• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ 5 страница

Мета МОЗМ – розробка загальних питань законодавчої метрології, у тому числі встановлення класів точності засобів вимірювань; забезпечення однаковості визначення типів, зразків і систем вимірювальних приладів; рекомендації з їх випро­бувань для уніфікації метрологічних характеристик; порядок повірки і калібрування засобів вимірювань; гармонізація вери­фікаційної апаратури, методів звірення, повірок і атестацій ета­лонних, зразкових і робочих вимірювальних приладів; розробка оптимальних форм організації метрологічних служб і забезпе­чення єдності державних наказів з їх введення; надання науко­во-технічної допомоги країнам, що розвиваються, у створенні й організації метрологічних служб і оснащення належним облад­нанням; встановлення єдиних принципів підготовки кадрів у галузі метрології з урахуванням різних рівнів кваліфікації.

На 4-й Міжнародній конференції МОЗМ у 1972 р. її цілі були доповнені більш загальним формулюванням, що висвітлює суть основних завдань міжнароднї співпраці: встановлення взаємної довіри до результатів вимірювань технічних характеристик си­ровини, напівфабрикатів і промислової продукції, що прово­дяться в кожній із країн-учасниць Конвенції, визначення загаль­них принципів законодавчої метрології; встановлення необхід­них і достатніх характеристик і вимог, яким повинні відпо­ві­дати засоби вимірювань, щоб їх застосування після узгодження з країнами-членами могло бути рекомендоване в міжнародному плані.

На наступних конференціях завдання доповнювались відпо­від­но до розвитку сертифікації, а також стандартизації систем управління якістю на основі міжнародних стандартів ISO серії 9000. Так, на 8-й Конференції МОЗМ у 1988 р. до нових актуальних завдань були включені пропозиції з проведення до­сліджень методів повірки засобів вимірювань у їх виробників з урахуванням діючих на підприємствах систем управління якістю, що відповідають стандартам ISO 9000.

Вищий керуючий орган МОЗМ – Міжнародна конференція законодавчої метрології, що скликається раз на чотири роки. В роботі конференції, зазвичай, беруть участь не тільки країни–члени, але і ті країни, які не планують стати членами, а також різні міжнародні спілки, діяльність яких пов’язана з метролог­гією. Рішення, що прийняті МОЗМ, мають рекомендаційний характер і лише морально зобов’язують країн-членів організації застосувати їх за потреби.

Виконавчий орган МОЗМ – Міжнародний комітет законо­дав­чої метрології складається із представників кожної країни-члена МОЗМ. Представники не наділені правом брати на себе зобов’я­зання від імені уряду своєї держави. При Комітеті діє консуль­та­тивний орган – Рада президента (Міжнародного комітету зако­нодавчої метрології). До його складу входять два віце-прези­денти, директор Міжнародного бюро законодавчої метрології і п’ять найактивніших членів Міжнародного комітету законодав­чої метрології.

Рішення, зазвичай, приймаються на сесіях Комітету, які про­водяться щороку, а в особливих випадках – через листування. Резолюції, що приймаються Комітетом, дійсні при одноголосній підтримці всіх його членів.

Роботу Комітету і Конференції координує Міжнародне бюро законодавчої метрології (МБМЗ, знаходиться в Парижі). Бюро видає інформаційні матеріали, веде фонд документації, займа­ється пропагандою досягнень у галузі метрології шляхом експо­зиції у своїх демонстраційних залах. Бюро проводить постійний взаємний обмін інформацією з учасниками МОЗМ, а також щоквартально випускає «Бюлетень МОЗМ» (французькою мовою – офіційній для організації). Технічні комітети (ТК) і підкомітети (ПК) є, як прийнято в подібних організаціях, робо­чими органами МОЗМ, мали до останнього часу інші назви: секретаріати-пілоти і секретаріати-доповідачі відповідно. Зараз йде перехід на ТК і ПК, але він ще не завершений. Секретаріати-пілоти відповідають за певну галузь метрології, а секретаріати-доповідачі ведуть конкретні аспекти в кожній галузі.

До міжнародної робочої групи входять представники секре­таріата-пілота (ТК) і секретаріатів-доповідачів (ПК) різних країн, що хочуть брати участь в роботі, а також представники інших міжнародних організацій, що співпрацюють з МОЗМ.

