• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методичні вказівки.

В історико – правовій науці Стародавню Грецію називають античною державою. Відповідь на перше питання вимагає знання передумови та особливості формування Афінської держави. Потрібно проаналізувати реформи Тезея, Солона та Клісфена та їх значення в розвитку державності у Стародавній Греції.

Готуючись до відповіді на друге питання треба знати, що населення Афін ділилося на дві групи: вільні та раби. Вільні ділилися на громадян і негромадян (чужинці, метеки, вільновідпущеники). Користуючись текстом підручника, дайте аналіз прав та обов’язків суспільних верств полісу. Далі треба уважно вивчати повноваження ареопагу, колегії архонтів, Ради 400 (500), геліеї, народних зборів, колегії стратегів і як вони формувались.

Третє питання треба починати з аналізу джерел права Афін (твори Геродота, Платона, Аристотеля, судові промови ораторів Демосфена, Лізія, звичаї та Закони Драконта). Знайдіть в підручниках відповідь на питання які цивільно-правові відносини регулювало Афінське право та занотуйте в зошиті. Дати оцінку Афінському кримінальному та шлюбно – сімейному праву.

Словник термінів:

Античні держави – рабовласницькі країни Афіни, Спарта та Стародавній Рим.

Ареопаг – орган управління Афін, який обирав і контролював діяльність архонтів.

Архонти – виборні найвищі посадові особи Стародавніх Афін.

Астімонахи – посадові особи в Афінах, які стежили за триманням громадянами правил моралі.

Атімія – вид покарання в Афінській державі, який полягав у позбавленні правопорушника громадянських прав.

Держава – спосіб організації влади в суспільстві.

Демарх – управитель дема.

Базилевси – племенні вожді Стародавньої Греції. Згодом цим терміном іменували архонтів, котрі займалися питаннями релігійних культів і судочинством у кримінальних справах.

Буле – рада 500, законодавчій орган Афін (її члени називалися «булевлетами»)

Вільновідпущеники – звільнені на волю раби.

Гелієя – суд присяжних в Афінах, який володів законодавчими повноваженнями, остання інстанція законодавства.

Геомори – дрібні землероби (Афіни).

Гетера – в Стародавній Греції – освічена неодружена жінка, яка вела вільний, незалежний спосіб життя.

Деми – територіальні одиниці в Афінах, на які поділялися філи.

Деміурги – ремісники (Афіни).

Демократична республіка – форма правління, за якої право участі у виборах органів влади належить всім громадянам країни (Афіни).

Драхма – срібна монета в Стародавній Греції.

Евпатриди – панівна верхівка в Афінах, знать.

Еклесія – народні збори в Афінах.

Завдаток – сума яку виплачує одна сторона договору іншій при укладені угоди.

Застава – передача боржником кредитору рухомих та нерухомих речей, які зберігаються у кредитора до сплати боржником боргу.

Злочин – передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність)

Знать – аристократія, найвищий прошарок привілейованої верхівки суспільства.

Колегія стратегів – державна установа в Афінах, що складалася з 10 осіб і відала військовими справами.

Літургія – повинності на користь держави, що накладалися на заможні верстви Афінської держави.

Метеки – іноземці, що переселилися до Афін з інших держав Греції. Позбавлені політичних прав.

Навкарії – округи Афінського полісу. Їх громадяни були зобов’язані спорядити за власні кошти корабель і укомплектувати його екіпажем.

Остракізм – процедура публічного вигнання небезпечної для існуючого ладу в Афінах людини (на 10 років) за допомогою голосування остраконами (глиняними черепками).

Пайок – спеціальні гроші, які видавались афінянам за відвідування театру.

Поклажа – договір зберігання.

Полімарх – третій за статусом архонт Афінського полісу, котрий відав справами, пов’язаними з метеками та іншими іноземцями.

Поручительство – взяття третьою стороною особою на себе відповідальності за своєчасну сплату боргу боржником.

Рада п’ятисот – один із найважливіших органів державної влади в період між скликаннями народних зборів.

Синойкізм – злиття кількох територіальних общин у одне місто – поліс (Стародавня Греція).

Сікафанти – особи в Афінах, які промишляли підготовкою і направленням до відповідних органів доносів на громадян. За донос одержували грошову винагороду або частку конфіскованого майна.

Сісахфія – реформа боргового рабства в Афінах, що призвела до його ліквідації.

Тиран – правитель в Стародавній Греції, який незаконно (тобто поза обранням) захопив владу.

Токсоти – афінські раби, що складали загони міської поліції.

Фемосфети – назва колегії шести архонтів, які здійснювали нагляд за дотриманням правил правосуддя (Стародавня Греція).

Фети – збіднілі верстви афінського суспільства.

Філа – територіальний округ в Афінах.

Іменний покажчик.

Аристид (520-467 рр. до н.е.) – афінський політик та державний діяч, воєначальник. У часи Персидських війн був стратегом. У 482 р. підвергся остракізму, але пізніше був призваний афінянами знову, щоб прийняти участь у боротьбі з персами.

Аристотель (384-322 рр. до н.е.) – філософ стародавньої Греції. Досліджував сутність держави, права, форми держави та причини їхніх змін. Дав визначення держави, громадянина, справедливості та права.

