• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 3. Контроль і звітність міжнародних корпорацій

Маючи бажання продати або необхідність купити якийсь товар, продавці і покупці задаються саме такими питаннями. Висновку будь-якої зовнішньоторговельної операції передує величезна робота, і основним завданням як експортера, так і імпортера на підготовчому етапі є пошук і вибір контрагента.

Вивчення ринку з метою прибуткового збуту або ефективного придбання - це цілий комплексний напрям господарської діяльності, званий маркетингом. Розгляд способів дослідження ринку не є метою справжньої допомоги. Існує безліч фірм, що займаються такими дослідженнями в різних галузях, а завдання оперативних зовнішньоторговельних працівників - використовувати результати маркетингових досліджень з найбільшим ефектом.

У виборі можливого контрагента великою підмогою служать різні довідники, фірмові каталоги, каталоги виставок, проспекти, рекламні видання, річні звіти, матеріали спеціалізованих інформаційних компаній і організацій, довідки банків, а також матеріали періодичної преси, в яких дається інформація про фірми. Особливе місце серед джерел інформації займають фірмові довідники, що видаються інформаційно-довідковими агентствами, асоціаціями, торговими палатами. Є довідники, що охоплюють фірми однієї країни, міжнародні, а також довідники по окремих галузях.

До таких довідників відносяться, зокрема: АВС Europ Production (загальноєвропейський довідник експортерів, видається у ФРН), Kelly s Business Directory (Великобританія), Austria Export Data (Австрія), MelbourneBig (Австралія), Wer Liefert Was, Wer Baut Maschinen und Anlagen (ФРН), Trade Directory for Denmark (Данія ), Italia Federexport (Італія), Katalog der Hannover Messe (каталог виставки в Ганновере, ФРН), World Aid.

Що потрібно знати про інофірму.

Основні відомості, які можна і бажано дізнатися з довідників про майбутнього контрагента, - наступні:

-повне і скорочене найменування;

-поштова і телеграфна адреси;

-номер телексу, телефону, факсу;

-рік підстави і етапи розвитку фірми;

-сфера діяльності і основні товари виробництва або торгівлі, види послуг;

-банки, через які фірма здійснює свої операції;

- власники фірми або материнська компанія;

-состав керівних органів;

-число і місцезнаходження підприємств;

-дочерние і асоційовані фірми;

-число зайнятих у фірмі;

-основные показники діяльності (річний об'єм продажів, прибуток, активи, власний капітал та ін.);

-зв'язки з іншими фірмами через участь в капіталі;

-персональні зв'язки з іншими фірмами і організаціями;

-відомості про ділову репутацію фірми і її керівників.

Природно, що не по всіх фірмах можна одержати всі вищеперелічені відомості, проте вони не є комерційною таємницею, друкуються в інформаційних виданняхі ніж більше відомостей вдасться зібрати, тим простіше і надійніше працюватиме з такою фірмою. Найбільш цінною інформацією про потенційного партнера є фінансова звітність фірм, аналіз якої дасть можливість оцінити фінансовий стан майбутнього контрагента. (Проте фінансову звітність публікують тільки акціонерні суспільства).

Дуже корисними у виборі торгового партнера бувають відвідини різних ярмарків і виставок.

Ознайомившись з інформацією про фірми галузі н, що цікавить, визначивши можливого контрагента, можна переходити до встановлення контактів з ним. Для цього одним із способів є посилка потенційному контрагенту комерційної пропозиції (оферти).

Оферта.

Оферта містить всі основні умови майбутньої операції: найменування товару, кількість, якість, ціна, умови постачання, термін постачання, умови платежу, характер тари і упаковки, порядок

приймання-здачі, загальні умови постачання.

Правила висновку операції за допомогою оферт регулюються Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу, прийнятої в 1980 році (дивися Додаток 1).

У міжнародній торговій практиці розрізняють два види оферт: тверда і вільна.

Тверда оферта.

Тверда оферта- це пропозиція на продаж певного товару, послана продавцем (оферентом) одному можливому покупцю, з вказівкою терміну дії оферти, тобто часу, протягом якого оферент вважає себе зв'язаним умовами, перерахованими в оферті. Нижче (на Мал. 1) приведений, зразок твердої оферти.

OBI Inc. Remington dr.