У міжнародних робочих групах може бути два види членства:

– член П – представник країни-учасниці МОЗМ;

– член О – представник країни-спостерігача.

Головне завдання ТК – складання програми робіт, що розра­хована на період чотири роки і затверджується вищим керую­чим органом МОЗМ. ТК і ПК за характером створюваних ними документів поділяються на три основні групи:

– із загальних питань метрології;

– з окремих видів вимірювань;

– з метрологічного забезпечення окремих галузей діяль­ності.

МОЗМ видає два види документів: міжнародні документи (МД) і міжнародні рекомендації (МР). МД мають директивний характер і призначені для робочих органів МОЗМ, МР – мають рекомендаційний характер і призначені для країн-членів МОЗМ.

МР і МД видаються англійською і французькою мовами і розсилаються країнам-членам.

Взаємне визнання результатів випробувань і сертифікації без­посередньо пов’язане з визнанням результатів повірки засобів вимірювань. Працюючи в цьому напрямі, МОЗМ затвердила міжнародний документ «Рекомендації зі співставлення дво- і багатосторонніх угод про визнання результатів випробувань, затвердження типу, повірки».

Розробки МОЗМ, спрямовані на укладення угод про взаємне визнання, зробили значний внесок у можливість утворення Між­народної системи сертифікації засобів вимірювань як добровіль­ної і відкритої системи. Діяльність МОЗМ у цьому напрямі не суперечить прийнятим рекомендаціям ISO/IEC. Навпаки, МОЗМ не тільки враховує настанови ISO/IEC, безпосередньо пов’язані з метрологією, а також бере участь у роботі майже 30 технічних комітетів ISO. Крім того, МОЗМ співпрацює з такими міжнарод­ними організаціями, як IEC, ЮНІДО, МОМВ, ІМЕКО та інші.

ІМЕКО – Міжнародна конференція з вимірювальної техніки і приладобудування – утворена в 1958 р. і є науковою, консульта­тивною організацією. Форма її роботи – проведення міжна­род­них конгресів і семінарів з актуальних проблем розвитку вимі­рювальної і діагностичної техніки.

ЮНІДО – організація системи ООН з промислового розвит­ку, головна мета якої – сприяння індустріалізації країн, що роз­виваються.

Таким чином, ділові контакти з організаціями, здавалося б, різного профілю спрямовані до однієї мети – сприяння науково-технічному прогресу і міжнародним економічним зв’язкам.

Форми співпраці МОЗМ з іншими міжнародними організа­ціями різні: обмін інформацією з проведених і запланованих робіт, участь у завданнях (з правом дорадчого голосу), утво­рен­ня змішаних комітетів. Усі вони переслідують одну мету – уник­нути дублювання в роботі та максимально використати зусилля і напрацювання інших організацій у виконанні поставлених завдань.

Сертифікати МОЗМ.

З 1 січня 1995 р. введена система сертифікатів МОЗМ.

Сертифікат МОЗМ – це документ, що підтверджує відповід­ність засобу вимірювань певній Міжнародній рекомендації (МР) МОЗМ. МР містить технічні вимоги, опис процедури випро­бувань і форму звіту з випробувань. Сертифікат МОЗМ дає гарантію виробнику засобів вимірювань у тому, що його виріб відповідає міжнародним вимогам, які визнаються більшістю країн світу.

На кінець 1995 р. у Системі сертифікатів МОЗМ діє 16 МР. У цьому ж році видано більше 160 сертифікатів МОЗМ 32 ви­робникам у 12 країнах.

З метою удосконалення Системи утворена технічна консуль­тативна група з сертифікації (ТАГсерт). У її роботі беруть участь: Австралія, Китай, Данія, Німеччина, Японія, Куба, Нор­вегія, Польща, Росія, Словаччина, Великобританія, США, Украї­на, Югославія. ТАГсерт щорічно доповідає перед МОЗМ, робота її організована в основному через листування. Секретаріат веде МБЗМ, робоча мова – англійська.

Завдання на найближчу перспективу включають: приско­рен­ня робіт з взаємного визнання шляхом порівняння і обміну ре­зультатами випробувань; розповсюдження Системи на несерійні засоби вимірювань; розповсюдження інформації про Систему; опрацювання процедур використання Системи сертифікатів МОЗМ для групи однотипних засобів вимірювання.

