ГЛОБАЛЬНИЙ ЕВОЛЮЦІОНІЗМ І СУЧАСНА НАУКОВА КАРТИНА СВІТУ

Глобальний еволюціонізм вивчається на перетині відразу декількох взаємопов’язаних дисциплін. Для сучасного стану науки характерний перехід до глобального розгляду проблем тематики» Глобальний еволюціонізм «. Еволюціонізм став антропологічною інтерпретацією ідей розвитку й прогресу, які сформувалися наприкінці XVIII - першої половині XIX ст. в межах геології (Ч. Лайел), біології (Ж. Ламарк, Ч. Дарвін), філософії (Д. Дідро, А. Тюрго) та соціології (Конт, Спенсер).

В основі еволюціонізму лежали уявлення про закономірності диференціації загальних форм і про трансформацію простих явищ в складні. У антропологічному контексті це означало постулювання біологічної й психічної єдності людства. З цього положення витікала концепція однолінійної однаковості розвитку від простих форм до складних. Культурні та біологічні відмінності між народами пояснюються їх приналежністю до різних стадій історичного прогресу. Метою антропології оголошувалася систематизація явищ у вигляді еволюційних рядів. Базовим прийомом проведення таких побудов ставав порівняльно-історичний метод. Він ґрунтувався на уявленні про те, що сучасні соціокультурні системи в різній мірі містять в собі елементи минулих стадій розвитку. Застосування порівняльного методу означало виділення цих елементів і побудову їх в послідовності від простого до складного. Еволюціонізм сформувався переважно в

Великобританії та США, пізніше набрав популярності в більшості європейських країн.

Одна з найважливіших ідей європейської цивілізації - ідея розвитку світу. В своїх простих і нерозвинених формах (преформізм, епігенез, кантівська космогонія) вона почала проникати в природознавство ще в XVIII ст. Але вже XIX ст. по праву може бути назване століттям еволюції. Спочатку в геотехнології, потім біології й соціології теоретичному моделюванню розвиваючих об’єктів стали приділяти все більше й більше уваги.

Однак в науках фізико-хімічного циклу, ідея розвитку пробивала собі дорогу досить складно. Так, до другої половини XX ст. в ній панувала вихідна абстракція закритої зворотної системи, в якій часовий фактор не грає ролі. Навіть перехід від класичної ньютонівської фізики до некласичних (релятивістської та квантової) в цьому відношенні нічого не змінив. Щоправда, у класичній термодинаміці був зроблений певний несміливий прорив – введено поняття ентропії і уявлення про необоротні процеси, які залежать від часу. Цим самим у фізичні науки була введена «стріла часу». Але, в кінцевому рахунку, і класична термодинаміка вивчала лише закриті рівноважні системи, нерівноважні ж процеси розглядалися як другорядні відхилення, якими можна знехтувати в остаточному описі пізнавального об’єкту.

Проникнення ідеї розвитку в геологію, біологію, соціологію, гуманітарні науки в ХІХ – першій половині XX ст. відбувалося незалежно в кожній з цих галузей пізнання. Філософський принцип розвитку світу (природи, суспільства, людини) не мав спільного, стержневого для всього природознавства (а також для всієї науки) виразу. В кожній з галузей природознавства, він мав свої (незалежні від іншої галузі) форми теоретико-методологічної конкретизації.

Тільки до кінця XX ст. природознавство знайшло теоретичні та методологічні засоби для створення єдиної моделі універсальної еволюції, виявлення загальних законів природи, що зв’язують у єдине ціле виникнення Всесвіту (космогенез), виникнення Сонячної системи й нашої планети Земля (геогенез), виникнення життя (біогенез) і, нарешті, виникнення людини й суспільства (антропосоціогенез). Такою моделлю є концепція глобального еволюціонізму. В цій концепції Всесвіт постає як такий, що розвивається в часі як природне ціле, а вся історія Всесвіту від Великого Вибуху до виникнення людства розглядається як єдиний процес, в якому космічний, хімічний, біологічний та соціальний типи еволюції спадкоємні й генетично пов’язані між собою. Космохімія, геохімія, біохімія відображають тут фундаментальні переходи в еволюції молекулярних систем і неминучості їх перетворення в органічну матерію.

В концепції глобального еволюціонізму підкреслюється найважливіша закономірність – спрямованість розвитку світового цілого на підвищення своєї структурної організації. Вся історія Всесвіту – від моменту сингулярності до виникнення людини – постає як єдиний процес матеріальної еволюції, самоорганізації, саморозвитку матерії.

