• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні ознаки держави

Різні визначення поняття держави завжди указують наті або інші ознаки держави. Повноцінне освітлення цих ознак неможливе без згадки про державну (публічно-політичної влади). Державна влада — це влада одночасно публічна і політична. Публічної вона є тому, що офіційно управляє справами всього суспільства і виступає від імені суспільства в цілому при рішенні питань, що відносяться до її компетенції. Політичної ж вона є тому, що в особі державного апарату відокремлена від суспільства, відносно відособлена від нього. Відносно самостійне існування, положення в суспільстві і та сила, якою дана влада володіє, дозволяють їй дієво управляти соціально неоднорідним суспільством, тобто таким, де багато в чому відсутня єдність, збіг інтересів у різних шарів, груп і общностей людей. Відносини між ними складають сферу політики як такий. Пряме призначення влади полягає, перш за все, в регулюванні цих відносин, що і робить публічну владу політичною, при чому успіх в боротьбі неспівпадаючих багато в чому інтересів різних соціальних шарів, груп і общностей в не-однорідному суспільстві завжди на стороні того, хто володіє державною владою. Оволодіння цією владою дозволяє одній якій-небудь частині суспільства (більшої або меншої, або її представникам) не тільки управляти справами всього суспільства, забезпечувати його безпеку, існування як єдиного цілого, але і керувати ним переважно в своїх інтересах, що і додає публічній владі політичний характер. Саме тому вона завжди виступає як влада публічно-політична.

Державну владу не можна ототожнювати з самою державою, бо держава — це організація даної влади, тобто її пристрій, механізм її здійснення в особі певних органів: судових, контрольно-наглядових, військових і т.д. Сама ж по собі державна влада — це спосіб керівництва суспільством, для якого характерна опора на спеціальний апарат примушення. З цього виходить, що основою дієвості державної влади є авторитет сили, а не сила авторитету. Проте сказане зовсім не означає, що державна влада — це сила, яка не прагне до того, щоб бути авторитетною. Не випадково, наприклад, в демократичних державах проводяться відповідні соціологічні дослідження, вивчається громадська думка тих, що з приводу відбулися або планованих тих або інших державних рішень. До того ж ефективність рішення багатьох внутрідержавних, міжнародних проблем, як показує історія, не завжди знаходиться залежно від так званих «силових рішень» держави (держав).

Для всякої держави характерний наявність державної влади, суверенної, що є. Державний суверенітет, який необхідно відрізняти від національного або народного суверенітету, припускає верховенство державної влади усередині країни, її незалежність від якої-небудь іноземної влади. Суверенітет, що розглядається як порівняльна властивість державної влади (і держави як її організації), указує на її положення серед тих властей, які мають місце в суспільстві _ церковної, батьківської, корпоративної і т.д. Державна влада існує відособлено від вказаних властей і має верховенство по відношенню до ним у сфері державних справ. Крім того, будь-яка держава повинна визнавати такий порядок речей в системі відношенні властей усередині держави і не втручатися в його внутрішні справи, а також зважати на нього як з рівноправним, самостійним, незалежним суб'єктом міждержавних відносин. Пошана суверенітету держави (незалежно від величини його території, кількості населення і т.д.) — принцип міжнародного права і міжнародних відносин, який, зокрема, закріплений в Статуті ООН. Таким чином, вищесказане про суверенітет звертає увагу на те, що в цілому суверенітет має внутрішню і зовнішню сторони.

Вивчення держави показує, що його можна розглядати як організацію влади, яка є всеосяжною. Тільки державна влада розповсюджується на всіх осіб (фізичних, юридичних), які знаходяться на території держави. Якщо суверенітет розуміти як властивість державної влади, яка указує на її силу, то всеосяжність — це властивість державної влади, вказуюча на масштаб її дії в суспільстві. Ширше розуміння «всеосяжності» як ознаки держави припускає вказівку на те, що держава — це організація суспільства в єдине ціле через інститут «громадянства» (підданства), тобто держава — це всеосяжна організація суспільства.

Держава є організацією влади, яка володарює настрого певній території, тобто обмеженої частини поверхні планети (суші, моря, повітряного простору). Територія держави може мислитися як матеріальна основа йогоіснування.

Існування держав невіддільно і від наявності відповідного населення країни (народонаселення, державного народу). Адже не випадково широко поширено розуміння держави як суспільства, організованого державою, тобто особливим способом організованого суспільства. Люди, народ, населення країни — соціальна основа держави. Народ, що населяє територію держави, є суб'єктом і об'єктом державної влади.

Держава об'єднує людей (населення країни) в єдине ціле, а приналежність їх до даної держави відображається поняттям «громадянство» (підданство). Громадянство (підданство) — це стійкий правовий зв'язок особи з даною державою, що виражається в їх взаємних правах і обов'язках

Державі властиве об'єднання людей за територіальною ознакою в один територіальний колектив (громадяни держави, населення країни) і одночасне Темаення в його цілях оптимізації управління на менші територіальні колективи (населення областей, районів і т.п.).

Державі властива наявність апарату управління, особливого розряду осіб, професіоналів по управлінню. У державі завжди управляють і керовані. До органів управління відносяться уряд, різні міністерства, державні комітети і т.п. При описі держави властиво звертати увагу на властивий йому так званий апарат примушення, тобто загони озброєних, спеціально навчених людей, примусові установи. Вони є силовою основою дієвості державної влади. До «силових» відомств держави в першу чергу відносяться озброєні сили, органи охорони суспільно го порядку, органи державної безпеки, каральні (пенітенціарні) установи. Державі належить монопольне право застосовувати примушення на своїй території.

Тільки держава має право видавати нормативно-правові акти (закони, ухвали, укази і т.д.), обов'язкові для загального виконання. Нормативно-правові акти закріплюють право вые (юридичні норми), в яких виражена загальнообов'язкова державна воля. Юридичні норми розраховані на добро вольне їх дотримання. При необхідності проведення їх в життя забезпечують спеціальні юридичні органи: податкові органи, прокуратури, міліції і ін. Фінансову основу діяльності держави утворюють, в першу чергу, податки. Оподаткування є монопольним правом держави. Інші надходження до бюджету (скарбницю держави) дають позики (зовнішні і внутрішні), доходи від діяльності державних підприємств, різні збори (судові, митниці) і т.д.

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. II. Основні засоби
3. II.3. Основні способи і прийоми досягнення адекватності
4. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
5. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
6. VII. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ У ХХ ст.
7. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
8. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
9. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
10. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
11. Адміністративне правопорушення, його ознаки та склад
12. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.

Переглядів: 656