• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Визначення несучої здатності паль.

Залежно від виду ґрунту під вістрям- палі останні поділяються на палі-стійки і висячі палі - /палі тертя/.

Палі вважаються стійками в тому випадку, якщо вістря палі опирається на скельні або великоуламкові породи, і на пилувато-глинисті ґрунти твердої консистенції у водонасиченому стані. Для решти видів ґрунту на які опираються палі, вони вважаються висячими.

Несуча здатність палі-стійки по ґрунту визначається по формулі:

(2.1)

де - коефіцієнт умов роботи палі в ґрунті:

А - площа перетину стволу палі біля вістря /для порожнистих паль круглого перетину і паль-оболонок рівна площі поперечного перетину нетто за відсутності заповнення їх порожнини бетоном на висоту не менше трьох діаметрів стовбура палі/;

R - розрахунковий опір під нижнім кінцем палі-стійки.

Для всіх видів забивних паль-оболонок, заповнюваних бетоном і закладених в не вивітрілий скельний ґрунт, не менше ніж на0,5 м

(2.2)

де - R_сп нормальне значення межі міцності на одноосне стиснення скельного ґрунту у водонасиченому стані, кПа;

- коефіцієнт надійності по ґрунту, що приймається рівним 1,4;

- розрахункова глибина закладення набивної палі або палі-оболонки в скельний ґрунт;

- зовнішній діаметр закладеної в скельний ґрунт набивної палі або палі-оболонки.

Несуча здатність висячої палі і палі-оболонки, занурюваної без виїмки ґрунту, працюючих на стискаюче навантаження, слід визначити як суму сил розрахункових опорів грунтів основи під нижнім кінцем палі і на її бічній поверхні по формулі:

(2.3)

де = 1 - коефіцієнт умов роботи палі в ґрунті;

R - розрахунковий опір ґрунту під нижнім кінцем палі, кПа, що приймається по табл.1 СНиП 2.02.03.-85 або табл. 2.1 даних вказівок;

А - площа ствола палі біля вістря, м2, що приймається за площею поперечного перетину палі брутто або за площею перетину камуфлекторного розширення по його найбільшому діаметру або за площею нетто палі оболонки;

U - зовнішній периметр поперечного перетину ствола палі;

, - коефіцієнти умов роботи ґрунту відповідно під нижнім кінцем і на бічній поверхні палі, що враховують впливи способу занурення палі; для забивних залізобетонних паль суцільного перетину приймається рівними I, для решти способів занурення приймається з табл.3 СНиП 2.02.03-85;

- розрахунковий опір i-того шару ґрунту на бічній поверхні палі, кПа, що приймається по табл.2 СНиП 2.02.03-85; або по табл.. 2.2. вказівок.

- товщина i-того шару ґрунту, що прилягає до бічної поверхні палі.(мал. 2.7.)

Мал. 2.7. Схема до визначення несучої здатності палі.

Таблиця 1.

Примітки: 1. Над межею дані течії R для піщаних грунтів, під межею — для пылувато-глинистих.

2. У табл. 1 і 2 глибину занурення нижнього кінця палі і середню глибину розташування шару ґрунту при плануванні території зрізаючою, підсипає, намиванням до 3 м слід приймати від рівня природного рельєфу, а при зрізаючій, підсипає, намиванні від 3 до 10 м — від умовної відмітки, розташованої відповідно на 3 м вище за рівень зрізає або на 3 м нижче за рівень підсипає.

Глибину занурення нижнього кінця звіюй і середню глибину розташування шару ґрунту у водоймищі слід приймати від рівня дна після загального розмиву розрахунковим паводком, на болотах — від дна рівня болота.

При проектуванні шляхопроводів через виїмки завглибшки до 6 м для паль, забиваних молотами без підмиву або влаштування лідерних свердловин, глибину занурення у грунт нижнього кінця палі в табл. 1 слід приймати від рівня природного рельєфу в місці спорудження фундаменту. Для виїмок завглибшки більше 6 м глибину занурення паль слід приймати як для виїмок завглибшки в 6 м.

3. Для проміжних глибин занурення паль і проміжних значень показника текучості IL пылувато-глинистих грунтів значення R і fi в табл. 1 і 2 визначаються інтерполяцією.

4. Для щільних піщаних грунтів, ступінь густини яких визначений за даними статичного зондування, значення R по табл. 1 для паль, занурених без використовування підмиву або лідерних свердловин, слід збільшити на 100%. При визначенні ступеня густини ґрунту за даними інших видів інженерних досліджень і відсутності даних статичного зондування для щільних пісків значення R по табл. 1 слід збільшити не 60 %, але не більше ніж до 20 000 кПа (2000 тс/м1).

5. Значення розрахункових опорів R по табл. 1 допускається використовувати при умові, якщо заглиблення паль в ґрунт, що не розмивається і не зрізається, складає не менше:

4,0 м — для мостів і гідротехнічних споруд;

3,0 м — для будівель і інших споруд.

6. Значення розрахункового опору R під нижнім кінцем забивних паль перетином 0,15x0,15 м і менше, що використовуються як фундаменти під внутрішні перегородки одноповерхових виробничих будівель, допускається збільшувати на 20%.