Sunnywell, California. USA

Оферта N0 1

м. Суми 20 травн 2010 р.

Виробничо-комерційна фірма «Мозаїка» пропонує вам купити на умовах, перерахованих нижче, наступний товар:

Найменування товару: сумки спортивні шкіряні

Кількість: десять тисяч штук

Ціна: чотирнадцять доларів США за штуку

Загальна сума: сто сорок тисяч доларів США

Умови постачання: Франко-перевізник в аеропорту Бориспіль

Умови оплати: безвідзивний документарний акредитив, що відкривається на 60 днів на користь фірми «Мозаїка» протягом 10 днів з дати отримання нашого сповіщення про готовність до відвантаження, з виконанням в Правекс банку України в м. Києві. Платіж здійснюється проти пред'явлення наступних документів:

-рахунок-фактура;

-відвантажувальна специфікація;

-авиатранспортная накладна.

Термін постачання: липень 2010 року

Дія оферти: оферта тверда, термін дії оферти - три місяці.

Директор ПКФ «Мозаїка» А..А..Сидоров

Рис 1. Оферта.

Якщо покупець згоден зі всіма умовами оферти, він посилає оференту підтвердження акцепту оферти, тобто ухвалення всіх її умов.

Якщо покупець не згоден з одним або декількома умовами оферти, він посилає продавцю відповідь на пропозицію або контроферту з вказівкою своїх умов і терміну для відповіді. Відповідь покупця, який не містить пропозиції змінити умови, що стосуються ціни, кількості, якості, місця і термінів постачання, об'єму відповідальності сторін і порядку дозволу суперечок, то ест' умов, що істотно не міняють суть пропозиції, може вважатися акцептом, якщо проти цих змін не заперечує сам оферент. Якщо продавець згоден зі всіма умовами контроферти, він її акцептує, про що в письмовому воді повідомляє покупця.

Якщо продавець не згоден, він може вважати себе вільним від своїх зобов'язань по оферті плі може послати покупцю нову оферту з урахуванням всіх зауважень покупця. Зацікавлені в здійсненні операції сторони погоджують умовишляхом обміну офертами і контрофертами до тих пір, поки не буде досягнута повна домовленість. Якщо протягом терміну дії оферти відповідь від покупця не була одержана, це значить, що покупець не зацікавлений в покупці, і це звільняє продавця від зробленої ним пропозиції.

Вільна оферта не містить вказівки на термін її дії і. отже, не зобов'язує продавця дотримуватися умов, що містяться в оферті, протягом якогось періоду. Згода покупця з умовами оферти підтверджується твердою контрофертою, де висловлюються його умови. Якщо продавець акцептує контроферту і письмово сповістить про це покупця, операція вважається поміщеною, і сторони зобов'язані виконувати всі умови, викладені в контроферті. Поки договір не поміщений, пропозиція може бути відкликана продавцем, якщо в оферті не вказано, що вона безвідзивна, до того часу, поки покупець не послав підтвердження про акцепт. Якщо підтвердження акценту направлене із запізненням, то акцепт може зберігати свою силу, якщо це устрашає продавця, і він письмово сповістить про це покупця.

Якщо імпортер зацікавлений в покупці яких-небудь товарів, то, вибравши можливого контрагента, вступати в контакт з ним краще всього, направивши на його адресу

Tibba Vision GmbH

Holbachstr., 27

Affenburg, BRD

18.03.10

Запит

Шановні пані та

панове.

З європейсько-радянського довідника торгівлі ми дізналися, що Ваша фірма є одним з провідних виробників контактних лінз для постійного носіння. Наш інновационно-внедренчеській центр зацікавлений в придбанні м'яких контактних лінз, тому ми просимо Вас вислати Вашу комерційну пропозицію на постачання десяти тисяч контактних лінз. Умови постачання бажано «доставка сплачена до Києва». Нас влаштує оплата акредитивом. Враховуючи, що запрошувана партія досить велика, ми розраховуємо на надання нам оптової знижки. Сподіваємося, що між нами виникне тривала і плідна співпраця.

