зростання є фактично виконана праця. Приховане безробіття становить в Україні, за різними оцінками, 20 — 30 відсотків. Отже, постає завдання зменшити або повністю ліквідувати втрати робочого часу.

Вироблений в Україні ВВП сягає лише 70 відсотків потенційного, який можна отримати за повного використання робочого часу. Кожен зайнятий робітник недодавав продукту на 1,3:

> резервом інтенсифікації виробництва є збільшення чисельності зайнятих в економіці на кількість, вивільнену внаслідок кризових процесів, а це приблизно 3 млн. осіб.

Отже, за рахунок раціонального використання робочого часу і збільшення зайнятих на 3 млн. осіб приріст ВВП міг би становити: 210 226 млн. грн. = 127 400 млн. грн. + 82 826 млн. грн. Аналогічних прикладів можна навести багато. Однак інституційних передумов ще не створено, відсутня ефективна конкуренція, тому очікувати реальної інтенсивної виробничої функції на найближчу перспективу малоймовірно.

Економічне зростання можливе завдяки активізації експорту та .мінімізації імпорту.

Активізація експорту.Задекларувавши перехід до ринку, здійснивши перші кроки на шляху входження в європейські й світові фінансові та ринкові структури, Україна отримала можливість проводити стратегію економічного зростання, яка спирається на економію. Іноземні ринки певною мірою стимулюють розширення виробництва, що активно використовують усі країни. Україна теж повинна максимально цим скористатися, її експорт за 1995 — 11 хоч і зростає, однак його темпи, структура ще малозначущі. Експорт України формують традиційні експортні галузі: металургія, хімічна промисловість, сільське господарство. Але жорстка обмежувальна політика енергозабезпечення може негативно впливати на енергоємний експорт, особливо той, що й ґрунтується на дешевій енергії. Щоправда, переважно таке скорочення експорту автоматично зменшує попит на енергію. Проте дорога експортна продукція матиме збут тривалий час на тих ринках, де низький рівень затрат на заробітну платню та використовуються уже частково амортизовані потужності, тобто у країнах із перехідною економікою і тих, що розвивається.

Певні можливості відкриває і те, що у процесі широкої реструктуризації європейської промисловості виникає та зростає попит на комплектуючі вироби, деталі та напівфабрикати для усіх видів обладнання, виготовлення яких потребує великих трудових затрат, особливо для продукції машинобудівного комплексу. Українське машинобудування якраз і потребує зовнішньої кооперації на новітніх технологіях, особливо з європейськими країнами. Україна могла б постачати продукцію, яка здебільшого виготовляється у металообробній та металургійній промисловості.

Надзвичайно важливим для використання експортних можливостей є те, щоб імпульсам попиту, які надходять із-за кордону, не створювали адміністративні, тарифні перешкоди. Водночас треба також значно поліпшити мобільність підприємств, зокрема поділом на менші структурні одиниці.

Оптимізація імпорту.Економічне зростання тісно пов'язане з оптимізацією імпорту. Йдеться не лише про його динаміку, а й про структуру. Динаміка імпорту зумовлюється передусім заощадженням енергії та імпортом технологій.

Закон товаровиробництва наводить на думку, що економічна політика України повинна орієнтуватися на суворе заощадження замість розширення національного виробництва енергії. Навіть скорочення імпорту енергії на 18 — 22 % урівноважило б баланс поточних операцій. Поки що енергоспоживання підприємств становить понад 60 відсотків загальної потреби України в енергії.

Вчасна оплата спожитої енергії може позитивно впливати на структуру імпорту, зокрема на зменшення частки енергії в його сукупному обсязі. Це дасть змогу неенергетичній складовій, зокрема імпорту капіталовкладень, технологій, зростати скоріше від сукупного імпорту, що прискорюватиме економічне зростання.

Запорукою успішного здійснення стратегії і тактики економічного зростання є фінансова підтримка в розмірах, які забезпечили реструктуризацію продуктивних сил, стабільну віддачу праці ти капіталу. Таку підтримку можуть надати країни з розвинутою економікою за умови здійснення Україною політичних, правових і економічних перетворень.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теорія та стратегія економічного зростання.	\|	Стратегія випереджального розвитку України.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.223 сек.