Лекція 10. Транспортна та вулична дорожня мережа

При проектуванні міських та сільських поселень треба передбачати єдину дорожньо-транспортну мережу поселень і районів, які тяжіють до неї для забезпечення зручних та безпечних зв’язків з усіма функціональними зонами з іншими поселеннями , місцями заміського відпочинку з улаштуванням системи зовнішнього транспорту та автомобільними дорогами загальної мережі.

Витрати часу на пересування від місць проживання до місць прикладення праці для 90% трудящих (як правило в один кінець не повинні перевищувати: 1) в містах з населенням понад 1 млн. чоловік – 45 хвилин; 2) від 500 тисяч до 1 млн. чоловік – 40 хвилин; 3) від 250 до 500 тисяч – 35 хвилин; 4) до 250 тисяч – 30 хвилин.

Примітка:

1. Для тих, хто щоденно переїжджає у міста з інших поселень вказані норми допускається збільшувати, але не більше ніж у 2 рази;

2. Для жителів сільських поселень витрата часу на пересування у межах сільськогосподарського підприємства, як правило не повинні перевищувати 30 хвилин.

Пропускну здатність мережі вулиці, доріг, транспортних перехресть, кількість місць для зберігання авто треба визначати виходячи з рівня автомобілізації на розрахунковий період (кількість авто на 1000 мешканців): 200-250 легкових авто плюс 3-4 таксі, 4-5 авто на прокат, 2-3 відомчих авто, 25-40 вантажних авто, кількість мотоциклів приймається 50-100.

Примітка: вказаний рівень автомобілізації допускається зменшувати або збільшувати в залежності від місцевих умов, але не більше 20%.

Зовнішній транспорт.

Для обслуговування пасажирських та вантажних перевезень, а також рухомого с кладу у межах міста та прилеглого району треба передбачати розвиток споруд і пристроїв різних видів міжселищного (дальнього міжміського, приміського) зовнішнього транспорту.

Об’єкти зовнішнього транспорту складаються з об’єктів та пристроїв залізничного, автомобільного, повітряного та водного транспорту, а саме: 1) залізничні станції та вокзали; 2) автовокзали та автостанції; 3) річкові та морські порти; 4) авіапорти, вертолітні станції; 5) автопавільйони; 6) СТО; 7) АЗС; 8) мотелі та кемпінги; 9) тощо.

Кількість, потужність та місце розташування споруд зовнішнього транспорту визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням транспортно-планувальної організації міста, експлуатаційних витрат та внутрішньо міських та зовнішніх перевезень.

Значення зовнішнього транспортного вузла в регіональній транспортній мережі, очікуваного обсягу соціально-економічних зв’язків транспортного вузла, якості транспортного обслуговування населення та охорони навколишнього середовища.

Залізничні та автомобільні шляхи загальної мережі проектується в обхід міст з організацією зручних з’єднань з усіма прилеглими до вузла лініями згідно з діючими нормами на відповідні транспортні споруди та обладнання.

При розміщенні транспортних споруд і пристроїв за основу приймаються розробки спеціалізованих з того чи іншого виду транспорту проектних організацій.

При проектуванні цих об’єктів необхідно реєструвати території для їх подальшого розвитку передбачати улаштування СЗ норм та дотримання протипожежних норм.

Землі того чи іншого виду транспорту визначаються Законом України «Про транспорт».

Необхідність території визначається нормами відведення земель та нормами технологічного проектування для окремого виду транспорту.

Споруди та обладнання залізничного транспорту.

В залежності від призначення всі споруди залізничного транспорту поділяються на 2 групи: 1) споруди загального користування (магістралі та залізничні колії, роз’їздні та обгінні пункти; пасажирські, технічні, вантажні та сортувальні станції; вокзали; обладнання локомотивного, вагонного та вантажного господарств). 2) споруди промислового транспорту (під’їздні шляхи та залізничні станції).

Пасажирські залізничні станції треба розмішувати в основній частині сельбищної території, забезпечуючи зручні транспортні зв’язки з центром міста, його житловими та промисловими районами.

ДБН 360-92 пункт 7.8.

Між залізничними коліями та станціями і житловою забудовою необхідно передбачати СЗЗ, ширина якої від осі крайньої залізничної колії до будинків встановлюється в залежності від інтенсивності руху поїздів: 1) на головних дорогах I II та III категорії – 100 м; 2) на станційних та під’їздних шляхах – 50 м.

Примітка:

У кожному випадку не менше 50% площі СЗЗ повинно бути озеленено. До меж садових ділянок ширина приймається на менше 50 м.

Автомобільний транспорт

Складається з автомобільних шляхів приміського та міжміського сполучення I –VI категорії, споруд автовокзалу, автостанції, АЗС, СТО та інших об’єктів дорожнього сервісу.

У великих містах треба передбачати розміщення одного центрального автовокзалу для далекого міжміського сполучення та однієї – двох приміських пасажирських станцій, які повинні бути розміщені в середній або перефирійних зонах міста, на основних найбільш завантаженних виходах автомобільних доріг, а також

поблизу станцій швидкісного пасажирського транспорту.

У малих і середніх містах автовокзали та автостанції допускається наближати до центральних районів включаючи їх у загальні комплекси громадських та місцевих центрів.

Доцільно їх також наближати до залізничних станцій, створюючи об’єднанні залізнично-автомобільні станції.

Також у містах, особливо у великих та найзначніших, необхідно передбачати розміщення вантажних автостанцій.

СТО і АЗС для обслуговування заміського транспорту треба розміщувати біля автомобільних доріг при в’їздах у населені пункти або при виїздах, об’єднуючи їх з готелями, ресторанами та іншими об’єктами дорожньо-транспортного сервісу. Біля в’їздів у найзначніші, значні та великі міста необхідно передбачати авто мийки.

Мотелі та кемпінги доцільно розташовувати на під’їздах до міст, на автошляхах I II категорії, поблизу місць масового відпочинку, також мальовничих та історичних місцях.

Повітряний транспорт

Складається з об’єктів та споруд по обслуговуванню повітряного транспорту (аеровокзали, аеропорти і т.д.).

Аеропорти слід розміщувати у приміських зонах міст, з річним пасажирообігом до 1 млн. чоловік. у 30-40 хв. транспортної доступності від міста (20-30 км). Обслуговує також декілька близько розміщених населених пунктів. Необхідність створення другого аеропорту виникає у містах з населенням 800 тис. – 1 млн. чоловік, з пасажирообігом 1-5 мл.; якщо аеропорт знаходиться біля міської забудови необхідно розглядати питання його винесення для легких літаків та гелікоптерів.

Міські аеровокзали

Їх необхідно будувати у кожному місті в якому вже є аеропорт, а також де очікується на перспективу паса жирообіг не менше 2 млн. чоловік на рік. Міські аеровокзали та аеропорти необхідно розміщувати на основних магістралях, які з’єднують їх з містом, у місцях перехрещень транспортних магістралей, біля станцій або зупинок швидкісних видів транспорту, поряд з автостанціями.

Річковий та морський транспорт

У значних прирічних містах річковий вокзал необхідно розміщувати якомога ближче до центра міста, поблизу залізничного та автовокзалів великих сельбищних районів, а також пішохідних зонах площ та бульварів, що розкриваються на акваторію, утворюючи тим самим архітектурний ансамбль.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 9. Ландшафтно-рекреаційні території. Складові частини та принципи формування.	\|	Водопостачання та каналізація

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.