Директор ІВЦ «Бадьорий». В. Васильев

Як видно з прикладу, однією з головних цілей запиту є отримання від експортних фірм комерційних пропозицій. У запиті звичайно указується точне найменування потрібного товару, його якість, сорт, кількість і запрошується якомога докладніша інформація про товар, умови доставки і платежу. Запити бажано посилати не одній, а декільком фірмам однієї або декількох країн. Це робиться з метою отримання декількох конкурентних пропозицій, з яких потім можна вибрати найбільш вигідне.

. Замовлення.

Покупець, який заздалегідь знайомий з умовами постачань експортера в результаті особистих бесід з представниками експортера або попередніх переговорів, листування або закупівель, може направити продавцю замовлення, яке містить прохання покупця відвантажити йому на певних умовах товар. Якщо продавець згоден з умовами замовлення, він посилає підтвердження замовлення. Підтвердження замовлення - це комерційний документ, що є повідомлення про ухвалення умов замовлення без обмовок. Підтвердження може мати наступний вигляд: «Підтверджуємо повчання Вашого замовлення на постачання токарно-карусельних верстатів і приймаємо його до виконання. Ваше замовлення буде виконане нами зі всією ретельністю і у встановлені терміни».

Зовнішньоторговельний контракт

купівлі-продажу.

У наступних розділах не просто перераховуються умови контракту купівлі-продажу, але даються відповіді на питання:

-що таке зовнішньоторговельний контракт, які умови він містить;

-що потрібно знати, щоб правильно сформулювати умови контракту;

-як сформулювати умови контракту;

-як виконати ці умови.

Що таке контракт.

Договір купівлі-продажу товарів в матеріально-речовинній формі в міжнародній комерційній практиці називається контрактом.

Контракт купівлі-продажу є комерційний документ, що оформляє зовнішньоторговельну операцію, в якому міститься письмова домовленість сторін про постачання товару: зобов'язання продавця передати певне майно у власність покупця і зобов'язання покупця прийняти це майно і сплатити за нього певну грошову суму, або зобов'язання сторін виконати умови товарообмінної операції. При висновку зовнішньоторговельної операції сторони повинні визначитися, право якої держави застосовуватиметься для регулювання форми висновку операції і прав і обов'язків сторін. Це пов'язано з тим, що національні закони, регулюючі відносини по міжнародних торгових операціях, відрізняються великою різноманітністю і містять з одних і тих же питань часто протилежні розпорядження. Залежно від того, право якої держави застосовуватиметьсяпри рішенні суперечки, у багатьох випадках зумовлюється встановлення факту укладення договору, об'єм вимог, які може пред'явити одна сторона іншої, момент переходу ризику від однієї сторони до іншої відносно товару і ін.

Регулювання укладення договору купівлі-продажу і ті права і обов'язки продавця і покупця, які виникають з такого договору, уніфіковано в Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (див. Додаток 1). Конвенція не торкається дійсності договору або яких-небудь з його положень або будь-якого звичаю, а також наслідків, які може мати договір відносно права власності на проданий товар, що, отже, регулюватиметься національним законодавством країни, матеріальне право якої сторони домовилися застосовувати відносно даного контракту. Якщо одна із сторін контракту знаходиться в країні, що не приєдналася до Конвенції, то Конвенція не буде застосовна до такої операції, якщо тільки через норми международного приватного права до договору не застосовно право країни, в якій знаходиться підприємство другого учасника операції. За українським законодавством права і обов'язку сторін по зовнішньоторговельному контракту визначаються правом країни, вибраної сторонами при укладенні контракту або в результаті подальшого узгодження. Якщо така угода між сторонами відсутня, до контракту застосовується право країни, де установлена, має своє місцепроживання або основне місце діяльності сторона, що є:

-продавцем - в контракті купівлі-продажу;

-комітентом (консигнантом) - в договорі комісії (консигнації);

-довірителем - в договорі доручення;

-перевізником - в договорі перевезення.

У контракті купівлі-продажу неодмінною умовою є перехід права власності на товар від продавця до покупця. У цьому полягає основна відмінність договору купівлі-продажу від всіх інших видів договорів - орендного, ліцензійного, страхування і інших, де не міститься умова про перехід права собственності на товар, а предметом договору є або право користування товаром, або надання послуг.

Виникнення і припинення права власності на товар, відповідно до законодавства країн СНД, визначається по законах місця здійснення зовнішньоторговельної операції, якщо інше не встановлене угодою сторін.