Геродот (484-420 рр. до н.е.) – великий грецький історик. Автор «Изложение событий» у 9-ти книгах. Вважається «батьком історії». Був одним з перших хто поклав початок своїй грецькій історіографії, оскільки звертався к центральним, політично значним подіям сучасному йому історії, пережитим їм самим. Геродот прагнув до достовірного викладу історичних подій, досліджував їх у сукупності. Він порівнювали сторичні факти і розглядав їх як ланцюг взаємопов’язаних подій.

Гомер (жив у ІХ або VIII вв. до н.е.) – про нього відомо дуже небагато: родом із острова Хіос, був співаком, виконуючий свої поеми. По переказам Гомер був сліпим. Автор «Іліади» та «Одіссеї» в яких викладено погляди про справедливість, правду, законність і необхідність карати кривду.

Демосфен (бл. 384-322 рр. до н.е.) – афінський оратор, вождь демократичного угрупування, що закликали греків до боротьби проти загарбницької політики Македонського царя Філіпа ІІ. Незважаючи на фізичний недолік, він цілеспрямовано вправлявся в красномовстві і привернув своїх опікунів до суду, тому що обманним шляхом був позбавлений спадщини опікунами. У наслідку складав судові промови для других. Від адвокатської діяльності перейшов до політики за що переслідувався солдатами македонської армії, отруївся.

Драконт (жив у VII в. до н.е.) – афінський законодавець. У 621 р. був обраний для участі у вдосконаленні афінської судової системи і запису законів. Виступав за публічний суд, щоб люди могли бачити результати правосуддя. Він першим записав усі закони, таким чином, афіняни отримали писемне законодавство, передане раніше тільки усно. Багато покарань були посилені Драконтом, введена смертна кара за крадіжку і неробство. Звідси пішов вираз «драконтові закони» тобто сурові, жорстокі.

Клісфен (жив у VI ст. до н.е.) – афінський державний діяч і реформатор. Прийшов до влади в Афінах після повалення тиранії. В 508 р. до н.е. провів реформи, у результаті яких виникла політична система, відома як демократія. Він ввів остракізм.

Перикл (490-429 рр. до н.е.) – афінський державний діяч і стратег. Обирався стратегом з 443 по 429 роки. Перикл був талановитим оратором і завжди міг змінити думку народу на свою користь. Час його діяльності була сама блискуча епоха в історії Афін («п'ятдесятиріччя»). Перикл помер від чуми, яка спалахнула в Афінах.

Платон (428 або 427-374 рр. до н.е.) – великий грецький філософ. Державно-правові погляди викладено у працях «Держава», «Закони». Автор проекту «ідеальної держави». Важливим вважав помірковану законність та судову систему.

Солон (640-558 рр. до н.е.) – афінський політичний діяч і реформатор. Став архонтом у 594 р. до н.е. і за короткий час провів багато нових законів. Серед них закон про повернення в Афіни боржників, проданих у рабство за борги, про відміну багатьох боргів. Він організував новий суд, змінив спосіб прийняття рішень народними зборами. Солон заклав основи давньогрецької демократії. Продовжувачем його реформ був Клісфен.

Тезей (VII ст. до н.е.) – його реформа стала першим кроком до утворення держави. Він обєднав чотири найбільші племені (філи) в один народ із центром в Афінах. Усіх літніх чоловіків Тезей поділив на три розряди. Влада у суспільстві була закріплена за знаттю. Усі справи, що стосувалися всього народу, вирішувалися центральними органами влади. Зароджується спільне для всіх афінське право. У похилому віці Тезей був змушений покинути Афіни та віддалитися на о. Скирос, де і був вбитий.

Запитання і завдання для самоконтролю:

1.Охарактеризуйте суть реформ Тезея.

2.Які передумови реформ Солона?

3.Зазначте наслідки реформ Клісфена.

4.Які форми забезпечення виконання зобов’язань передбачалося афінським правом?

5.Які умови вступу до шлюбу за афінським правом?

6.Дайте класифікацію злочинів за афінським правом.

7.Мета та види покарань в Афінах.

8.Які злочини вважалися особливо небезпечними? Як чинився суд?

9.Впишіть у подану таблицю номери реформ, проведених кожним із трьох великих афінських реформаторів.

1.Встановлення свободи заповітів;

2.Запровадження остракізму;

3.Проведення сисахфії;

4.Поділ повнолітніх чоловіків на евпатридів, геоморів, деміургів;

5.Зрівняння усіх громадян у політичних правах, незалежно від достатку;

6.Введення оплати за державу та військову службу;

7.Позбавлення привілеїв аристократії;

8.Об’єднання чотирьох найбільших племен в один народ;

9.Ліквідація боргового рабства;

10.Запровадження процедури обрання на державні посади шляхом жеребкування;

11.Поділ Афінської держави на філи, фратрії, роди.

12.Викуплення громадян, яких було продано у рабство за межі Аттики;

13.Поділ Афін на 10 територіальних філ., 30 триттій, 10 демів;

14.Заснування суду присяжних (Геліеї).

15.Створення Колегії 10-ти стратегів;

16.Поділ чоловіків на чотири розряди за майновим критерієм.

Читайте також:

1. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
2. Головні етапи кількісного аналізу та оцінювання ризику. Методичні підходи до визначення ризику.
3. Додаткові методичні прийоми вивчення вищої нервової діяльності.
4. ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ № 1
5. ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ № 2
6. Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
7. Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
8. Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
9. Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
10. Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
11. ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
12. Завдання, джерела інформації і методичні прийоми контролю

Переглядів: 1275