Розглянемо магнітне коло, схематично зображене на рис. 3.14. Це коло – розгалужене, оскільки у вузлах а та в магнітний потік, створюваний котушкою, розтікається в другий та третій стрижні.
Рис. 3.14
Нехай відомі геометричні розміри магнітного кола (тобто довжини ділянок кола та площі S1, S2, S3 перерізів цих ділянок), матеріал магнітопроводу (тобто відома основна крива намагнічування) та магніторушійна сила F0. Треба знайти величини Ф1, Ф2, Ф3 потоків у стрижнях осердя.
Першим етапомрозв’язання цієї задачі є побудова вебер-амперної характеристики (ВбАХ) кожної з трьох ділянок кола. Для цього задаємося приблизно 10 величинами індукції В (для електротехнічних сталей доцільно рівномірно розташувати ці значення в діапазоні 0…2 Тл) і для кожного з цих значень знаходимо:
1) величину потоку в k -му стрижні як Ф=В×Sk;
2) величину Н напруженості за основною кривою намагнічування та величину UM магнітної напруги на k -му стрижні як .
Тепер для кожного стрижня будуємо графік ВбАХ (відповідно до номерів стрижнів – криві 1, 2 та 3 на рис. 3.15).
На другому етапі переходимо до нелінійного електричного кола – аналога розраховуваного магнітного кола (рис. 3.16).
Це коло із мішаним з’єднанням нелінійних опорів. Розрахунок такого кола вже розглянуто в п.2.4.3, і всі додаткові побудови на рис. 3.15 зроблено в такий же спосіб, як і побудови на рис. 2.12. Зацікавленому читачеві рекомендуємо переглянути п.2.3.4.
Рис. 3.15
Рис. 3.16
Питання розрахунку розгалужених магнітних кіл більш детально розглянуті в підручниках [1, 2], де також можна ознайомитися з методикою розрахунку магнітних кіл, які містять постійні магніти.