За законодавством країн СНД право власності покупця на товар за договором купівлі-продажу виникає з моменту передачі йому товару, якщо інше не передбачене законом плі договором. Передачею визнається вручення товару набувальнику, а рівно здача товару транспортній організації або пошті для відправки покупцю, якщо за договором висновок (обмови перевезення і оплата за доставку товару покупцю не входить в обов'язку продавця. Тобто, якщо доставку забезпечує покупець, то транспортна організація або пошта вважаються представниками покупця, і передача товару їм вважатиметься передачею товару самому покупцю. Якщо продавець відповідає за перевезення товару допевного місця, а далі товар транспортуватиметься перевізниками, найнятими покупцем, то власність на товар перейде до покупця у момент передачі товару першому перевізнику, найнятому покупцем. Але ризики і витрати, що можуть виникнути у зв'язку з доставкою товару, переходять в цьому випадку на покупця з моменту передачі товару першому перевізнику, найнятому продавцем. Передача коносамента або іншого товаророзпорядчого документа також прирівнюється до передачі самого товару. Якщо продавець відповідає за перевезення, він може дати найнятому їм перевізнику інструкції, по яких останній передасть товар або товаророзпорядчі документи покупцю тільки після сплати ціни.

Сторони можуть звести наклеп в контракті, що товар є власністю продавця до повної сплати покупцем вартості товару, і тому покупець зобов'язаний зберігати його окремо від інших товарів, щоб у випадку, якщо він порушить свої зобов'язання по сплаті ціни, продавець вільно міг реалізувати своє прау власності на товар.

У міжнародній торговій практиці існують найрізноманітніші контракти, їх зміст залежить від операції, яку збираються зробити контрагенти. Але, не дивлячись на всю різноманітність видів контрактів, в основі кожного з них лежать положення класичного контракту купівлі-продажу, який розглядається в цьому розділі.

Перш ніж укласти контракт, сторони ретельно погоджують всі його пункти, поки не буде досягнута повна домовленість по кожному з них. Одна сторона розробляє проект контракту, інша його вивчає, доповнює, змінює; якщо всі спірні моменти улагоджені, сторони укладають контракт, і з цієї миті виникають всі права і обов'язки сторін за контрактом.

. Які умови повинен містити контракт.

Вживані в зовнішній торгівлі контракти містять різні умови, що характеризують товар, що служить предметом купівлі-продажу, визначальні комерційні особливості операції, права і обов'язки сторін, взаємні зобов'язання сторін по операціях, що забезпечують виконання контракту. Всі умови контракту можна класифікувати таким чином:

1) з погляду їх обов'язковості для продавця і покупця;

2) з погляду їх універсальності.

З погляду обов'язковості умови контракту діляться на обов'язкові і додаткові. До обов'язкових умов відносяться:

-найменування сторін - учасників операції;

-предмет контракту;

-якість і кількість;

-базисні умови постачання;

-ціна;

-умови платежу;

-санкції і рекламації (штрафи, претензії);

-юридичні адреси і підписи сторін.

Додаткові умови:

-здача-приймання товару;

-страховка;

-відвантажувальні документи;

-гарантії;

-упаковка і маркіровка;

-форс-мажорні обставини;

-арбітраж;

-інші условія.

Обов'язковими ці умови («conditions») називаються так тому, що, якщо одна із сторін не виконує ці умови, то інша сторона має право розірвати контракт і вимагати відшкодування збитків. Додаткові або неістотні умови (так звані «warranty») припускають, що при порушенні одній із сторін неістотних умов інша сторона не має права розірвати операцію, а може зажадати виконання контрактних зобов'язань і стягнути штрафні санкції, якщо це передбачено умовами контракту. Договірні сторони вирішують самі у кожному конкретному випадку, які з умов будуть істотними, а які неістотними.

З погляду універсальності умови контракту діляться на індивідуальні і універсальні.

До індивідуальних, тобто тим, які властиві тільки одному конкретному контракту, відносяться:

-найменування сторін в преамбулі;

-предмет контракту;

-якість товару;

-кількість товару;

-ціна;

-сроки постачання;

-юридические адреси і підписи сторін.

До універсальних умов відносяться:

-сдача-приемка товару;

-базисные умови постачання;

-условия платежу;

-упаковка і маркіровка;

-гарантії;

-санкції і рекламації;

-форс-мажорні обставини;

-арбітраж.

