МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
||||||||||||||||||||||||||||
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ 7 страница– НАССР дозволяє підприємствами забезпечити стабільно високий рівень безпечності харчових продуктів і, завдяки довірі споживачів в умовах зростаючої конкуренції, зберегти та розширити свою частку на внутрішньому ринку України; – запровадження НАССР дозволяє здійснити розширення експортних ринків, адже в багатьох країнах світу НАССР є обов’язковою законодавчо встановленою вимогою; – застосування НАССР переносить акценти з випробування кінцевого продукту на використання превентивних методів забезпечення безпечності під час виробництва та реалізації продукції, сприяючи більш раціональному використанню ресурсів; – правильно проведений аналіз небезпечних чинників дозволяє виявити приховані небезпеки і направити відповідні ресурси в критичні точки процесу; – зменшення втрат, пов’язаних із негативними наслідками повернень продукції, харчових отруєнь та інших проблем безпечності харчових продуктів; – НАССР може інтегруватися в загальну систему управління, достатньо органічно поєднуючись з іншими управлінськими концепціями – управління якістю (стандарти ISO серії 9000), управління довкіллям (стандарти ISO серії 14000) тощо. Практичний досвід і вивчення літератури з безпечності харчових продуктів свідчить, що успіх розроблення, запровадження, моніторингу та перевірки системи ХАССП залежить від комплексу управлінських, організаційних і технічних факторів. Стикаючись з безліччю цих взаємопов’язаних даних, навіть дуже великі фірми, що мають значні фінансові ресурси, технічний досвід і високу культуру управління, можуть відчувати суттєві труднощі, а на малих і середніх підприємствах (МСП) може складатись відчуття, що трудності ХАССП потенційно неподоланні. Хоча не існує однозначного, чіткого та загальновизнаного визначення малих і середніх підприємств, такі підприємства класифікуються за кількістю працівників, товарообігом і рівнем прибутку. Малі та середні підприємства, зазвичай, обслуговують місцевих споживачів, вони займають обмежену частку на ринку, їх власниками є одна або кілька осіб; управляються вони своїми ж власниками, які вирішують усі питання менеджменту самі з незначною допомогою інших осіб. Особливістю малих і середніх підприємств є те, що типові МСП мають обмежені ресурси (персонал, час, кваліфікація, досвід, технічна компетентність і фінанси). У контексті ХАССП особливе значення має технічна компетентність, необхідна для розроблення системи. Знання з методології ХАССП, яких можна набути під час навчання, повинні бути обов’язково підкріплені відповідними знаннями у сфері мікробіології і харчової хімії. Іншим і, можливо, найбільш важливим, ніж відсутність технічних знань, чинником є те, що сам цей факт часто навіть не усвідомлюється. Така самовпевненість може бути особливо небезпечною, якщо підприємство функціонує протягом багатьох років – досить часто від подібних підприємців можна почути вислови типу «я займаюся цим вже більше 30 років і досі ніхто від моєї продукції не помер». З іншого боку, практично всі МСП добре пристосовані до командної роботи, що дозволяє уникати багатьох проблем, що зустрічаються в більш великих компаніях. Відносно невелика кількість працівників дозволяє всю «глибину» та «ширину» організації представити у вигляді однієї команди, досягаючи при цьому більш високого ступеня причетності до спільної справи. Досить часто менеджери МСП проходять свій шлях нагору, починаючи роботу з виробничих ділянок, і таке знання виробничих процесів «з перших рук» прискорює та полегшує процес аналізування небезпечних чинників, визначення критичних точок тощо. У той же час, чим менше МСП, тим складніше вивільнити співробітників для участі у робочих зустрічах групи ХАССП. Доводиться зменшувати склад групи до мінімальної кількості осіб і залучати до її роботи інших учасників за потреби. Для дрібного бізнесу такий підхід не вирішує проблеми, оскільки лише для ядра групи ХАССП може бути необхідно більше половини всієї робочої сили. У таких обставинах необхідні новаторські методи командної роботи, залучення зовнішніх експертів тощо. Технічні перешкоди є не єдиною перепоною до успішного запровадження ХАССП. Досвід свідчить, що головною проблемою є розробка такої системи, яка буде справді працювати в реальних виробничих умовах; але така система майже невідворотно потребуватиме змін у культурі праці, «кліматі» підприємства. Фактично, в контексті безпечності харчових продуктів, найважливіші люди – це виробничий персонал (оператори, які контролюють критичні точки). Але ці працівники, як правило, є найбільш низькооплачуваними, недооціненими та найменш мотивованими. ХАССП передбачає способи удосконалення організації, засновані на залученні та подальшій причетності. Якщо