Сучасна екологічна криза.

Суть проблеми, яка постала перед людством на сучасній стадії його еволюції, полягає саме в тому, що люди не встигають адаптувати свою культуру відповідно до тих змін, котрі самі ж вони і вносять у цей світ і джерела цієї кризи — всередині, а не поза людською істотою, котра розглядається й як індивідуальність, як колектив. Вирішення цих проблем залежить насамперед від людини, її внутрішньої сутності.

А. Печчеї, італійський учений,

перший президент Римського клубу.

Сучасна екологічна криза має якісно іншу природу порівняно з усіма попередніми кризами. Це перша криза, що охопила всю планету і яка повністю спричинена не природними процесами, а діяльністю людства.

Темпи зміни параметрів біосфери, породжені цією екологічною кризою, виявились у сотні і тисячі разів вищими за темпи природної еволюції.

Ознаки які характеризують глобальну екологічну кризу:

· небачена забрудненість всіх геосфер, накопичення і неконтрольоване переміщення токсичних речовин і відходів;

· негативи кліматичні зміни – глобальне потепління, кислотні дощі, руйнування озонового шару;

· збільшення кількості надзвичайних екологічних ситуацій і катастроф;

· деградація лісів;

· спустелювання, катастрофічне виснаження ґрунтів;

· зменшення біологічної різноманітності.

Кількість людей, які мають потребу в чистій воді, досягла1,5 млрд. і продовжує зростати. Середньостатистичний європеєць витрачає 500 л прісної води за добу, а мешканець Центральної Африки — 8 л; дефіцит прісної води стає дедалі гострішим у всьому світі.

Щороку понад 6 млн. га земель перетворюються на пустелі.Спустелювання у світі вже зазнало 4616 млн. га. земель і площі спустелених земель продовжують збільшуватись. Темп спустелювання впродовж XX ст. був особливо високим: щорічно за його рахунок територія пустель світу зростала на 60 000 км.

У всьому світі швидкими темпами відбуваються деградація й ерозія ґрунтів. Як відомо, для утворення шару родючого ґрунту потрібні тисячі, навіть мільйони років.

Кількість людей, що голодують, на планеті в 1970 р. становила 460 млн., у 1990 р. — 550 млн., а на початку XXI ст. —650 млн. чоловік. Традиційне землеробство нині може прогодувати лише близько 3 млрд. чоловік,тому зростає частка штучних речовин у продуктах харчування.

Знищення людиною тропічних лісів, у яких живе 50% усіх тварин на планеті й росте 50 % усіх рослин, стали загрозливими особливо в Бразилії та Індії), а кількість людей, існування яких залежить від тропічних лісів, становить 200 млн. На початку XXI ст. з лиця Землі назавжди зникнуть тропічні ліси на території площею 72 млн. га.

Зменшення біорізноманітності. Щодня на планеті зникає від одного до десяти видів тварин, щотижня — мінімум один вид рослин. Сьогодні на Землі під загрозою знищення опинилося близько25 тис. видів рослин. Ще 50 років тому в Африці жили 100 тис. носорогів, а нині — менше ніж 4 тис. Швидкість вимирання видів сьогодні в 1000 разів перевищує природну. Біологічна різноманітність — це запорука стійкості, витривалості як окремих екосистем, так і біосфери в цілому

Причини глобальної екологічної кризи.

До розвитку глобальної екологічної й тісно пов'язаної з нею соціально-економічної кризи, які сьогодні загрожують існуванню нашої цивілізації, призвели, образно кажучи, два «вибухи» — демографічний,тобто різке зростання чисельності населення Землі за останністоліття, й промислово-енергетичний,а також спричинені нимикатастрофічні ресурсопогли-нання й продукування відходів.

Розгляньмо ці та інші фактори докладніше.

Демографічний фактор. Протягом багатьох тисячоліть кількість населення на планеті збільшувалася поступово: понад мільйон років знадобилося, щоб до 1800 р. вона досягла 1 млрд. чоловік, наступний мільярд додався вже за 130 років, третій — за 30, четвертий — за 15 і п'ятий — усього за 12 років! У 2013 році на планеті вже 7,5 млрд. чоловік. Учені-демографи вважають, що до 2100 р. чисельність населення Землі має стабілізуватися десь на рівні 9—13 млрд. чоловік.

