• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Променева терапія

Променеву терапію застосовують при чутливих до променевої дії пухлинах (дрібноклітинний рак легені, рак молочної залози, носоглотки, гортані, інші пухлини голови й шиї, саркома Юїнга, |щк шийки матки та ін.) самостійно або в поєднанні з операцією, хіміотерапією. Використовують різні методи променевої терапії (дистанційну у-терапію, внутрішньопорожнинну променеву тера­пію, нейтрони, протони, радіоактивні ізотопи і т. д.).

При променевій терапії успіх лікування залежить від розмірів пухлини, ураження регіонарних лімфатичних вузлів інших ор-гііиів, форми росту пухлини, морфологічної будови (ступені ііжшкісноеті), віку, загального стану хворого тощо. Променева те­рп пія може бути призначена як основний і єдиний метод лікуван­ня або як додатковий до хірургічного чи хіміотерапії. У таких ви­падках мова йде про комбіноване лікування. Опромінення може идійснюватись у доопераційний або/і післяопераційний період. Променева терапія покращує результати хірургічного лікування. Інколи після опромінення первинно неоперабельно поширеної пухлини з'являється можливість провести резекцію органа або видалити у межах здорових тканин. У разі призначення після­операційної променевої терапії акцент робиться на опроміненні ділянки операції (операційного поля), а також зон регіонарного метастазування.

Побічні й негативні реакції та ускладнення променевої

терапії

Усі реакції організму на опромінення поділяються на загальні

та місцеві.

Загальні реакціі полягають у зміні морфологічного складу крові (лімфопенія, тромбоцитопенія), порушеннях серцево-су­динної дільності (тахіаритмія, артеріальна гіпотензія чи гіпер­тензія), функцій ендокринної та нервової систем. Це проявляєть­ся порушенням сну, блюванням, тенезмами, загальною слабкіс­тю, болем у ділянці серця тощо.

Місцеві реакції спостерігаються у тканинах, які потрапили безпосередньо в зону опромінення:

— епіляція (випадіння волосся) розпочинається через- 3 тиж. після опромінення в сумарній дозі 5 Гр. Ріст волосся поновлюєть­ся через 8—10 тиж.;

— реакції на шкірі проявляються у вигляді вологого епі-

дерміту, гіперпігментації або депігментації; минають швидко;

— гостра еритема — яскраво-рожева пляма з набряком дер­ми, болюча (лікування: олійні емульсії, екстракт ромашки, мазь із антибіотиками і преднізолоном);

— ерозивний променевий дерматит (лікування: мазі, що сти­мулюють процеси регенерації);

— променеві виразки шкіри.

За механізмами розвитку виразки шкіри і видимих слизовий оболонок їх можна поділити на дві групи:

1) виразки або нориці, які виникли внаслідок розпаду пух­лини;

2) виразки, які розвинулись як ускладнення променевої те­рапії.

Хіміотерапія

Одним із методів лікування раку є хіміотерапія — застосуван­ня лікарських засобів синтетичного чи природного походження для стійкого незворотного припинення розмноження злоякісних клітин. Хіміотерапія на сьогодні стає найважливішим методом лікування при злоякісних пухлинах. Хіміотерапію призначають для зменшення маси пухлини при неоперабельній пухлині, після операції для запобігання розвитку метастазів (ад'ювантна хіміо­терапія) або за наявності метастазів. Останнім часом застосовують також хіміотерапію при операбельних пухлинах з подальшим продовженням лікування після операції (неоад'ювантна хіміоте­рапія).

При деяких захворюваннях сучасна хіміотерапія як основний компонент лікування, забезпечує лікування значної кілкості хво­рих (злоякісні семіномні і несеміномні пухлини яєчка, хоріонепі-теліома матки, локалізовані форми остеогенної саркоми, рак мо­лочної залози, саркома Юїнга, нефробластоми в дітей та ін.). Час­тіше хіміотерапія приводить до повної або часткової регресії пух­лини з різною тривалістю ремісії (дисемінований рак молочної залози, яєчника, меланома, дрібноклітинний рак легенів та ін.), що збільшує тривалість життя хворих і зменшує клінічні прояви захворювання. Хіміотерапія використовується також при раку шлунка, товстої кишки, передміхурової залози, сечового міхура,

нирки тощо.