операторам, по-перше, пояснили, що вони відповідають за критично важливий процес, по-друге, попросили приєднатися до команди для розробки стратегії вирішення цього завдання, і, по-третє, їм допомогли написати реальні процедури їхньою «мовою», то це суттєво підвищить їх мотивацію та відповідальність при повсякденному виконанні процедур забезпечення безпечності харчових продуктів. Така участь у технологічних змінах і делегування контролю тим, хто має безпосереднє відношення до виробничого процесу, є рушійним механізмом запровадження необхідних змін і важливою умовою успішного запровадження ХАССП. У цьому контексті спостерігається така закономірність: чим більше підприємство, тим складніше ініціювати та підтримувати такого роду зміни в культурі виробництва та відносинах між людьми. Тут МСП з їх менш формальними структурами управління та більш простими каналами комунікації мають очевидну перевагу. Чим менше підприємство, тим вірогідніше, що всі особи, які мають відношення до ХАССП, володіють практичним досвідом, що підвищує можливості команди розробити таку систему, до якої виробничий персонал та управлінська ланка будуть однаково причетні та зацікавлені в підвищенні ефективності її функціонування. В основу системи ХАССП покладено сім принципів: 1. Проведення аналізу небезпечних чинників. 2. Визначення критичних точок контролю (КТК). 3. Встановлення критичної межі (меж). 4. Встановлення системи моніторингу КТК. 5. Встановлення коригувальних дій, що мають вживатися, коли моніторинг вказує на вихід конкретної КТК з-під контролю. 6. Встановлення процедур перевірки для упевненості, що система ХАССП працює ефективно. 7. Встановлення документування усіх процедур і записів, що мають відношення до цих принципів, та їх застосування. Небезпечні чинники. Щоб провести аналіз небезпечних чинників для розробки плану ХАССП, виробнику харчової продукції необхідно мати робочі знання про потенційні джерела небезпеки. Метою плану ХАССП є контроль усіх небезпечних чинників, які з достатньою імовірністю можуть загрожувати безпеці харчових продуктів. Такі небезпечні чинники можна розділити на три групи: біологічні, хімічні та фізичні. В ДСТУ ISO 22000:2007 небезпечний чинник харчового продукту (food safety hazard) визначається як біологічний, хімічний або фізичний агент у харчовому продукті, або стан харчового продукту, що потенційно може спричинити негативний вплив на здоров’я. Також зазначається, що термін «небезпечний чинник» не слід плутати з терміном «ризик», який у контексті безпечності харчових продуктів означає функцію ймовірності виникнення негативного впливу на здоров’я (наприклад, захворювання) та істотності наслідків такого впливу (наприклад, смерть, госпіталізація, відсутність на робочому місці тощо) у разі ураження цим небезпечним чинником. Ризик визначено в ISO/IEC Guide 51 як комбінацію ймовірності виникнення шкоди та істотності наслідків цієї шкоди. Згідно зі стандартом до небезпечних чинників харчових продуктів відносять алергени. Небезпечні чинники біологічного походження. Харчовим продуктам можуть загрожувати небезпечні чинники біологічного походження. Їх джерелом може бути сировина, або вони можуть виникати на певних етапах технологічної обробки, що застосовується для виробництва кінцевого продукту. Біологічні чинники поділяються на такі групи: мікроорганізми; бактерії; віруси; паразити; гриби; дріжджі. Хімічні небезпечні чинники. Забруднення хімічного характеру може трапитися на будь-якому етапі процесу виробництва та обробки. Хімічні речовини можуть бути корисними та спеціально додаватися до деяких продуктів, наприклад, пестициди застосовуються у вирощуванні фруктів та овочів. Хімічні речовини не становлять небезпеки, якщо вони використовуються правильно, або перебувають під контролем. Потенційний ризик для споживачів підвищується, коли вміст хімічних речовин не контролюється, або коли рекомендовані норми перевищуються. Присутність хімічної речовини не завжди становить небезпеку. Чи є вона небезпечною, чи ні, залежить від її кількості. Токсичний ефект деяких хімічних речовин виявляється тільки у випадку піддавання їхньому впливу протягом тривалого часу. Щодо таких речовин нормами встановлюються певні обмеження. Хімічні небезпечні чинники можна розділити на три категорії: 1) хімічні речовини, що виникають природнім шляхом; 2) спеціально додані хімічні речовини; 3) неспеціально або випадково додані хімічні речовини. Фізичні небезпечні чинники. До небезпечних чинників фізичного походження відносяться будь-які потенційно шкідливі сторонні предмети, яких звичайно у харчових продуктах немає. Якщо помилково спожити сторонній матеріал або предмет, це, вірогідно, призведе до задухи, фізичного пошкодження або інших шкідливих наслідків для здоров’я. Саме на фізичні небезпечні чинники споживачі скаржаться найчастіше, бо травма виникає одразу або незабаром після споживання їжі, і джерело небезпеки виявити легко. Прикладами матеріалів, що можуть становити фізичну небезпеку, можуть бути: скло, метал, каміння – якщо потрапляє в продукти харчування, спричиняє порізи, кровотечі, пошкодження ротової порожнини та шлунково-кишкового тракту; для виявлення або видалення може бути потрібне хірургічне втручання. 