7. Для супісків при числі пластичності Ip £ 4 і коефіцієнті пористості е < 0,8 розрахункові опори R і fi слід визначати як для пилуватих пісків середньої щільності.

Таблиця 2.

Примітки: 1.. При визначенні розрахункового опору ґрунту на бічній поверхні паль fi; по табл. 2 слід враховувати вимоги, висловлені в прим. 2 і 3 до табл. 1.

2. При визначенні по табл. 2 розрахункових опорів грунтів на бічній поверхні паль fi пласти грунтів слід розчленовувати на однорідні шари завтовшки не більше 2 м.

3. Значення розрахункового опору щільних піщаних грунтів на бічній поверхні паль fi слід збільшувати на 30 % в порівнянні із значеннями, приведеними в табл. 2.

4. Розрахункові опори супісків і суглинків з коефіцієнтом пористості е < 0,5 і глин з коефіцієнтом пористості е < 0,6 слід збільшувати на 15% в порівнянні із значеннями, приведеними в табл. 2, при будь-яких значеннях показника текучості.

Таблиця 3.

Примітка. Коефіцієнти g_cR та g_cf по поз. 4 табл. 3 для пилувато-глинистих грунтів з показником текучості 00,5> I_L >0 визначаються інтерполяцією.

Розрахунковий опір f_і ґрунту на бічній поверхні таких паль на ділянці розширення, а в піщаних ґрунтах — і на ділянці ствола слід приймати таким же, як для паль без розширення; в пилувато-глинистих ґрунтах опір f_і на ділянці ствола, розташованого в створі розширення, слід приймати рівним нулю.

2. Розрахункові опори грунтів R і f_і у формулі (8) для лесових пылувато-глинистих грунтів при глибині занурення паль більше 5 м слід приймати по значеннях, вказаних в табл. 1 і 2 для глибини 5 м.

Крім того, для цих грунтів у разі можливості їх замочування розрахункові опори R і f_і вказані в табл. 1 і 2, слід приймати при показнику текучості, відповідному повному водонасиченню ґрунту.

4.3.Для забивних. паль, що опираються нижнім кінцем на пухкі піщані ґрунти або на пылувато-глинисті ґрунти з показником текучості I_{L >} 0,6, несучу здатність слід визначати за наслідками статичних випробувань паль.

4.4.Несучу здатність пірамідальних, трапецеїдальних і ромбоподібних паль, що прорізають піщані і пилувато-глинисті ґрунти, F_d, кH (тс), з нахилом бічних граней i_r < 0,025 слід визначати по формулі

(2.4)

де g_с, R, А, - те ж, що у формулі (2.3);

F_d,

u_і - зовнішній периметр i-го перетину палі, м;

- сума розмірів сторін i-ro поперечного перетину паль, м, які мають нахил до осі палі;

i_р - нахил бічних граней палі в долях одиниці;

e_I - модуль деформації і-го шару ґрунту, що прилягає до бічної поверхні палі, кПа(тс/м2^), визначуваний даними компресійних випробувань;

k_і - коефіцієнт, залежний від виду ґрунту приймається по табл. 4;СНиП 2.02.03-85

x_r - коефіцієнт реології, що приймається = 0,8.

Примітки: 1. При ромбоподібних палях підсумовування опорів ґрунту на бічній поверхні ділянок із зворотним нахилом у формулі. (9) не проводиться.

2. Розрахунок пірамідальних паль з нахилом бічних граней i_р > 0,025 допускається проводити відповідно до рекомендованих вимог у додатку 2.

2.4. Визначення кількості паль і розміщення паль в плані.

Необхідна кількість паль у фундаменті визначається за формулою:

(2.5)

де N- вертикальне навантаження на фундамент;

Q_p - власна вага конструкції ростверку Q = 20 d_p × А_р ;

F_d - несуча здатність палі;

g_к - коефіцієнт надійності несучої здатності палі по ґрунту, приймається рівним 1,4, якщо F_d визначалася за формулою СНиП 2.02.03-85.

Розподіл паль в плані виконується з розрахунку, що відстань між осями паль в ряду або між рядами паль C_i ≥3d, відстань від грані ростверку до осі крайнього ряду паль С_р =d .

По одержаному розміщенню паль в плані визначають розміри підошви ростверку:

(2.6)

де d_св - розмір перетину ствола палі;

n_l, n_b – число паль по стороні “l” і по стороні “b”;

с_l, с_b - відстань між палями по стороні l і b.

Мал. 2.8. Схема розташування паль в плані

(формування куща паль)

Читайте також:

1. CMM. Визначення моделі зрілості.
2. I визначення впливу окремих факторів
3. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
4. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
5. Ocнoвнi визначення здоров'я
6. S Визначення оптимального темпу роботи з урахуванням динаміки наростання втоми.
7. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості
8. Алгоритм побудови калібрувального графіка для визначення загального білка сироватки крові
9. Алгоритм побудови калібрувального графіка для визначення загального білка сироватки крові
10. Аналіз існуючих виробів та визначення завдань проекту
11. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні
12. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів

Переглядів: 4274