Багато зарубіжних фірм розробляють гак звані «Загальні умови постачань», в яких зібрані універсальні умови. Ці «Загальні умови постачань» застосовні для всіх зовнішньоторговельних контрактів даної фірми і друкуються на зворотному боці фірмових бланків плі на окремому бланку, який додається до контракту і є його невід'ємною частиною. У тексті контракту, до якого додаються «Загальні умови постачань», обов'язково робиться посилання на цей додаток. Зразковий текст загальних умов продажів міститься в Додатку 13.10

При укладенні контрактів потрібно враховувати вживані в країні контрагента торгові звичаї, оскільки вони грають велику роль при дозволі суперечок між сторонами. Такі торгові звичаї звичайно висловлюються в біржових правилах, що складаються біржовимикомітетами, в спеціальних збірках торгових палат, в матеріалах різних комісій по зовнішній торгівлі, що діють при ООН, в типових контрактах і рішеннях арбітражних суден. Під торговим звичаєм розуміється одноманітне загальновизнане правило, що склалося в міжнародній торговій практиці, містить в собі ясне і визначене положення з питання, до якого воно відноситься. Роль цих правил полягає в тому, що, якщо, наприклад, в експортному контракті є якісь неясності або неточності по якому-небудь пункту або взагалі відсутній якийсь пункт, який звичайно повинен бути в контракті, скажімо, відсутній опис тари, то це значить, що сторони, застосовуючи міжнародний торговий звичай, вважають, що тара повинна відповідати звичайно прийнятою для перевезення таких товарів з урахуванням способу перевезення.

Сформулювати всі умови договору достатньо повно і чітко важко. Практично, при укладенні договору неможливо передбачити всі можливі питання, які можуть виникнути прийого виконанні.

Нижче детально розглядаються пункти зовнішньоторговельного контракту із зразковими формулюваннями, даються рекомендації по виконанню і відомості по практиці і звичаям, вживаним в зовнішній торгівлі, а в Додатку 13 приводяться зразкові тексти зовнішньоторговельних контрактів.

Преамбула передує тексту контракту і починається із слова «контракт» у середині сторінки, після якого слідує помер контракту. Нижче, справа, пишеться дата, а зліва указується місце укладення контракту. Далі в преамбулі чітко указуються фірмові найменування сторін, тобто ті найменування, під якими вони зареєстровані в своїй країні і місцезнаходження контрагентів (назва країни і міста). У преамбулі також дається визначення сторін як контрагентів. Наприклад «Продавець» і «Покупець», «Замовник» і «Постачальник». Спочатку визначається, яка із сторін є «Продавцем», а потім - яка «Покупцем».

Приклад преамбули:

Контракт N0 1/010608-ГК

м. Суми 1 червня 2008 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Экспорттехника Лтд», м. Суми. Україна, іменоване надалі «Продавець», з одного боку і фірма «Nipponpump», Токіо, Японія, що іменується надалі «Покупець», з іншого боку, уклали цей контракт про те, що Продавець продає Покупцю на умовах, перерахованих нижче, наступний товар:

Іноді в преамбулі дається посилання на попередні документи, наприклад, в преамбулі перед словами «уклали цей контракт» може бути написано: «у виконання угоди про наміри від 11 січня 2008 p.», або «в рахунок протоколу N0 1 від 10 січня 2008 р.»

Після преамбули слідує опис предмету контракту і вуста па вливається його точне найменування, характеристика, модель, сорт і т.д. Наприклад, цей пункт може виглядати так:

«Насосні агрегати До 100-80-160».

Якщо товар вимагає докладнішої характеристики або асортимент товару широкий по найменуваннях і кількості, то все це указується в додатку до договору (специфікації), яке є невід'ємною частиною контракту, про що робиться відповідна обмовка в тексті контракту.

У контракті встановлюються одиниця вимірювання кількості, порядок визначення кількості, система мір і вагів.

Кількість товару указується в характерних для нього одиницях вимірювання: штуках, кілограмах, головах і ін.