2.5.6. Міжнародна організація Міжнародна організація споживчих досліджень і випробувань – International Consumers Research & Testing (ICRT) – об’єднує 43 організації (2011 р.) споживачів з 37 країн світу, включаючи Україну, що обрали основним напрямом своєї діяльності порівняльні тестування товарів і послуг для споживачів [9]. ICRT координує діяльність у галузі порівняльного тестування на підставі досвіду та з використанням ресурсів своїх членів, що забезпечує такі результати: – дотримання правил порівняльних тестувань; – підвищення ефективності витрат на проведення тестів за рахунок розподілу ресурсів і функцій; – гармонізація методології проведення відповідних тестів; – довіра та визнання серед споживачів і професіоналів. ICRT не має прямих контактів із споживачами та виробниками, не здійснює лоббістської діяльності або представництва інтересів від імені споживачів. 2.5.7. Європейська економічна комісія ООН Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН) була заснована економічною і соціальною радою ООН у 1947 р. Європейська економічна комісія Організації Об’єднаних Націй (ЄЕК ООН) – одна з п’яти регіональних комісій ООН, що входить в систему допоміжних органів Економічної і соціальної ради ООН. Україна, як правонаступниця УРСР, є однією із держав-засновниць ЄЕК. Секретаріат і Штаб-квартира ЄЕК ООН знаходиться в Женеві (Швейцарія). Секретаріат очолюється Виконавчим секретарем і його заступником. Персонал секретаріату: економісти, юристи, інженери, статистики й IT-спеціалісти. Його роль полягає в наданні Комісії адміністративної підтримки, необхідної для досягнення поставлених цілей. Річний бюджет становить близько 50 млн доларів США. Мета організації – розвивати економічну активність і зміцнювати економічні відносини між європейськими та іншими країнами світу. До ЄЕК ООН входять 56 держав Європи, Азії та Північної Америки, а також Ізраїль. ЄЕК ООН є однією з п’яти регіональних комісій ООН. ЄЕК ООН розробляє стандарти в різних галузях, це: – конструкція транспортних засобів; – стандарти електронного обміну даними UN / EDIFACT; – стандарти якості сільськогосподарської продукції. Стандарти якості сільськогосподарської продукції ЄЕК ООН Якість і ціна – ключі до успіху на міжнародних ринках. В умовах, коли ланцюг поставок харчових продуктів став глобальним, споживачі можуть вибирати продукцію різних виробників і країн походження. Чи можуть покупці в умовах такого широкого вибору мати гарантію того, що вони купують якісні продукти за справедливою ціною? Як виробники і продавці можуть дізнатися про вимоги різних ринків? Як вони повинні виробляти, сортувати, упаковувати і маркувати продукцію відповідно до правил різних країн? Протягом більш ніж 50 років ЄЕК ООН розробляє комерційні стандарти якості для широкого асортименту свіжих фруктів і овочів, сухих і висушених фруктів, картоплі, м’ясних продуктів, яєць і яєчних продуктів та зрізаних квітів. Стандарти якості сільськогосподарської продукції ЄЕК ООН узгоджують між собою існуючі національні стандарти і торгову практику. Вони формують єдину мову спілкування продавців і покупців, на їх основі проводиться контроль якості. Стандарти визначають мінімальні вимоги до якості, вимоги щодо зрілості, комерційні градації якості (класи екстра, перший і другий), допуски за дефектами, вимоги до форми представлення, упаковки, етикетування та маркування. Індикатори внутрішнього якості продуктів (наприклад, смаку і зрілості) стають все більш важливими у міжнародній торгівлі для безлічі видів продукції. ЄЕК ООН розробляє визначення таких індикаторів, встановлює їх вагомості. Технічна робота зі стандартизації здійснюється чотирма експертними групами за напрямами: – свіжі фрукти та овочі; – сухі та сушені продукти; – м’ясо; – насіннєва картопля. Мета ЄЕК ООН – залучити до цієї роботи всі зацікавлені сторони: держави-члени ООН, міжурядові організації, міжнародні та регіональні торговельні організації і неурядові організації. Рішення приймаються на основі консенсусу. Більшість обов’язкових ринкових стандартів Європейського Союзу погоджено зі стандартами ЄЕК ООН. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) розробила схему щодо застосування міжнародних стандартів на фрукти та овочі. Ця схема заснована на стандартах ЄЕК ООН. ОЕСР випускає пояснювальні брошури, які містять кольорові фотографії, що ілюструють дефекти плодів і овочів, допомагають інтерпретувати умови стандартів і сприяють їх однорідному застосуванню.