Дослідження сучасних соціологів і психологів переконливо свідчать про те, що одна з причин розвитку глобальної екологічної кризи в другій половині XX ст. — це криза людського духу. Доїї проявів належать:

· сплеск антисуспільних настроїв, егоїзму, нігілізму, локальних і
регіональних збурень у суспільстві;

· планетарна епідемія аморальності, злочинності, наркоманії,
проституції, тотальної легковажності, бездумності й жадоби швидкої
наживи;

· деградація особистості в різних її проявах;

· зниження культурного й духовного рівня;

· зростання корупції, проявів некомпетентності й непрофесіоналізму
у вирішенні національних і міжнаціональних питань

Причини поглиблення екологічної кризи:

· занепад духовності;

· надзвичайно низька екологічна культура цілих народів і націй;

· низький рівень екологічної освіти більшості керівних працівників
та урядових чиновників практично в усіх країнах світу;

· загальне зниження морального рівня людей за останні десятиліття.

Стає дедалі зрозумілішим, що ступінь розвитку цивілізації визначається не кількістю кіловат, які виробляються енергетичними об'єктами, а низкою моральних і духовних критеріїв, мудрістю людей, особливо тих із них, котрі рухають уперед цю цивілізацію.

Урбанізація. Зростання чисельності населення супроводжується територіальним розподілом його за рахунок гіперурбанізації й формування мегаполісів із 15—25 млн. мешканців. Близько третини людства сьогодні прожинає в містах із населенням 1 млн. чоловік і більше В країнах, які розвиваються, щороку в міста переселяються близько 80 млн. чоловік. На думку фахівців, найбільшими містами стануть Мехіко, Токіо, Сан-Пауло, Калькутта й Бомбей. Демографи передбачають, що до 2050 р. близько 50 % населення планетимешкатиме в містах. Саме міста-гіганти стали найбільшими та найнебезпечнішими забруднювачами довкілля.

Кожне місто – це штучне середовище антропогенного походження, досить складна урбоекологічна система зі своїми специфічними умовами, створеними співвідношенням природних факторів середовища ( клімат, рельєф, геологічна будова, флора, фауна) та технічних (особливості промисловості, транспортної мережі, способу життя, суспільної організації). Особливістю урбоекосистем є те, що такі системи не є саморегульованими та стійкими. Подібні системи працюють виключно лише на споживанні приро д

них ресурсів, використовуючи їх у значній кількості.

У цих містах, що розрослися вшир і ввись, поглинувши зелені передмістя, околишні ліси й паркові зони, вода, грунт, повітря сьогодні в десятки й сотні разів брудніше, ніж у віддалених селах. В повітрі міст зосереджено до 86% усіх забруднень, до 13% припадає на решту суходолу і лише 1% - на океанський простір. Навіть у «найчистіших» районах Києва вміст у повітрі газів, пилу, парів бензину в 1,5-2,5 рази перевищують гранично допустимі, а в екологічно напружених районах, де зосереджено об'єкти енергетики й промисловості, розташовано великі транспортні артерії та вузли, аеропорти й вокзали, концентрація шкідливих речовин у 10-15, іноді в 20-30 разів перевищує гранично допустиму (ГДК).

У результаті споживання значної кількості води утворюється багато промислових і побутових стічних вод. Щодоби на одного мешканця міста припадає в середньому 0,1-0,4 м³ побутових стічних вод. Кількість таких стоків залежить від густоти населення і становить 10-15 тис. м³/рік на 1 га житлової забудови.

У Дніпрі, в межах міст, перевищення ГДК всіляких забруднювальних речовин (передусім — важких металів) дво – шестикратне, що призводить до «цвітіння» та «гниття» води, формування «мертвих зон» і як наслідок, незадовільна якість питної води.

Відбувається локальне зосередження великої кількості побутових відходів. Так, кількість побутового сміття, що припадає на одного мешканця міста, становить 160-190 кг/рік.

Фізичні забруднення міста виявляються в місцевій зміні температурного, електричного, магнітного та іонізаційних полів і вібрацій, які значно перевищують природний фон. Інтенсивність шуму в містах промислово розвинених країн щороку збільшується на 0,5-1 дБ. Рівні шуму на міських вулицях становлять 85-87 дБ, що зумовлює зашумленість міських територій.

Підвищується захворюваність мешканців міст, збільшується кількість епідемій, скорочення тривалості життя та підвищеної смертності в містах. В загазованих містах від раку легенів помирає значно більше людей, ніж у віддалених передмістях. Зростає кількість захворювань на ларингіт, фарингіт, кон’юнктивіт, екзему, пневмонію, інфаркт міокарда, бронхіальну астму, алергічні та інші хвороби.

Таким чином, міста чинять величезний вплив на довкілля.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема: Сучасна екологічна криза.	\|	Ознаки екологічної кризи в Україні.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.