Окрім цитостатичних препаратів при хіміотерапії признача­ють ендокринні лікарські засоби, які частіше застосовують при гормонозалежних пухлинах (рак молочної залози, щитоподібної шілози, ендометрія, передміхурової залози та ін.).

Протипухлинні препарати називаються цитостатиками.

Класифікація цитостатиків:

1) алкілувальні препарати (циклофосфамід, тіофосфамід, де-гранол, сарколізин, бензотеф). Завдяки наявності 8Н₂-групи вони иступають у взаємодію з нуклеїновими кислотами клітини дають реакцію алкілування, що призводить до порушення обміну і

загибелі клітини;

2) антиметаболіти (метотрексат, 5-фторурацил, фторафур, 6-меркаптопурин тощо). Селективно гальмують утворення ДНК, що зумовлює припинення поділу клітини та її загибель;

3) антибіотики (адріаміцин, блеоміцин, дактиноміцин О, мі-томіцин С, епірубіцин та ін.). Спричинюють порушення синтезу

ДНК і РНК;

4) препарати рослинного походження (вінкристин, вінблас-тин, етопозид, колхамін) — мітотичні отруйні речовини, які бло­кують фазу мітозу клітин;

5) інші протипухлинні препарати:

а) ферменти (Ь-аспарагіназа);

б) тріазени (дакарбазин);

в) похідні сечовини (ломустин, гідроксисечовина);

г) комплексні сполуки платини (цисплатин, карбоплатин, платидіам);

д) похідні метилгідразину (прокарбазин).

Переваги і недоліки, хіміотерапії Переваги:

• дія хіміопрепаратів поширюється на весь організм. Хіміо­препарати діють на невиявлені, «приховані» злоякісні клітини (це одне із завдань додаткової хіміотерапії);

• можливість проведення хіміотерапії в амбулаторних умо­вах.

Недоліки:

• вузький спектр терапевтичної дії (лише пошкоджувальний

вплив);

Паліативна допомога інкурабельним онкологічним хворим

• низька доза цитостатиків не лише зменшує ефективність дії, а й може зумовити посилений ріст пухлини;

• передозування хіміопрепаратів у більшості випадків при­зводить до виникнення негативних побічних ефектів та усклад­нень і таким чином несприятливо впливає на загальний стан хво­рого й тривалість життя;

• вибірковість дії цитостатиків, у результаті чого пошкоджу­ються здорові тканини організму;

• низький рівень антибластичної дії хіміопрепаратів. Хіміотерапію можуть проводити лише лікарі, які пройшли

спеціальну підготовку.

Показання і протипоказання до проведення хіміотерапії Показання:

• дисемінований, первинно-неоперабельний або резистент­ний до опромінення рак;

• швидко прогресуючі, низькодиференційовані пухлини;

• ураження деяких внутрішніх органів і тканин (злоякісні лімфоми, дрібноклітинний рак легенів, метастази в плевру, оче­ревину, скелет тощо).

Протипоказання:

• похилий і старечий вік;

• тяжкий загальний стан і супутні захворювання, передусім інфекційні (високий ризик проведення цитостатичної терапії);

• психічні хвороби;

• психічна лабільність, негативізм до проведення хіміоте­рапії.

Читайте також:

1. Аверсивна терапія і символічна економія
2. Арт-терапія в роботі з дітьми, які перенесли сексуальне насильство
3. Арт-терапія в роботі з правопорушниками
4. Біотерапія
5. Біцилінопрофілактика та біцилінотерапія в
6. Генна терапія
7. ГЕШТАЛЬТ - терапія
8. Дезінтоксикаційна терапія
9. Директивна і недирективна ігротерапія
10. Диференційована терапія в залежності від порушень
11. Електронно-променева літографія
12. Замісна терапія природженого гіпотиреозу проводиться протягом усього життя.

Переглядів: 1922