МЗБМ займається визначенням думок країн-членів МОЗМ щодо завдань розвитку Системи, розсилаючи для цього опиту­вальник, що стосується робочих доповідей ТАГсерт з пріоритет­них напрямів. Серед пропозицій підприємств (фірм)-виробників, зацікавлених у сертифікації своєї продукції у Системі серти­фі­кації МОЗМ, МБЗМ відмічає міжнародне визнання сертифікатів на засоби вимірювань усіма країнами-членами МОЗМ; роз­повсюдження Системи на автоматичні зважувальні пристрої та інше. Система сертифікації засобів вимірювання МОЗМ дає можливість будь-якій країні-члену отримати сертифікат про від­повідність конкретного приладу, який виробляється підприєм­ством у даній країні, вимогам певної МР МОЗМ. Інші країни-учасниці МОЗМ на добровільній основі приймають рішення про визнання (невизнання) такого сертифікату. Будь-яка країна, яка приєднається до Конвенції 1956 р., отримує всі права країни-члена МОЗМ, у тому числі відносно Системи сертифікатів МОЗМ.

У галузі метрології працюють також інші міжнародні орга­нізації:

МККР – Міжнародний консультативний комітет з радіо­зв’яз­ку;

МККТТ – Міжнародний консультативний комітет з телефонії та телеграфії;

ІКАО – Міжнародна організація цивільної авіації;

МАГАТЕ – Міжнародне агентство з атомної енергії;

КОСПАР – Комітет з дослідження космічного простору.

2.3.3. Міжнародна конфедерація з вимірювань

Міжнародна конфедерація з вимірювання (ІМЕКО) дослі­джує теорію та практику вимірювальної техніки. Вона створена у 1958 р. і об’єднує 39 країн. ІМЕКО входить до складу 5 сві­то­вих наукових організацій (FIACC) і є конфедерацією національ­них науково-технічних товариств, які займаються вимірю­валь­ною технікою і спорідненими питаннями (IFAC – International Federation of Automatic Control –Международная федерация автоматического управления ИФАК (IFAC), IFIP – International Federation for Information Processing –Международная феде­рация по обработке информации, IFORS – Международная федерация обществ операционных исследований(International Federation of Operational Research Societies) та IMACS – Между­народная ассоциация применения математики и компьютеров в моделировании (International Association for Mathematics and Computers in Simulation).

Організацією-членом ІМЕКО може бути тех­нічне або наукове то­вариство країни, ос­новною галуззю діяльності якого є вимірювання і технологія приладобудування. Представником країни може бути лише одна організація.

Основною метою ІМЕКО є обмін досвідом між вченими різних країн з питань наукових основ і техніки вимірювань, а також наукового приладобудування. Формою діяльності ІМЕКО є проведення міжнародних конгресів і симпозіумів. У структурі ІМЕКО діють 16 тематичних ТК, наприклад: 1 – Вища освіта (Секретаріат усіх ТК в Угорщині); 2 – Фотонні детектори; 3 – Вимірювання сили та маси; 8 – Метрологія; 11 – Метрологічні рекомендації; 13 – Вимірювання в біології та медицині; 17 – Ви­мірювання у робототехніці та ін. Технічні комітети ІМЕКО сприяють обміну інформацією за своєю тематикою між спеціалі­стами різних країн.

Нині надзвичайно важливим стає регіональне співробіт­ництво національних метрологічних організацій, особливо у ме­жах європейських метрологічних організацій, до яких належать Західноєвропейське об’єднання із законодавчої метрології (WELMEC, ЗЄЗМ) і Метрологічна організація країн Західної Європи (EUROMET, ЄВРОМЕТ). ЗЄЗМ було засновано у жовт­ні 1989 р. у Брауншвайзі на організаційному засіданні представ­ників Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і Євро­пейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ). Основним його зав­данням є гармонізація і координація діяльності регіональних і національних служб законодавчої метрології для усунення пере­шкод у міжнародній торгівлі та з метою вільного обігу товарів у Європі.

Метою діяльності ЗЄЗМ є створення таких умов діяльності національних служб законодавчої метрології, які б забезпе­чу­вали взаємне визнання сертифікатів випробувань і метрологіч­ної повірки засобів вимірювальної техніки.

