Нехай відомі геометричні розміри магнітного кола (рис. 3.8 та 3.9), матеріал магнітопроводу (тобто відома основна крива намагнічування) та величина F0 магніторушійної сили. Треба знайти величину Ф0 магнітного потоку в колі.
На початку розв’язання зобразимо електричне коло – аналог магнітного кола, зображеного на рис. 3.8. Цей аналог поданий на рис. 3.11.
Рис. 3.11
Зазначимо, що магнітний опір Rмст осердя (електротехнічної сталі) є нелінійним, бо у виразі (3.6) фігурує величина m, яка залежить від Н, а отже – і від потоку Ф. Магнітний опір зазору Rмб не залежить від Ф, оскільки його величина утворюється з (3.6) при m =1 (відносна магнітна проникність повітря).
Щоб раціонально обмежити діапазон розрахунків, обчислимо максимально можливу величину Фmax магнітного потоку в колі, схему якого зображено на рис. 3.11. Для цього припустимо, що магнітопровід ідеальний, тобто Rмст=0. Тоді
.
Після цього виберемо на інтервалі [0, Фmax] близько 10 розрахункових точок, розташованих з кроком приблизно 0,1 Фmax. Для кожного з цих значень Фk обчислимо величину падіння магнітної напруги на пасивній частині кола, схему якого зображено на рис. 3.11.
Тепер за сукупністю обчислених точок (Фk,) побудуємо вебер-амперну характеристику (ВбАХ) магнітного кола – залежність магнітного потоку в колі від величини прикладеної до цього кола магнітної напруги (рис. 3.12).
Оскільки величина магнітної напруги, прикладеної до пасивної частини кола, дорівнює F0, то, відклавши на осі магнітних напруг величину F0, проведемо крізь неї вертикаль і знайдемо Ф0 як величину потоку, що відповідає точці перетину ВбАХ з цією вертикаллю (рис. 3.12).