Наприклад, при продажі зернових, каучуку, цукру, вугілля, руди, кольорових металів звичайно для визначення кількості уживаються міри ваги. У торгівлі лісоматеріалами використовуються міри довжини і міри об'єму: у торгівлі нафтопродуктами застосовуються як міри ваги, так і об'єму (баррель). При продажі виляску основною одиницею вимірювання кількості є вага, але розмір постачань виражається кількістю киї певної середньої ваги. Якщо продається готова промислова продукція, наприклад, машини, устаткування, одяг, поліграфічна продукція, годинник, кількість встановлюється звичайно в штуках, а розмір постачань визначається кількістю штук, що входять в ту або іншу партію. У торгівлі деякими іншими товарами (ртуть, сірники, кава, кишки) одиницею вимірювання служить кількість тевару, що знаходиться в певній упаковці - бутлі, коробці, мішку, пачці.

У контракті необхідно встановити систему мір і вагів, тому що в різних країнах використовуються різні системи мір і вагів. Так, країни Західної Європи, Центральної і Латинської Америки, більшість держав Африки і Південно-східної Азії дотримуються метричної системи, але застосовують також свої національні системи заходів. США і Канада вживають американську систему, а також (з деякими змінами) метричну систему заходів і свої, національні системи заходів. Одні і ті ж по найменуванню одиниці вимірювання (наприклад, бутель, кіпа, мішок, бочка) в різних країнах містять абсолютно різні кількості. Наприклад, кіпа шерсті (митої) в Австралії складає 100 кг, в Новій Зеландії - 145 кг, а в Уругваї - 480 кг Кіпа виляску в Бразилії складає 180 кг, в Єгипті - 336,9 кг Мішок кави в Бразилії, Венесуелі, Мексиці, Колумбії - 60 кг, в Еквадорі, Ямайці, Пуерто-Ріко - 90 кг, в Японії - 77 кг, в ДомініканськійРеспубліці - 75 кг, в Гватемалі, Коста-Ріці, Нікарагуа - 70 кг Тому при позначенні кількості в одиницях, що мають неоднакове значення в різних країнах, звичайно указується еквівалент цієї кількості в метричній системі заходів.

У контрактах купівлі-продажу на сировинні, продовольчі та інші товари, вимірювані одиницями маси і об'єму, що поставляються насипом, навалом або наливанням (так звані масові товари), позначення кількості звичайно доповнюється обмовкою, що допускає відхилення кількості товару, що фактично поставляється продавцем, від кількості товару, обумовленого в контракті. Ця обмовка називається обмовкою «біля», і після цифри, що визначає в контракті кількість, ставиться відсоток відхилення із знаком «плюс-мінус (+/-)». Наприклад, «близько 10 000 т +/- 5%'«. Звичайно в контракті указується, за якою ціною проводитиметься розрахунок за надконтрактну кількість. Річ у тому, що ціни на масові товари схильні до коливань і розрахунок може проводитися як по контрактним цінам, так і за цінами, що склалися на ринку у момент виконання контракту. Деякі масові товари схильні до природного спаду в період транспортування, причиною якого є усихання, утруска, витік і т.д. Сторони у такому разі роблять в контракті обмовку, так звану «франшизу» (розмір відхилення), і визначають, хто приймає на себе природний спад. Якщо в контракті такої обмовки немає, а перевірка кількості товару проводиться по «вивантаженій масі», то передбачається, що природний спад за період постачання приймає на себе продавець. Для товарів, схильних до природного спаду, її розміри визначилися практикою міжнародної торгівлі. Питання про природний спад обмовляється між продавцем і покупцем і у випадках, коли товар зберігається у продавця за рахунок і ризик покупця або прийнятий покупцем на відповідальне зберігання за рахунок і ризик продавця.

У контрактах купівлі-продажу обмовляється також, чи включається тара і упаковка в кількість товару, що поставляється.Залежно від цього розрізняють масу брутто - масу товару маєте з внутрішньою і зовнішньою упаковкою (включаючи пакувальні матеріали) і масу нетто - масу товару без жодної упаковки. У тих випадках, коли маса тари складає не більше 1-2% від маси товару і коли ціна тари незначна, то сторони нехтують масою тари, і в контракті робиться обмовка маса брутто за нетто».