Важливу роль у концепції глобального еволюціонізму відіграє ідея відбору: нове виникає як результат відбору найбільш ефективних формоутворень, неефективні ж інновації відкидаються історичним процесом; якісно новий рівень організації матерії остаточно самостверджується тоді, коли він виявляється здатним ввібрали в себе попередній досвід історичного розвитку матерії. Ця закономірність характерна не тільки для біологічної форми руху, але й для всієї еволюції матерії. Принцип глобального еволюціонізму вимагає не просто знання часового порядку утворення рівнів матерії, а глибокого розуміння внутрішньої логіки розвитку космічного порядку речей, логіки розвитку Всесвіту як цілого.

На цьому шляху дуже важливу роль відіграє так званий антропний принцип. Зміст цього принципу в тому, що виникнення людства, пізнаванного суб’єкта (а отже, й випереджуючу соціальну форму руху матерії органічного світу) було можливим в силу того, що великомасштабні особливості нашого Всесвіту (її глибинна структура) саме такі, якими вони є, якщо б вони були іншими, Всесвіт просто не було б кому пізнавати. Даний принцип вказує на глибоку внутрішню єдність закономірностей історичної еволюції Всесвіту, Універсум і передумов виникнення й еволюції органічного світу аж до антропосоціогенезу. Згідно з цим принципом існує певний тип універсальних системних зв’язків, які визначають цілісний характер існування й розвитку нашого Всесвіту, нашого світу як певного, системно організованого фрагменту нескінченно різноманітної матеріальної природи. Розуміння змісту таких універсальних зв’язків, глибинної внутрішньої єдності структури нашого світу (Всесвіту) дає ключ теоретичному й світоглядному обґрунтуванню програм і проектів майбутньої космічної діяльності людської цивілізації. Відомо дві форми змін. При першій процес протікає поступово, безперервно, за рахунок кількісних зменшень або збільшень. Такий процес одержав назву «еволюція». Друга форма розвитку протікає більш складно. Тут спостерігається поява нової якості, а значить перерва поступовості, стрибок. Такий розвиток отримав назву «революція».

Еволюціонізм – це течія, яка визнає лише одну форму розвитку – безперервну, що протікають без стрибків, перерви поступовості, за рахунок кількісних змін. Рушійна сила еволюції – природний відбір. І якщо раніше вважалося, що сучасна людина вже вийшла з-під влади законів природного відбору, то зараз ці уявлення змінюються. За словами професора антропології Університету Юти Генрі Харпендінга, стверджувати, що природний відбір в наші дні припинився, було б неправомірно. Звичайно, часи, коли дітей, які народжувалися слабкими, кидали на напризволяще, а то й зовсім вбивали, давно пройшли. Радикально скоротилась дитяча смертність, збільшилася тривалість життя. Однак відбір не зупиниться, поки існують фактори, до яких людині доводиться пристосовуватись. Так, розходження в кольорі шкіри народів – прямий наслідок еволюції, оскільки, потрапивши в нові кліматичні умови, наші пращури були змушені адаптувати пігментацію шкіри до нових умов. «Але не варто думати, що еволюція робить нас кращими, – вважає Харпендінг. Вона не погана і не добра, просто виживають ті гени, які дозволяють вижити їх власнику «.

Одне з найбільш інтригуючих питань, яке виникло після публікації роботи американських біологів, – це навіть не темпи (вони в масштабах одного людського життя все одно не помітні), а напрямок еволюції: як, в який бік ми змінюється? Але що буде представляти собою людина в майбутньому, вчені передбачити не беруться. «Ніхто не знає, що нас чекає попереду, – міркує Джон Хаукс. Можливо, новий СНІД, підвищена радіація або потепління клімату – хто це може зараз сказати? Однак організм людини зможе перебудуватися й відповісти на зміну середовища. Й знову виникне відбір за цими новими показниками «. Так, завідувач лабораторією медико-генетичного наукового центру РАМН Віктор Спіцин взагалі впевнений, що кожен з нас може брати участь в еволюційній гонці й не програти в ній. «Можна здати генетичний аналіз і виявити свою схильність до тих чи інших спадкових захворювань, – говорить він. Тому можна заздалегідь прийняти превентивні заходи».

Таким чином, в даний час ідея глобального еволюціонізму – це не тільки констатуюче положення, але й регулятивний принцип. З одного боку, він дає уявлення про світ як про цілісності, дозволяє мислити загальні закони буття в їх єдності, а з іншого – орієнтує сучасне природознавство на виявлення конкретних закономірностей глобальної еволюції матерії на всіх її структурних рівнях, на всіх етапах її самоорганізації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
НАУКОВІ РЕВОЛЮЦІЇ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК СУСПІЛЬСТВА	\|	Розвиток науки в часи античності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.