Види географічних карт. Інші картографічні карти

Сучасні географічні карти характеризуються надзвичайно великою різноманітністю. Карти можна класифікувати за рядом ознак: за територіальним охопленням, за тематикою (змістом), за масштабом, за математичною основою, за мовою, за епохою, за призначенням, за особливостями використання тощо.

За територіальним охопленням виділяють карти світу, півкуль, Світового океану, материків та їх частин (частин світу та їх частин), окремих океанів, океанічних басейнів, морів, заток, проток, портових акваторій, окремих країн, частин країн, областей, штатів, районів, провінцій, окремих поселень, окремих землекористувань.

За змістом (за тематикою) виділяють карти: загальногеографічні, які зображають земну поверхню із основними природними та соціально-економічними об’єктами, при цьому жоден із основних елементів змісту не показаний детально (не є темою карти) Детальність зображення залежить від особливостей зображеної території, масштабу та призначення карти; тематичні карти, на противагу загальногеографічним, присвячені вузькій тематиці, один із елементів змісту загальногеографічної карти (чи якийсь інший елемент, явище, процес) стає темою цієї карти, показується детальніше, ніж інші. Сюди відносяться карти природних та соціально-економічних явищ, а також їх поєднань та комплексів.

За масштабомгеографічні карти поділяються на крупномасштабні (масштаб 1:10 000–1:200 000 включно), середньомасштабні (масштаб дрібніше 1:200 000–1:1 000 000 включно), крупномасштабні (масштаб дрібніше 1:1 000 000). Межі масштабів, які обмежують кожну із трьох категорій в цій класифікації, дещо умовні і відносяться головним чином до загальногеографічних карт, які отримали відповідні назви – топографічні, оглядово-топографічні та оглядові.

Картографічними зображеннями називають різноманітні генералізовані зображення Землі, інших небесних тіл, небесної сфери, виконані в певних картографічних умовних знаках, в певній картографічній проекції чи за іншим математичним принципом.

Серед інших картографічних творів (чи зображень) виділяються такі:

1. Анагліфічна карта – карта, віддрукована двома кольорами (синьо-зеленим і червоним); при розгляді їх через спеціальні окуляри-світлофільтри дає об’ємне зображення.

2. Атлас – систематизоване зібрання карт, виконаних за єдиною програмою як цілісний твір.

3. Блок-діаграми – зображення земної поверхні при похилому промені зорі в поєднанні із розрізами (профілями). Основою для їх складання служать топографічні карти. Ілюструють зв’язки між поверхнею та її геологічною чи тектонічною будовою, ґрунтами.

4) Глобус (від латинського globus – куля) – об’ємні кулеподібні моделі Землі з картографічним зображенням її поверхні. При їх побудові використовують умовні позначення та генералізацію, але проектують земну поверхню в її ортогональній проекції на кулю, внаслідок чого зберігається масштаб, співвідношення площ, геометрична подібність та взаємне розміщення контурів. Глобуси є загальногеографічні (фізичні) та тематичні (політичні, геологічні, тектонічні, рельєфні, ландшафтні). Будуються, як правило, в трьох масштабах – 1:30 000 000, 1:50 000 000, 1:83 000 000, але в окремих випадках, спеціально для музеїв, планетаріїв – 1:10 000 000 і 1:5 000 000, Іноді виготовляють глобуси Місяця, інших планет чи небесні глобуси.

5) Зоряні карти – зображення на площині зоряного неба як видимого небосхилу. Картографічна сітка служить для визначення астрономічних координат світил в екваторіальній системі. Масштаб карт подіється в градусній мірі.

6) Карта на мікрофіші – мініатюрна копія з карти на фото- чи кіноплівці.

7) Карта-транспарант – карта, віддрукована поліграфічним способом на прозорій плівці для проектування на екран.

8) Карти Місяця чи планет зображають поверхню, рельєф, часто інші елементи природи, будуються в картографічних проекціях, умовними знаками, генералізовані. Система координат пов’язана із віссю обертання та екваторіальною площиною небесного тіла.

9) Рельєфні карти передають нерівності земної поверхні в об’ємній, трьохмірній формі. Вони готуються на основі загальногеографічних (топографічних) карт, зберігають їх масштаб і проекцію, знакові системи та зміст, але будуються із значним збільшенням вертикального масштабу в порівнянні із горизонтальним.