3. Особливості систем технічного 3.1. Система технічного регулювання Модель технічного регулювання, запроваджена в ЄС, є найбільш ефективною для міжнародного співробітництва. Фундаментом створення та функціонування єдиного світового ринку є вільне переміщення товарів. Наявність у міжнародній торгівлі технічних бар’єрів створює перешкоди як для виходу української продукції на європейські та міжнародні ринки, так і для доступу вітчизняних споживачів до якісних закордонних продуктів. Механізми ліквідації технічних бар’єрів у торгівлі базуються на взаємному визнанні результатів оцінки відповідності, що може бути забезпечено тільки в результаті технічної гармонізації. Така гармонізація досягається наявністю в країні сучасної системи технічного регулювання, яка б відповідала загальновизнаним міжнародним нормам і правилам, насамперед, Світової організації торгівлі та міжнародних організацій зі стандартизації – ISO, IEC, ITU. Основними складовими системи технічного регулювання є стандартизація; оцінка відповідності (сертифікація товарів, робіт, послуг), метрологія, акредитація органів з оцінки відповідності та випробувальних і калібрувальних лабораторій. Встановлюючи правила та порядок застосування елементів регулювання у їхньому взаємозв’язку, законодавець формує відповідну модель технічного регулювання. Система технічного регулювання, прийнята в країнах ЄС У Євросоюзі створена система технічного регулювання, яка у світі розглядається як найбільш ефективна модель для міжнародного співробітництва, оскільки створювалась для формування єдиного економічного простору. Цей факт відмічено у звіті Європейської економічної комісії ООН за 2003 р. Ефективність європейського підходу у сфері технічного регулювання підтверджується наявністю угод про взаємне визнання результатів оцінки відповідності з такими країнами, як Японія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Швейцарія, Ізраїль. У країнах ЄС вільне переміщення товарів базується на основі «Нового підходу» до технічної гармонізації і стандартизації (прийнятий Радою Європи 7 травня 1985 р.) та «Глобального підходу» у сфері оцінювання відповідності (прийнятий Радою Європи 21 грудня 1989 р.). Такі підходи реалізуються через відповідні інструменти – директиви ЄС, які також затверджуються Радою Європи. Основні принципи «Нового підходу» зводяться до наступного: – у директивах на продукцію задають обов’язкові для виконання загальні (суттєві) вимоги безпеки; – завдання встановлення конкретних характеристик покладається на європейські стандарти, які є добровільними для застосування; – продукція, виготовлена згідно з вимогами гармонізованих з директивою ЄС європейських стандартів, розглядається як відповідна суттєвим вимогам директиви (принцип презумпції відповідності); – продукція може бути розміщена на ринку ЄС тільки після процедури оцінки відповідності; – нагляд за ринком забезпечують державні органи. «Глобальний підхід» передбачає застосування модулів для різних стадій процедур оцінювання відповідності, встановлення єдиних критеріїв їх використання та призначення спеціальних органів, що виконують ці процедури. Модульний підхід дозволяє формувати безліч сполучень модулів і, таким чином, збільшити кількість схем підтвердження відповідності, з яких можна вибрати схему, адекватну рівню можливого ризику заподіяння шкоди конкретною продукцією. Що стосується малого бізнесу, то в ЄС розробляються методичні документи з відбору та впровадження модулів оцінки відповідності продукції дрібносерійного та несерійного виробництва з урахуванням специфіки підприємств малого та середнього бізнесу. Перераховані основні принципи визначають модель технічного регулювання в країнах ЄС. Виключно важливо, що ці принципи представляють собою цілісну систему. Іншими словами, виключення із цього набору хоч одного принципу порушує системність підходу. У цілому, застосування такої моделі технічного регулювання створює сприятливі умови для вільного обігу безпечних товарів і суттєво обмежує адміністративне втручання в розміщення виробів на ринку та господарську діяльність виробників. 