2.3.4. Всесвітня метеорологічна організація

Всесвітня мете­орологічна органі­зація – ВМО (World Meteorological Orga­nization, WMO) – спеціалізований міжурядовий заклад ООН у галузі метеорології. Заснований у 1950 р. на базі Міжнародної метеорологічної організації (ММО), що діяла з 1873 р. Компе­тентний орган ООН з приводу спостереження за станом атмо­сфери Землі та її взаємодії з океанами. Штаб-квартира ВМО знаходиться в Женеві, Швейцарія.

Правовою основою для цього стала Конвенція про Всесвітню метеорологічну організацію 1947 р. (м. Вашингтон, США). Метою ВМО є сприяння: організації мережі станцій та центрів для метеорологічних і гідрологічних спостережень та служб; створенню і функціонуванню системи швидкого обміну мете­орологічною інформацією у цій сфері; стандартизації метеоро­логічних і пов’язаних з ними спостережень і забезпеченню публікації результатів цих спостережень та статистичних даних; застосуванню метеорології в авіації, мореплавстві, сільському господарстві для розв’язання проблем водних ресурсів тощо; діяльності у сфері оператовної гідрології; тісному співробіт­ництву метеорологічної і гідрологічної служб; дослідженню і підготовці фахівців цих галузей. За рекомендацією ВМО засно­вано Всесвітню службу погоди. Вона базується на використанні даних наземних спостережень, метеорологічних супутників і системи всесвітніх та регіональних метеорологічних центрів, що функціонують за допомогою національних служб погоди дер­жав-членів ВМО. 1979 р. у Женеві на Всесвітній конференції з проблем клімату прийнято Всесвітню кліматичну програму ВМО. Її основне призначення – поглибити знання щодо клімату, змін та їх наслідків, спричинених як природними, так і антро­погенними факторами. У 1989 р. році створено Глобальну систе­му спостережень за атмосферою. Це служба оперативного пові­домлення з метою з’ясування змін концентрації в атмосфері газів, що зумовлюють парниковий ефект, стану озонового шару, а також виявлення кислотних та інших дощів, що несуть хімічне забруднення.

Найвищим органом ВМО є Всесвітній метеорологічний кон­грес, де всі держави – члени організації представлені керівни­ками національних метеорологічних служб. Скликається кожні 4 роки. Визначає загальну політику ВМО, затверджує її бюджет і програму. Обирає робочі органи: Виконавчу раду, Секретаріат. Виконавча рада складається з 36 членів. Контролює виконання резолюцій конгресу та дотримання технічних регламентів, про­водить дослідження і дає рекомендації з питань, що потребують міжнародних дій. Скликається не рідше одного разу на рік. Секретаріат, який очолює генеральний секретар, є постійно діючим адміністративним органом.

У рамках ВМО функціонує шість регіональних метеороло­гіч­них асоціацій (Європи, Азії, Африки, Північної і Центральної Америки, Південної Америки та південно-західної частини Тихого океану). Вони координують метеорологічну та пов’язану з нею діяльність у відповідних регіонах. Працює також вісім технічних комісій, що складаються з експертів, які признача­ються державами – членами ВМО і відповідальні за вивчення авіаційної, сільськогосподарської та морської метеорології, атмосфери Землі, основних систем гідрології, кліматології, при­ладів і методів спостережень. Україна – член ВМО з 1951 р.

Всесвітня метеорологічна організація 23 березня, в день коли набула чинності Конвенція про заснування ВМО, відзначає Всесвітній метеорологічний день.

[Вгору] [Вниз]

2.4. Міжнародні та європейські організації
в галузі оцінки відповідності та акредитації

2.4.1. Європейський комітет ISO
з оцінки відповідності

Комітет ISO з оцінки відповідності (CASCO – Committee on conformity assessment). У 1970 р. сесія Генеральної асамблеї ІСО прийняла рішення про створення Комітету з сертифікації відпо­відності продукції міжнародним стандартам (Сертік), з 1985 р. перейменованого в Комітет з оцінки відповідності (CASCO). Саме в цей період створюються національні системи сертифіка­ції, мережі незалежних випробувальних лабораторій і центрів. З метою створення єдиного підходу до вирішення питань серти­фі­кації було вирішено доручити комітету вироблення міжнарод­них рекомендацій для країн з усіх аспектів сертифікації.