В останнє десятиріччя отримали широкий розвиток нетрадиційні картографічні зображення. Виділимо серед них такі:

1). Анаморфовані карти, карти-анаморфози, анаморфози – непросторово подібні картографічні зображення. Від звичайних карт відрізняються тим, що у рівняння проекції як приклад змінних величин вводяться не тільки географічні координати, а й сам картографований показник, наприклад, віддаленість від центра обслуговування, густота населення, валовий національний продукт, площа країни, її територія тощо. Це дає можливість перейти від масштабу довжин і площ до ”масштабів“ часу, цін тощо.

2) Анімаційнізображення – динамічна послідовність геозображень (кадрів), яка створюється при демонстрації ефекту руху; розрізняють плоскі та об’ємні (стереоскопічні) анімації.

3). Динамічнігеозображення – плоске чи об’ємне геозображення. яке відображає динаміку, еволюцію об’єктів чи явищ, траєкторії їх змін і переміщення в просторі та часі (картографічні анімації, кіноатласи тощо). Якщо вони побудовані в масштабі 1:86 400, то це означає, що 1 секунда демонстрації дорівнює добі.

4). Електроннакарта – програмово-кероване картографічне зображення, візуалізоване із використанням програмних і технічних засобів в прийнятій для карт проекції і системі умовних знаків.

5). Електроннийатлас – система електронних карт, створених за єдиною програмою як цілісний твір, в єдиній системі візуалізації, наприклад, ”Електронний атлас України“.

6). Іконокарта – комбіноване зображення, яке поєднує геометрично відкоректований знімок, трансформований в картографічну проекцію, з елементами топографічної карти: рамкою, сіткою, назвами об’єктів. Створюється на основі космічних знімків високої роздільної здатності для маловивчених районів, на які відсутні кондиційні топографічні карти.

7). Інтерактивнігеозображення – геозображення, які складаються, сприймаються та аналізуються в діалоговому режимі (система із двох персональних комп’ютерів із контролем поставлених завдань).

8). Картиполів зображають через ізолінії неперервний розподіл географічних явищ чи розрахункових показників; розрізняють карти полів статики, динаміки і взаємозв’язків явищ; реальних (температур і тиску) і абстрактних (густота ерозійного розчленування, потенціал поля розсіювання) явищ.

9). Машинографічні та дисплейнігеозображення – карти та знімки, які коректуються за допомогою автоматичних координатографів і дисплеїв.

10). Мікрофільмкарти – рулонний носій картографічної інформації, який містить зменшене зображення аркушів карт чи їх фрагментів; довжина мікрофільмів 60 м, ширина 35 мм, 70 мм чи 105 мм.

11). Ментальна, пізнавальнакарта – карта, яка виникає в уяві дослідника чи групи дослідників в процесі пізнання дійсності й формуванні концепцій.

Література основна:

1. Божок А.П., Осауленко Л.Є., Растух В.В. Картографія. Підручник. – К.: Фітосоціоцентр, 1999. – Стор. 8-20, 22-26, 27-28.

2. Картография с основами топографии. Учебник для студентов естеств.-геогр. фак. пед. ин-тов. Под ред А.В. Гедымина. Ч. 1. Понятие о географической карте. Топографическая карта. Съёмка местности. – М.: Просвещение, 1973. – Стор. 7-34.

3. Картография з основами топографии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. ”География“ / Г.Ю. Грюнберг, Н.А. Лапкина, Н.В. Малахов, Е.С. Фельдман; Под ред. Г.Ю. Грюнберга. – М.: Просвещение, 1991. – Стор. 6-13.

4. Салищев К.А. Картоведение. 2-е изд. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. – Стор. 4-12, 18-20.

5. Салищев К.А. Картография: Учебник для географических специальностей ун-тов. 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Высшая школа, 1982. – Стор. 6-11, 14-16.

6. Справочник по картографии / А.М. Берлянт, А.В. Гедымин, Ю.Г. Кельнер и др. – М.: Недра, 1988. – Стор. 4-10, 31-37.

Література додаткова: Берлянт А.М.Карта рассказывает. – М.: Просвещение, 1978. – 144 с.; Берлянт А.М. Карта – второй язык географии (Очерки по картографии). – М.: Просвещение, 1985. – 192 с.; Берлянт А.М. Образ пространства: карта и информация. – М.: Мысль, 1986; Берлянт А.М. Геоиконика. – М., 1996; Берлянт А.М., Ушакова Л.А. Динамическая карта – новый вид картографических произведений // Геодезия и картография. – 1993. – №4. – Стр. 36-41; Гармиз И.В. Смирнов Л.Е. Теоретические подходы к оценке качества карт // Известия АН СССР. Серия географическая. – 1988. – №3. – Стр. 39-51

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Із картографією науки	\|	Орієнтування ліній (кути напрямів)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.