Покупець найчастіше повинен сплатити товар до того, як зможе перевірити його кількість. Цю кількість покупець визначає по документах, які перевізник передає продавцю при отриманні від нього товару, тобто по залізничній накладній, коносаменту і т.д. При цьому мається на увазі, що перевізник відповідає за збереження товару в кількості, прийнятій від продавця. У разі недостачі в масі або кількості штук претензії пред'являються покупцем перевізнику. До особи можуть бути пред'явлені претензії тільки по внутрішньотарній недостачі, тобто якщо фіксується недовложеніє і закриті ящики, мішки і іншу таруа також якщо буде доведено, що перевізник не винен в недостачі або має місце смеш анная відповідальність продавця і перевізника.

Іноді твердо фіксована в контракті кількість може супроводжуватися обмовкою, що покупцю надається право купити у продавця додатково певна кількість товару на тих же умовах. Це право висловлюється ''по опціону» або «по вибору».

Визначити якість товару в контракті купівлі-продажу -значит встановити якісну характеристику товару, тобто сукупність властивостей, що визначають придатність товару для використання його за призначенням відповідно до потреб покупця. Вибір способу визначення якості залежить від характеру товару, від практики, що склалася в міжнародній торгівлі даним товаром, і інших умов.

а)За стандартом.

Цей спосіб припускає, що якість товару, що поставляється, точно відповідає певному стандарту. Стандарти розробляються різними урядовими організаціями (так звані національні стандарти, наприклад, ГОСТ, DIN), союзами підприємців, науково-технічними асоціаціями і інститутами, страховими компаніями і ін. Проте в багатьох країнах застосування національних стандартів не є обов'язковим. У зв'язку з цим поширені стандарти, що розробляються союзами підприємців і різними асоціаціями. Іноді в практиці торгівлі використовуються стандартищо розробляються крупними промисловими фірмами. Застосування стандартів полегшує встановлення в контрактах якості товарів із загальними родовими ознаками і уніфікованої продукції; у контракті досить послатися на номер і дату стандарту і вказати організацію, його що розробила. За стандартом визначається якість переважної більшості товарів, що звертаються в міжнародній торгівлі, зокрема машин і устаткування, чорних металів, зернових, каучуку, виляску і інших.

б)За технічними умовами.

Якщо на даний товар відсутні стандарти, а також із-за особливих умов виробництва і експлуатації товару, для встановлення спеціальних вимог до його якості застосовуються технічні умови. Технічні умови містять докладну технічну характеристику товару, опис матеріалів, з яких він повинен виготовлятися, правила і методи перевірки і випробувань. За технічними умовами звичайно визначають якість товарів, що виконуються на основі індивідуальних замовлень, унікального оборудованія, складного промислового устаткування і апаратура, судів. Технічні умови на машини і устаткування можуть бути представлені або самим замовником і при підписанні контракту купівлі-продажу прийняті постачальником, або розроблені фірмою-постачальником і підтверджені замовником. Технічні умови приводяться або в самому тексті контракту, або в додатку до нього.

в)По специфікації.

Специфікація, яка є додатком до договору, містить звичайно необхідні технічні параметри, що характеризують товар. Специфікації складаються в основному експортерами, оскільки характеризують індивідуальний товар, але можуть складатися і імпортерами, різними асоціаціями і іншими організаціями, як національними, так і міжнародними. У контракті в цьому випадку необхідно вказати організацію, що склала специфікацію, і привести основні показники цієї специфікації. Зразок специфікації приведений на Мал. 3.

Специфікація

до контракту N0 1/010608– ГК

на постачання насосних агрегатів К-100-80-160

Агрегат насосний К-100-80-160

НАСОС-К-100-80-160

Подача (м куб./ч) -100 Натиск (м ) - 32

Робоча зона по подачі (м куб./ч) - 70...130

Частота обертання (об/мин.) - 2900

Кавітационний запас, що допускається, не більше

(м) - 4,5

Тиск на вході, не більше МПа (кг/см квадр.) - 0,6 (6.0)

Тип двигуна - 4АМ16082

Потужність (кВт) - .15

Габаритні розміри агрегату (мм) - 1245x458x485

Маса агрегату (кг) - 435

Мал. 1 Специфікацію.

г)За зразком.

Спосіб визначення якості товару за зразком поширений в основному в торгівлі споживчими товарами, а також деякими видами машин і устаткування індивідуального виготовлення, а часто використовується при укладенні контрактів на виставках і ярмарках.