3.2. Аналіз іноземного досвіду побудови 3.2.1. Австрія Законодавство у сфері технічного регулювання базується на директивах «Нового» та «Глобального» підходів, впроваджених у національне законодавство. Нормативна база. Усі стандарти CEN і CENELEC впроваджено як національні. Інфраструктура. Загальну координацію робіт здійснює Міністерство економіки. У сфері стандартизації діє Інститут стандартів, який координує діяльність мережі технічних комітетів зі стандартизації, що віддзеркалює європейську структуру стандартизації. Оцінкою відповідності займаються незалежні органи сертифікації недержавної форми власності. У сфері метрології діє державне бюро з метрології, яке відповідає за розвиток і збереження еталонної бази та законодавчу метрологію, а також метрологічний нагляд через мережу регіональних центрів у галузі суспільних інтересів (торгівля, зв’язок, транспорт, довкілля, енергетика, безпека). У сфері захисту прав споживачів діють громадські організації. Спірні питання вирішують у судовому порядку. Ринковий нагляд за безпекою продукції здійснюють інспекції, підвідомчі відповідним міністерствам. Ринковий нагляд за безпекою промислової і харчової продукції розмежовано. Навчальну діяльність у сфері стандартизації та якості здійснює Австрійський інститут стандартів. 3.2.2. Німеччина Законодавство. Німеччина має досить розвинене законодавство у сфері технічного регулювання, зокрема, закони про стандартизацію, метрологію. У національне законодавство впроваджено всі європейські директиви «Нового» та «Глобального» підходів, а також вимоги всіх директив старого підходу. Нормативна база. Усі європейські стандарти ухвалено як національні. Крім того, існує до 20 % загальної кількості суто національних, що враховують особливості розвитку німецької економіки. Інфраструктура. Національним органом стандартизації в Німеччині є Інститут стандартів, який координує діяльність мережі технічних комітетів зі стандартизації, що віддзеркалює європейську структуру стандартизації. У сфері метрології діє Німецький фізико-технологічний інститут. Існує досить велика кількість органів з акредитації, які об’єднуються в Німецьку акредитаційну раду (це суттєва відмінність системи акредитації в Німеччині від європейських принципів). Питання контрою безпеки на ринку та захисту прав споживачів належить до компетенції Міністерства сільського господарства та праці. За безпеку на ринку продукції, що підпадає під дію технічних регламентів, відповідають галузеві міністерства та створені при них інспекції. Сертифікацією займаються незалежні сертифікаційні організації недержавної форми власності. Національний інститут стандартів і Метрологічний інститут проводять широкомасштабні навчальні заходи для представників промисловості. У них діють окремі навчальні підрозділи. Сертифікація в Німеччині Правовою базою сертифікації в Німеччині служать закони у сфері охорони здоров’я і життя населення, захисту довкілля, безпеки праці, економії ресурсів, захисту інтересів споживачів. З 1990 р. у країні діє закон про відповідальність за виготовлення недоброякісної продукції, який гармонізований із законодавством країн-членів ЄС і служить законодавчою базою для сертифікації у рамках єдиного ринку. Закон охоплює дуже широке коло товарів: від іграшок до деяких видів устаткування. У національній системі сертифікації Німеччини функціонують різні органи та організації, що відповідають за сертифікацію: а) на урядових засадах (для проведення обов’язкової сертифікації): ZLS (урядова) – безпека праці та споживача; ВАРТ (федеральна) – техніка зв’язку; ARGEBAU (урядова) – будівництво; IFBT (федеральна) – будівельні конструкції і матеріали; б) на неурядових (незалежних) засадах: DAP – випробування, крім електротехніки та інформаційних технологій; DATech – випробування електротехнічного обладнання, точної механіки та оптики; DEKITZ – випробування в галузі інформаційних технологій; DAM – випробування металів; DASMIN – випробування нафти; DASET – випробування посудин під тиском, трубопроводів і сталевих конструкцій; DQS, TUV CERT – оцінювання систем якості; DKD – випробування засобів вимірювань; RAL – визначення знаків сертифікації продукції. Усього в галузі випробувань у межах різних систем сертифікації функціонує більше 400 організацій. За даними Германського інформаційного центру ГАТТ/СОТ, Загальнонаціональна система сертифікації в країні включає декілька систем сертифікації. Потреби германської економіки на 80–90 % задовольняють такі системи, що є складовими загальнонаціональної: А – система сертифікації відповідності регламентам; A1 – система сертифікації відповідності стандартам DIN; А2 – система сертифікації VDE; A3 – система сертификації DVGW; В – система сертифікації Германського інституту гарантії якості та маркування RAL; З – система сертифікації на знак GS промислової технології; D – система нагляду за відповідністю будівельних конструкцій федеральним нормам; Е – система сертифікації засобів вимірів і еталонів; F – система сертифікації відповідності розділу 24 Германські промислові законодавства.
