Статистичне вивчення зміни споживчих цін

Міжнародним стандартом для виявлення зміни вартості споживчого кошику найбільш необхідних товарів і послуг, які регулярно придбаються середнім покупцем, є індекси споживчих цін. Всесвітнє визнання цього показника як інструмента вимірювання і регулювання інфляції стало можливим лише завдяки тривалій інтенсивній діяльності робочих груп, нарад, конференцій, які скликались і проводились міжнародними економічними організаціями.

В Україні методологічним документом із розрахунку ІСЦ є Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (товарів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін.

Купівля ювелірних виробів може розцінюватися більшою мірою як капіталовкладення, а не як споживчі витрати, тому такі витрати також не включаються до ІСЦ.

У світовій практиці індекси споживчих цін розраховуються на підставі інформації про зміну індивідуальних цін, які включено до вибірки конкретних товарів, послуг, орендної плати за житло. З цією метою добираються торговельні точки та житлові будинки. Товари та послуги, за цінами яких ведеться регулярне вибіркове спостереження, поєднуються в первинні перерахункові групи, кількість яких змінюється у країнах від 100 до 450.

Індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом України за країнами СНД, за групами товарів та послуг, а з 2002 року — і за регіонами України:

· щомісячно;

· за рік у цілому (грудень до грудня попереднього року);

· як середньомісячний темп зростання;

· як середньорічний темп зростання.

Для аналізу інфляції використовується щомісячний індекс, а для індексації доходів населення –– базисний індекс за рік у цілому.

Побудова ІСЦ складається з таких етапів:

· визначення регіонів та базових підприємств для реєстрації цін (тарифів);

· формування споживчого набору товарів (послуг) — представників;

· визначення порядку збору інформації про ціни і тарифи (період, періодичність, інструментарій);

· визначення формули розрахунків;

· формування бази зважування;

· розрахунок середніх цін та індивідуальних індексів цін.

Головні проблеми, які виникають при розрахунку індексів цін:

· зникнення продуктів та підприємств;

· зміна продуктів за якістю (модифікація товарів);

· поява нових продуктів, що зумовлює оновлення вибірки і зв’язування рядів про нові продукти з рядами про старі продукти (галузі, де проходять швидкі технологічні зміни);

· виробництво нестандартних продуктів (галузі з унікальним або дуже рідкісним виробництвом — суднобудівна, авіаційна промисловість і т. ін.);

· сезонність товарів та послуг.

Якщо індекс споживчих цін (чи субіндекс) використовується як дефлятор обсягу продаж, то тоді потрібен ІСЦ без поправок на сезонність.

Якщо ІСЦ чи субіндекс використовується для аналізу інфляції і для індексації доходів, то бажано проводити коригування на сезонні коливання.

Сезонність характерна попиту на свіжі фрукти, овочі, рибу, квіти, одяг та взуття, деякі послуги. Ці товари не можуть бути присутні постійно протягом року у споживчому кошику. Для вдосконалення методологічного забезпечення був вивчений міжнародний досвід, згідно з яким на практиці використовуються три методи обліку сезонності товарів та послуг:

· облік сезонного товару в несезонний період за останньою ціною останнього сезону (використовується в 33 країнах);

· облік сезонного товару в несезонний період за середньою ціною споріднених товарів (використовується у 15 країнах);

· облік сезонного товару в несезонний період перерозподілу ваг усередині товарної групи (використовується в 37 країнах).

Проблема обліку сезонності товарів (послуг) все ще лишається актуальною для Держкомстату України.

Розрахунки середніх цін та індивідуальних індексів цін на регіональному рівні складаються з двох етапів.

Перший етап передбачає розрахунки середніх цін на кожний товар (послугу) у кожній адміністративно-територіальній одиниці за поточний та попередній місяці на основі порівняльних цін, зареєстрованих в одному й тому самому підприємстві торгівлі (сфери послуг) на один і той самий за якістю товар.

Середня ціна розраховується за формулою:

де — сума порівняних цін; п — кількість порівняних цін.

На основі розрахованих середніх цін безпосередньо в бланках реєстрації визначається індивідуальний індекс цін на кожний товар чи послугу-представник (з точністю до 0,0001) за формулою:

де ,— середня ціна відповідно поточного та попереднього місяця.

Середні ціни по кожній адміністративно-територіальній одиниці на кожний товар (послугу)-представник та їх індивідуальні індекси цін заносяться до форм № 1-ті, 1-пі «Розрахунок середніх цін та індивідуальних індексів цін (тарифів) на споживчі товари (послуги)» і передаються до регіональних управлінь статистики.

На другому етапі визначаються середні ціни за попередній та поточний періоди по регіонах на основі середніх цін на кожний товар (послугу)-представник, одержаних від адміністративно-територіальних одиниць як середньоарифметичні зважені. За базу зважування береться питома вага середньорічної чисельності наявного міського населення районів та міст, де проводиться реєстрація, у загальній чисельності наявного міського населення регіону.

Таким чином, середня ціна по регіону на кожний товар (послугу)-представник визначається за формулою:

де — ціна товару (послуги) по адміністративно-територіальний одиниці; — питома вага чисельності населення району, міста в загальній чисельності регіону.

Якщо варіація цін за товаром невелика, то для розрахунку середньої ціни товару використовується середня проста арифметична.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Статистичне вивчення зміни цін виробників	\|	Методика оцінювання структури часового ряду індексу споживчих цін

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.