Поняття, предмет, метод, функції і принципи цивільного права України.

Цивільне законодавство України

Термін «цивільне право» уживається в різних взаємозв'язаних, але не тотожних значеннях: як базової галузі права України; як галузі законодавства; як галузі юридичної на уки, і як однієї з учбових дисциплін, що викладаються в юридичних вузах. При цьому особливе значення має поняття цивільного права як галузі права України зважаючи на його основоположне значення.

З цієї точки зору цивільне право України є встановленим або санкціоновану державою систему правових норм, регулюючих майнові і особисті немайнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні і майновій самостійності їх учасників, зокрема відносини, що складаються у сфері підприємництва.

Місце і значення цивільного права в єдиній системі права України цілком визначається самим предметом цивільно-правового регулювання, тобто тими суспільними відносинами, які регулюються нормами цивільного права.

Сфера суспільних відносин, регульованих цивільним правом, обширна. З їх різноманітністю суб'єкти цивільного права стикаються постійно. Фізичні особи (люди) для задоволення своїх повсякденних потреб вступають у відносини по купівлі-продажу, майновому найму, побутовому замовленню, зберіганню, комісії і т.д. Юридичні особи в своїй практичній діяльності вступають у відносини по придбанню сировини, матеріалів, виробів і що комплектують, а також по реалізації проведеної продукції, товарів, будівництву виробничих і інших об'єктів, перевезенню вантажів і т.п., шляхом укладення відповідних цивільно-правових угод. У всіх цих і безлічі інших їм подібним прикладах йдеться про ті відносини, які складають найбільш об'ємну і значущу частину відносин складових предмет цивільного права і іменованих майновими відносинами.

Під майновими відносинами прийнято розуміти відносини, що виникають між суб'єктами цивільного права з приводу Різного роду матеріальних благ, тобто речей, робіт, послуг, іншого майна в широкому сенсі цього слова, в процесі їх виробництва, розподілу, обміну і споживання.

Проте слід мати на увазі, що не всі майнові відносини, що складаються в нашому суспільстві, регулюються норма мі цивільного права і відповідно складають його предмет. Певна частина (набагато менш значна за своїм обсягом) майнових відносин регулюється також нормами інших галузей права України: адміністративного, трудового, фінансово го, екологічного і деяких інших.

Відмітними ознаками майнових відносин, що становлять предмет цивільного права, є те, що суб'єкти цих відносин виступають в них як юридично рівні, незалежні один від одного, мають можливість вільного волевиявлення і майнову самостійність. Перш за все, цим ознакам відповідають відносини власності і відношення економічного обороту — найважливіші види майнових відносин, що становлять предмет цивільно-правового регулювання.

Відносини власності указують на приналежність особам (громадянам, організаціям, територіальним общинам, державі) певних матеріальних благ, а також на те, що ці особи (власники) володіють, користуються і розпоряджаються названими благами як своїми. Все інші особи, їм що протистоять, повинні це визнавати і зважати на це. Відносини власності складають основу будь-якого матеріального виробництва, всіх інших майнових відносин.

Відносини економічного обороту — це відносини, в рамках яких відбувається рух матеріальних благ. Розпоряджаючись своїм майном, власник вступає з іншими обличчями у відносини купівлі-продажу, міни, позики і т.д. Ці майнові відносини з огляду на те, що особи, що беруть участь в них, зобов'язуються один перед одним здійснювати певні дії за поданням свого майна, інакше також називаються зобов'язальними відносинами.

Іншу і важливішу групу відносин, регульованих цивільним правом, складають особисті немайнові відносини. Об'єктом цих відносин є не речі (не майно), а блага, що невіддільні від особи учасників даних відносин (наприклад, їх честь, гідність, ділова репутація і інші права громадян, передбачені Темаом II Конституції України) або є результатами їх творчої праці (винаходи, твори науки, літератури, мистецтва і т.д.).