Керівництва CASCO за основними аспектами сертифікації в ряді країн покладені в основу національних систем сертифікації, а на рівні регіонального торговельно-економічного співробіт­ництва використовуються як база для розробки угод з оцінки відповідності продукції, що взаємопостачається.

Відповідність може бути підтверджено:

першою стороною – продавцем або виробником. Іншими словами, це – самооцінка;

другою стороною – покупцем чи споживачем;

третьою сто­роною – незалежним органом, який не має відношення до опера­ції між першою і другою сторонами;

державою – відіграє унікальну роль у регулюванні, але є другою стороною у постачанні.

Комітет з оцінки відповідності CASCO:

– вивчає способи оцінки відповідності продукції і систем якості стандартам;

– готує настанови з випробувань, інспекції та сертифікації продукції, процесів, служб, а також з оцінки випробувальних лабораторій, інспекційних організацій, організацій з сертифі­ка­ції систем якості;

– сприяє взаємному визнанню національних і регіональних систем якості, а також використанню міжнародних;

– сприяє взаємному визнанню національних і регіональних систем якості, а також використанню міжнародних стандартів на випробування, інспекцію, сертифікацію систем якості.

CASCO проводить роботу зі створення настанов ISO в галузі гармонізації національних систем сертифікації, створення мето­дологічної бази для розробки й акредитації національних систем сертифікації з взаємного визнання результатів випробувань. Крім того, CASCO періодично проводить аналіз усіх діючих національних, регіональних і міжнародних систем сертифікації з метою вчасного прийняття заходів з організації міжнародних систем сертифікації продукції на відповідність стандартам ISO.

Результати роботи CASCO мають велике значення для країн, де утворюються національні системи сертифікації. За останні декілька років CASCO разом з Міжнародною електротехнічною комісією (IEC) підготував цілий ряд настанов з основних аспек­тів сертифікації. Ці документи отримали широке визнання в країнах – членах ISO та IEC. У ряді країн вони покладені в основу систем сертифікації.

Форми підтвердження відповідності (ПС):

– декларація постачальника;

– інспекція;

– випробування;

– сертифікація;

– реєстрація;

– акредитація.

Визначення підтвердження відповідності першої, другої і третьої сторонами грунтуються на поняттях «постачальника» і «споживача». Декларація постачальника як «атестація першою стороною» відрізняється від сертифікації – «атестації третьою стороною, яка має відношення до виробів, процесів, систем або людей». Акредитація (органів з оцінки відповідності) відрізня­ється тим, що це «атестація третьою стороною, що відноситься до органів з оцінки відповідності».

У стандартах ISO/IEC оцінка відповідності визначена як «діяльність, яка забезпечує доказ того, що специфічні вимоги до виробу, процесу, системи, людині або органу виконані». Вона охоплює дії з калібрування, випробувань, догляду та сертифі­кації, а також акредитації органів оцінки відповідності.

Оцінка відповідності може включати нагляд – систематичне повторення дій з оцінки відповідності як підставу законності твердження, зробленого за результатами атестації.

Підтвердження відповідності дає переваги виробникам, покупцям, споживачам, державним органам і торгівлі в цілому. Воно, безперечно, додає велику цінність продукції, що несе знак відповідності. Для виробників і постачальників послуг вона від­криває ринки і спрощує відносини.

Користувачеві підтвердження відповідності гарантує, що куплений виріб має певні характеристики, організаційні процеси відповідають встановленим вимогам, воно дозволяє розрізняти ідентичні на перший погляд товари або послуги, дає можливість звернутися з претензією.

Для урядових органів підтвердження відповідності є засобом, за допомогою якого підтримується здоров’я нації, зростає безпе­ка життя і реалізується екологічне законодавство.

2.4.2. Система з сертифікації виробів
електронної техніки

Зі зростанням значення сертифікації неухильно збільшується кількість міжнародних, регіональних і національних систем сертифікації, формується, оновлюється та розвивається їх нор­мативна база, що створюється під егідою провідних міжна­род­них організацій зі стандартизації ISO/IEC. Найбільш визнаними у всьому світі є: Система з сертифікації виробів електронної техніки (IECQ) під егідою Міжнародної електротехнічної комі­сії, Система ІЕС з випробувань електричного обладнання на від­повідність до стандартів з безпеки (ІЕСЕЕ), Система серти­фікації дорожньо-транспортних засобів, розроблена під егідою Європейської економічної Комісії ООН (UN/ECE).