Продавець надає покупцю декілька зразків продукції, покупець випробовує їх властивості і, якщо вони його задовольняють, замовляє велику партію. У контракті записується, що якість товару повинна відповідати зразкам, визначається порядок звірення поставленого товару із зразком (указуються умови, в яких товар може відхилятися за якістю від зразка), а також терміни зберігання сторонами зразків (наприклад, протягом якогось терміну з дати надходження останньої партії товару). Звичайно прийнято відбирати три зразки: один екземпляр зберігається у покупця, інший - у продавця, третій - у якої-небудь нейтральної організації (наприклад, торгової палати), вказаної в договорі.

д)По опису. Цей способи використовується для визначення якості товарів, з індивідуальними ознаками, наприклад фруктів. У контракті детально описуються всі властивості товару.

е)По попередньому огляду.

По попередньому огляду звичайно продаються товари на аукціонах і з складів. У контракті лот спосіб позначається словами «осмотрено-одобрено». Покупцю надається право оглянути всю партію товару у встановлений термін. Продавець повинен гарантувати якість товару таким, яким його оглянув і схвалив покупець, і продавець фактично не відповідає за якість поставленого товару, якщо тільки в ньому не було прихованих недоліків, які покупець при огляді товару встановити не міг і про яких йому не було повідомлено до здійснення операції.

ж)За змістом окремих речовин в товарі.

Цей спосіб визначення якості припускає встановлення в контракті у відсотках мінімально допустимого вмісту корисних речовин і максимально допустимого вмісту небажаних елементів або домішок. Наприклад, вконтрактах на метали і руди показником якості є зміст основної речовини і окремих домішок (наприклад, предмет контракту - мідна руда із змістом міді не менше 95%), в торгівлі цукром - зміст сахарози; олійними і макухами - зміст масла.

з)По виходу готового продукту.

При цьому способі в контракті встановлюється кількість (у відсотках до загальної маси або в абсолютних величинах) кінцевого продукту, який повинен бути одержаний з сировини (наприклад, цукру-рафінаду з цукру-сирцю, пряжа з шерсті, масла з насіння).

и)По натурній вазі.

Цим способом визначають якість зернових. Натурна вага - це вага одного гектолітра (одиниці об'єму) зерна. Натурна вага відображає фізичні властивості зерна (форма, величина зерна, наповненість, питома вага), а також дає уявлення про вихід муки і крупи з нього. Показники натурної ваги звичайно застосовуються в поєднанні з іншими

показниками (наприклад, вміст сторонніх домішок в зерні).

к)Спосіб «тель-кель».

Цей спосіб застосовується, зокрема, при продажі урожаю зернових, цитрусових «на кореню» (ще не знятого), коли продавець не несе відповідальності за якість товару, що поставляється, і означає постачання товару «яким він є». Покупець зобов'язаний прийняти товар незалежно від його якості, якщо він відповідає найменуванню (вигляду, сорту), вказаному в договорі, і позбавлений права подавати рекламацію.

Цей спосіб застосовується також при морському перевезенні вантажів, коли продавець не несе відповідальності за погіршення якості товару в дорозі.

Окрім цих основних способів визначення якості можуть використовуватися і деякі інші способи, наприклад, показники розмірів окремих частин товару (каменів вугілля, насіння, крупинок солі), забарвлення товару (виляску, цукру, каучуку), запаху та інші. Якість товару в контракті часто визначається застосуванням двох або декількох вищеперелічених способів. Якщо в контракті не вказаний спосіб визначення якості, звичайно вважається, що якість товару долж, що поставляєтьсяале відповідати середній якості, що є в країні продавця або в країні походження товару звичайним для даного виду товару.

Читайте також:

1. III. Контроль знань
2. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
3. POS -Інтелект - відеоконтроль касових операцій
4. VII Контроль постачальника
5. Акустичний контроль приміщень через засоби телефонного зв'язку
6. Аналіз, звітність і аудит у сфері праці
7. Антимонопольний комітет України здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності законодавства про захист економічної конкуренції.
8. Банк міжнародних розрахунків
9. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.
10. Біохімічний контроль за розвитком систем енергозабезпечення
11. Бухгалтерська звітність, її значення, завдання і вимоги
12. Бюджетний контроль - це порівняння показників бюджету зі звітом за від­повідний період часу.

Переглядів: 519