Перший вид особистих немайнових відносин, тобто відносин, об'єктом яких є невіддільні від особи їх учасників блага, повністю позбавлений економічного змісту. Ні честь, ні гідність, ні ділова репутація не можуть виступати як товар. Вони позбавлені грошової оцінки і не відчужувані. Тому даний вид особистих немайнових відносин прийнято називати особистими немайновими відносинами, не пов'язаними з майновими. Разом з тим значення цих відносин вельми велике, бо, як передбачено в ст. 3 Конституції України, «людина, його життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека признаються в Україні вищою соціальною цінністю». Цивільне право властивими йому методами, разом з іншими галузями права (кримінальним і адміністративним), охороняє ці відносини від незаконних (неправомірних) посягань на них. Їм надано першорядне значення.

Другий вид особистих немайнових відносин, хоча об'єктом їх також є нематеріальні блага, не позбавлений певного економічного змісту. За особами, які своєю творчою працею створили твори науки, літератури або мистецтва, зробили винаходи і т.д., признається не тільки право на авторство створених ними вказаних творів, винаходів і т.д., але і право на їх реалізацію, в результаті якої вони можуть придбати майно (гроші) або права вимоги. За ними також признаються права, що дають їм економічну можливість використовувати особисто або через інших осіб результати своєї творчої праці в різних сферах культурного і господарського життя суспільства. Ці права прийнято називати інтелектуальною власністю, а в цілому дані отношения—личными немайновими, пов'язаними з майновими.

З сказаного не важко зробити висновок про те, що цивільне право регулює ту область суспільних відносин, на основі яких задовольняються нормальні (природні) матеріальні і культурні потреби їх учасників як членів цивільного суспільства.

Питання про характер відносин, що становлять предмет цивільного права, має визначальне значення не тільки в плані розуміння того, що є цивільним правом як галуззю права України, але і для з'ясування того, як ці відносини ррегулируются нормами цивільного права. Іншими словами, йдеться про метод цивільно-правового регулювання.

Між предметом і методом існує найбезпосередніший зв'язок, що виражається, в тому, що саме особливості предмету правового регулювання обуславливают специфіку методу. Цей загальнотеоретичний постулат повною мірою стосується і взаємозв'язку предмету і методу цивільного права.

Метод цивільного права — це закріплені в його нормах прийоми і способи дії на поведінку суб'єктів цивільного права.

Оскільки суб'єкти цивільного права знаходяться в рівному положенні і не підпорядковані один одному, то і найважливішою ознакою методу цивільно-правового регулювання є рівні правові можливості учасників цивільних правовідносин, що виключають яку-небудь владну, односторонню дію один на одного. Дана ознака витікає із ст. 2 Цивільного кодексу України (ГК), згідно якої його норми не застосовуються до майнових відносин, заснованих на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони іншої.

До інших, не менш значущим ознакам методу цивільного права відносяться наступні права суб'єктів цивільного права, закріплені в його нормах:

—свободного волевиявлення, направленого на встановлення, зміну або припинення цивільних правовідносин шляхом укладення цивільно-правових оборудок і здійснення інших дій, передбачених законом або що не суперечать йому;

— вибору певного варіанту поведінки в межах, встановлених законом, оскільки значна частина норм цивільного права має диспозитивний характер;

— вибору способів захисту порушених цивільних прав, а також можливість їх захисту в позовному порядку шляхом звернення в суд, арбітражний або третейський суд, тобто орган, що стоїть поза відносинами, що склалися між сторонами.

Приведений перелік ознак методу цивільного права неє вичерпним, але, разом з тим, достатньо повно відображає його особливості.

Функції цивільного права — це напрями правового регулювання майнових і особистих немайнових від носінь, або службова роль цивільного права. Оскільки майнові і особисті немайнові відносини є звичайними, існуючими поза порушеннями відносинами, беручи участь в яких фізичні і юридичні особи задовольняють свої життєві потреби, то головною функцією цивільного права є ^регулирование. Іншою важливою функцією є забезпечення відновлення майнових і особистих немайнових відносин у випадках їх порушення або посягання на них (охоронна функція). І, нарешті, важливе значення має виховна функція, суть якої зводиться до вимог добросовісного здійснення громадянами і організаціями своїх прав і обов'язків, неухильного дотримання законів і пошани правил моралі і моральності, до припинення і попередження правопорушень. Крім того розрізняють превентивну, інформаційну і відновну функції цивільного права.

