Орієнтування ліній (кути напрямів)

При роботі з топографічною картою доводиться визначати напрямки. Напрями ліній на місцевості чи на карті може бути визначений відносно якихось початковихнапрямів. Таким напрямами можуть бути географічний (на топографічній карті він має назву істинного меридіана) меридіан, магнітний меридіан(збігається з напрямом вільно підвішеної магнітної стрілки), осьовий меридіан зони Гауса чи лінії до нього паралельні – вертикальні лінії кілометрової сітки. Через будь-яку точку земної поверхні чи точку на карті можна провести географічний меридіан, магнітна стрілка приладів дасть магнітний меридіан, а також можна провести лінію, паралельну до осьового меридіана зони Гауса.

Залежно від прийнятого початкового напряму розрізняють азимут географічний (дійсний, істинний), азимут магнітний, дирекційний кут,. У зв’язку із цим кути на місцевості та на карті визначаються відносно цих названих вихідних напрямів, а відлік їх ведеться від 0° до 360° за ходом годинникової стрілки, тобто від вихідного напряму до напряму на даний предмет (до напряму даної лінії).

Географічним (істинним, дійсним) азимутом A_іст. називається кут, який відраховують від північного напряму географічного (істинного) меридіана за ходом годинникової стрілки до напряму на даний предмет в межах від 0° до 360°. Для вимірювання на карті географічних азимутів заданого напряму в початковій точці лінії проводять за лінійкою географічний меридіан і транспортиром вимірюють кут між меридіаном і заданим напрямом.

Магнітним азимутом A_mназивається кут, який відраховують від північного напряму магнітного меридіана до напряму на даний предмет за ходом годинникової стрілки в межах від 0° до 360°. Магнітні азимути напрямів вимірюються на місцевості за допомогою приладів, що мають магнітну стрілку (компаси, бусолі). На карті магнітні азимути можуть бути обчислені за зміряним істинним азимутом A_іст. і величиною магнітного схилення, яке вказується на полях карти, зліва від записів масштабів (рис. ).

Магнітне схилення d (схилення магнітної стрілки) – кут між істинним (географічним) та магнітним меридіанами в даній точці. Схилення від істинного меридіана на схід називається східним (додатнім), а на захід – західним (від’ємним). Зв’язок між магнітними та істинними азимутами можна представити так: А_m=A_іст.–d (рис. ).

Дирекційним кутом напряму a. називається кут, який вимірюють від північного напряму осьового меридіана зони Гауса або від вертикальних ліній сітки до напряму на даний предмет за ходом годинникової стрілки в межах від 0° до 360°. Як правило, a вимірюється на карті від вертикальних ліній кілометрової сітки. Використання вертикальних ліній сітки дає можливість швидко і точно зміряти кути за допомогою транспортира (рис. ).

Дирекційний кут можна обрахувати, знаючи зміряний на місцевості магнітний азимут та поправку на зближення меридіанів g – кут між північним напрямом вертикальної лінії кілометрової сітки та північним напрямом географічного (істинного) меридіана. Для точок, які знаходяться у східній частині координатної зони (на схід від осьового меридіана), величина зближення меридіанів додатна, а для точок, розташованих у західній частині зони, – від’ємна. Зв’язок між кутами напрямів можна записати так:

A_m= a + (±g);

a=A_m– (±g);

A_m=a – d + g;

a=A_m+ d – g.

Алгебраїчна різниця d-g=ПН називається поправкою напряму. Дані про величини g і d даються на графіку під південною рамкою карти. На карті Снов масштабу 1:25 000 g=-2°24¢, d=+6°12¢. Поправка напряму ПН=8°36¢.

У навігації, метеорології, лісо- та землеустрої використовують румби. Румб r – кут між напрямом даної лінії та найближчим напрямом меридіана (північним чи південним) в межах від 0 до 90°. Румби є географічні, магнітні та ті, що відраховують від вертикальних ліній сітки. Кожен румб характеризується вказівкою чверті горизонту, в якій розташований даний напрям, і величиною кута. Наприклад, r=ПнЗ:16°57¢, якщо А=343°03¢; r=ПнС:36°21¢, якщо А=36°21¢; r=ПдЗ:37°45¢, якщо А=217°45¢; r=ПдС:76°28¢, якщо А=103°32¢.

В практиці вимірювань використовують прямі й обернені (зворотні) кути. Кути, зміряні у початковій точці, називаються прямими, а кути, зміряні в протилежному напрямі (чи в кінцевій точці лінії), називають оберненими. Зв’язок між прямими і оберненими істинними азимутами виражається формулою: A_об.=A_пр.±180°+(±g); якщо точки розміщені близько (на карті У-34-37-В-в масштабу 1:25 000), то А_об.=А_пр.±180°. Дирекційний кут прямої лінії постійний у всіх точках (в межах однієї зони), тому a_об.= a_пр.±180°. Наприклад: А_пр.=145°15¢, А_об.=145°15¢+180°=325°15¢; А_пр.=271°21¢, А_об.=271°21¢-180°=91°21¢; А_пр.=28°53¢, g=-2°04¢, А_об.=28°53¢-2°04¢+180°=26°49¢+180°=206°49¢; А_пр.=295°32¢, g=+1°42¢, А_об.=295°32¢+1°42¢=298°14¢-180°=19°14¢.

Література:

1. Картография с основами топографии. Учебник для студентов естеств.-геогр. фак. пед. ин-тов. Под ред А.В. Гедымина. Ч. 1. Понятие о географической карте. Топографическая карта. Съёмка местности. – М.: Просвещение, 1973. – Стор. 49-61.

2. Картография з основами топографии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. ”География“ / Г.Ю. Грюнберг, Н.А. Лапкина, Н.В. Малахов, Е.С. Фельдман; Под ред. Г.Ю. Грюнберга. – М.: Просвещение, 1991. – Стор. 28-38.

3. Топография с основами геодезии: Учебн. для студ. географ. спец. ун-тов / А.П. Божок, К.И. Дрич, С.А. Евтифеев и др.; Под. ред. А.С. Харченко и А.П. Божок. – М.: Высш. шк., 1986. – Стор. стор. 24-36, 53-60, 90-97, 102-104, 111-121.

4. Топографія з основами геодезії: Підручник / А.П. Божок. В.Д. Барановський, К.І. Дрич та ін.; За ред. А.П. Божок. – К.: Вища шк., 1995. – Стор. 25-36, 39-46, 83-85.

Тема 5

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види географічних карт. Інші картографічні карти	\|	Застосування топографічних карт при вивченні місцевості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.