Цей знак введений як доповнення до успадкованого ще від довоєнної Німеччини і зареєстрованого в усіх країнах, що підписали Мадридську конвенцію про торгові знаки, знаку DIN. Цей знак проставлявся на виробах, сертифікованих на безпеку, але в той же час виготівникам не заборонялося також маркувати ним свої товари, вказуючи тим самим на їх відповідність вимогам стандарту DIN. На застосування цього знаку не потрібна ліцензія. Знак відповідності DIN GEPRÜFT, введений з 1972 р., може використовуватися тільки для маркування сертифікованих виробів. Однією з провідних організацій є Німецький інститут стандартизації (DIN), який очолює систему сертифікації на відповідність стандартам DIN і є неурядовою організацією. Інститут реалізує свої функції через Німецьке товариство товарних знаків (DGWK). Його завданням є створення системи видачі сертифікатів на основі стандартів DIN, міжнародних стандартів, інших регламентів, що мають характер стандартів. DGWK надає знаки контролю та випробувань «DIN» продукції, виготовлення якої підлягає типовій перевірці на відповідність стандартам DIN у незалежних контрольно-випробувальних лабораторіях у країні, за кордоном або в урядових установах з випробування матеріалів і виробів. Офіційне визнання таких лабораторій є ще одним видом діяльності DGWK, яке здійснює управління та нагляд за системою видання сертифікатів і представляє інститут DIN у CASCO (ISO). Відповідність продукції встановленим вимогам підтверджується позначенням продукції знаком «DIN», присвоєнням виробу знака «DIN-gepruft», виданням на продукцію сертифіката відповідності. Знак «DIN» прийнятий у 1920 p., зареєстрований у Німецькому товаристві товарних знаків і визнається зарубіжними країнами, що підписали Мадридську конвенцію. Він не є обов’язковим, на право його отримання не потрібно спеціальної ліцензії. Відповідно до прийнятої в ISO систематизації типів сертифікації використання знака «DIN» можна віднести до «заяви виробника про відповідність». Правильність застосування знака «DIN» не контролюється, контроль передбачений лише у випадках, пов’язаних із забезпеченням безпеки виробу, і регламентується стандартом. Відповідальність за маркування продукції знаком «DIN» несе виробник, а у разі його неправочинного застосування інститут DIN може заборонити використання знака, накласти штраф на виробника, а у випадку злісних порушень – подати в суд. За застосування знака «DIN» оплата не вимагається. Вироблену за кордоном продукцію можна маркувати знаком «DIN», якщо вона відповідає стандартам DIN. Інспекційний нагляд за дотриманням законів з безпеки праці і закону про безпеку технічного устаткування проводять відділи виробничого нагляду міністерств праці та соціального забезпечення усіх земель. Інспекція полягає в тому, щоб максимально обмежити застосування устаткування, що не пройшло сертифікаційні випробування. Технічну інспекцію здійснюють асоціації виготівників устаткування, які несуть відповідальність за запобігання нещасним випадкам, страхування і відшкодування збитку працівникам підприємств. Вони також розробляють і видають вимоги з безпеки установок та устаткування. Перевірки устаткування асоціації організовують або за запитами підприємств (фірм), або після негативних результатів сертифікації. Для виконання перевірок запрошуються професійні технічні інспектори. Асоціації складаються з груп, організованих за галузевою ознакою. Найбільш відомі з них – група GBG (Gewerbliche Berufsgenossenschaften) – професійна асоціація для промисловості, а також TUV (Technische Uberwachungs Verein e.v.) – організація технічної інспекції. TUV має право проводити сертифікацію від імені VDE. Читайте також:
|
|||||||||||||||||||||||||||||
|