Принципи цивільного права — це виражені його нір мах основоположні ідеї (почала, положення), відповідно до яких здійснюється регулювання майнових і особистих немайнових відносин.

До загальних принципів цивільного права відносяться:

— неприпустимість свавільного втручання в сферу особистого життя громадянина;

— неприпустимість позбавлення права власності, за винятком випадків, прямо передбачених законом;

— свобода договору;

— свобода підприємництва;

— судовий захист будь-якого цивільного права у разі його порушення.

Поняття цивільного законодавства найтіснішим чином пов'язане з поняттям цивільного права як галузі права. Цей зв'язок виявляється в тому, що норми цивільного права одержують свій зовнішній (що об'єктивувалося) вираз у відповідних нормативних актах, що видаються компетентними державними органами. Система цих актів і складає цивільне законодавство.

Цивільне законодавство складає Конституція України — Основний Закон держави як органічно єдина система найбільш загальних зв'язаних ієрархією і соподчиненностью цивільно-правових актів, покликаних забезпечити узгоджене регулювання всіх відносин цивільного права. Очолююча роль в системі цивільного законодавства належить Цивільному кодексу України. Він є систематизованою кодифікуючою збіркою цивільно-правових норм, якнайповніші що охоплює своїм регулюванням відношення цивільного права, і складає в цілому один закон. Немало цивільно-правових норм ^держится у указах Президента України, ухвалах і розпорядженнях Кабінету Міністрів України, наказах і інструкціях Міністерств і відомств (державних комітетів), ухвалах і рішеннях місцевих Рад і їх виконавських органів. Зважаючи на складність ряду відносин і необхідності їх комплексного врегулювання, цивільно-правові норми, вживані до цих відносин, представлені в окремо прийнятих Верховною Радою України кодифікуючих актах. Такими, зокрема, є Житловий кодекс України і Сімейний кодекс України, значну частку регулювання складають домовленості сторін. Те, про що сторони домовилися і повинно бути виконано, якщо інше не встановлене законодавством.

У Цивільному кодексі як центрі цивільного законодавства і що зв'язав воєдино всі його акти, його норми зведені в певні Темаи. Так, норми, вирішальні загальні питання всіх цивільних правовідносин, у тому числі і регульованих окремими актами і особливо виданими кодексами, зведені в Тема, що іменується Загальною частиною. Наприклад, в цьому Темаі зосереджені норми про правовий статус учасників (суб'єктів) цивільних правовідносин, найважливіші підстави виникнення цивільних прав і обов'язків і ін. Норми Цивільного кодексу, рас лічені на рішення специфічних питань окремих видів цивільних правовідносин, утворюють його спеціальні Темаи. Такими, наприклад, є Темаи «Право власності», «Зобов'язальне право», «Спадкове право».

Слід, проте, відзначити, що діючий в Україні Цивільний кодекс був прийнятий ще в липні 1963 р. і тому значно застарілий. В даний час Цивільний кодекс України діє з великим числом змін і доповнень. У 2003 році нарешті прийнятий Новий ГК України, який складається з 6 книг: книга перша - загальні положення; книга друга - особисті немайнові права фізичної особи; книга третя - право власності і інші речові права; книга четверта - право інтелектуальної власності; книга п'ята - зобов'язальне право і книга шоста - спадкове право.

Разом з ГК найважливіше значення для регулювання майнових і особистих немайнових відносин мають також за кони України, зокрема, «Про власність», «Про господарські суспільства», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про товарну біржу» і безліч інших.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Адміністративне право і регульовані їм відносини	\|	Правове регулювання відносин власності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.