У 1986 р. була утворена Система ІЕС з сертифікації виробів електронної техніки (IECQ), яка відіграє вирішальну роль у цій галузі техніки та виробництва.

Співпраця України з ІЕС є необхідною складовою створення сучасної національної системи стандартів, забезпечує доступ до новітніх рішень у всіх галузях науки, техніки, промислового виробництва та екології.

У межах Системи ІЕС сертифікація компонентів проводиться на основі стандартів ІЕС або інших визнаних у системі норма­тивних документів, що містять технічні умови на продукцію. Система передбачає обов’язкову процедуру визнання національ­них сертифікаційних центрів перевірки і нагляду за системами менеджменту якості на підприємствах.

Після сертифікації систем якості підприєм­ства-виробники мають право на продукції (виробах) проставляти відповідний сертифіка­ційний знак IECQ. За правилами IECQ повин­на бути проведена акредитація випробу­валь­них лабораторій, які діють у країні та пре­тен­дують на визнання продукції, затверджені виробники і класи­фі­каційні ознаки продукції, що підлягають сертифікації. Ці проце­дури регламентують Настанова ІЕС 102 «Правила побудови технічних умов з метою сертифікації виробів електронної техні­ки» і публікації QC 001 001. 1986 «Основні правила систем сер­тифікації виробів електронної техніки ІЕС», QC 001 002. 1986 «Правила процедури систем сертифікації виробів електронної техніки ІЕС», QC 001 003. 1986 та ін.

До системи IECQ належить більше 20 економічно розвину­тих країн Європи, а також США, Японія, Китай, Індія та ін.

2.4.3. Міжнародна конференція з акредитацій
випробувальних лабораторій

ILAC – міжнародний форум, який має регулярну організа­цій­ну структуру і де фахівці різних країн та представники міжа­родних організацій обмінюються інформацією і досвідом з усіх аспектів випробувань та взаємного визнання результатів цієї діяльності, що є предметом міжнародної торгівлі.

Метою діяльності ILAC є також спроба узагальнити дані щодо чинних міжнародних угод про взаємне визнання націо­нальних систем акредитації випробувальних лабораторій, ре­зультатів випробування продукції та інших даних про якість продукції, а також створення нормативної бази з акредитації спільно з провідними організаціями ISO та IEC.

Важливим напрямом роботи ILAC є розроблення рекомен­дацій з оцінювання якості випробувань, що проводяться випро­бувальними лабораторіями. Ця робота стимулюється тим, що з розвитком мережі незалежних випробувальних лабораторій і введенням системи їх акредитації виникла необхідність форму­вання єдиних методів забезпечення належної якості протоколів з результатами випробувань, які могли бути визнані в інших країнах.

Завданнями ILAC є:

– обмін інформацією і досвідом роботи щодо систем акре­дитації випробувальних лаборатарій та оцінювання якості ре­зультатів випробувань;

– сприяння взаємному визнанню результатів випробувань, що проводяться національними лабораторіями шляхом підпи­сання двосторонніх і багатосторонніх угод з визнання систем акредитацій лабораторій;

– співпраця з зацікавленими міжнародними організаціями з питань, що стосуються акредитації випробувальних лабора­торій;

– гармонізація у міжнародному масштабі критеріїв акреди­тації лабораторій і практики акредитації для взаємного визнання систем акредитацій лабораторій та забезпечення результатів випробувань на міжнародному рівні;

– співпраця з органами сертифікації, що функціонують на міжнародному і національному рівнях.

Для вирішення конкретних завдань в ILAC створені робочі органи-комітети та цільові групи, в роботі яких беруть участь фахівці різних країн, а саме:

– Комітет з проведення конференцій ILAC і координації її робіт;

– Комітет 1: з прикладного застосування акредитації у галузі торгівлі;

– Комітет 2: з практики акредитації;

– Комітет 3: з практичної роботи лабораторій;

– Редакційний комітет ILAC.

Щорічно скликаються конфереції ILAC для обміну інформа­цією і досвідом з питань взаємного визнання результатів випро­бувань, акредитації лабораторій, оцінювання якості результатів випробувань.

ILAC видає «Міжнародний довідник з випробувальних лабо­раторій і систем їх акредитації» та «Бібліографію з акредитацій випробувальних лабораторій», які періодично поновлюються.

ILAC активно співпрацює з комітетом з оцінювання відпо­від­ності ISO/CASCO та іншими міжнародними і національними організаціями у галузі акредитації. Підготовлені ILAC матеріали стали основою розроблених CASCO методичних документів з акредитації випробувальних лабораторій.

ILAC є ініціатором розроблення п’яти настанов ISO/IEC, які становлять повний комплект нормативних і методичних мате­ріалів, для встановлення узгоджених міжнародних критеріїв оцінювання компетентності випробувальних лабораторій

Співпраця України з міжнародними організаціями зі стандар­тизації, сертифікації та акредитації сприяє виробленню еконо­мічно ефективних, екологічно обґрунтованих правил сертифіка­ції продукції, товарів і послуг.

Економічно розвинуті країни, сприяючи становленню серти­фікації на міжнародному та державному рівні, дбають про без­пеку продукції, товарів і послуг для здоров’я і життя людини, захищають природне середовище. У різних країнах національні системи сертифікації мають певні особливості, зумовлені від­мінностями у рівні економічного, соціального розвитку, терито­ріальним розташуванням, споживчими перевагами тощо. Однак усі такі системи в економічно розвинутих країнах гармонізовані з нормативними та методичними документами (настановами) ISO/IEC.

2.5. Міжнародні та регіональні організації
в галузі якості, безпеки та споживчої політики

2.5.1. Міжнародна організація споживачів

Міжнародна організація споживачів (Consumers International, СІ), заснована в 1960 р., є світо­вою федерацією груп споживачів, які, працю­ючи разом з її членами, становлять єдиний незалеж­ний і авторитетний глобальний голос. СІ необхідно зараз, більше ніж будь-коли, діяти в інтересах усіх споживачів у сьогоднішньому глобальному світі. Сучасний рух споживачів є необхідною умовою забезпечення справедливого, безпечного та сталого їх майбутнього, коли на глобальному рин­ку все більше і більше превалюють міжнародні корпорації. СІ амбіційна у своїх цілях і намагається бути ще могутнішою силою просування добра у майбутньому. Цей стратегічний план встановлює місію СІ, бачення, значення, принципи, завдання, цілі та стратегії реалізації.

Місія СІ. Проводячи кампанію глобального руху споживачів, місія СІ полягає у побудові могутнього міжнародного руху, щоб допомогти захистити і розширити їхні можливості у всьому світі. Бачення СІ – це світ, де люди мають доступ до безпеки та життєздатних товарів і послуг, реалізуючи свої індивідуальні права як споживачі та використовуючи силу своєї колективної влади на благо споживачів усюди.

Значення СІ. Найвищі стандарти етичної поведінки:

– незалежність від бізнесу, урядів і політичних партій;

– взаємна повага і солідарність серед своїх членів;

– всеохоплююча чесність, прозорість і звітність.

Принципи діяльності СІ.

1. Проводити постійні кампанії задля зміни світу для загального добра споживачів у всьому світі.

2. Сприяти загальній меті та взаємозв’язкам між своїми орга­нізаціями-членами.

3. Співпрацювати між членами і партнерами, шукаючи си­нергію і просуваючи розвиток міжнародної солідарності.

4. Підтримувати високу дисципліну, орієнтовану на резуль­тати із зосередженням на максимальному впливові споживачів.

5. Здійснювати належне управління фінансами і чесними операційними процедурами.

Стратегічні завдання 1:

1. Ефективні кампанії з ключових питань, які мають зна­чен­ня для світу споживачів і в яких голос СІ буде провідним.

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. IV. Список використаних джерел
3. IV. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ЗАКОНОДАВСТВА.
4. MOV приймач, джерело
5. VІ. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ
6. XIII. Формування та оприлюднення рейтингового списку вступників, рекомендованих до зарахування
7. XVI. Коригування списку рекомендованих до зарахування
8. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
9. А. В. Дудник 1 страница
10. А. В. Дудник 10 страница
11. А. В. Дудник 11 страница
12. А. В. Дудник 12 страница

Переглядів: 792