Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Функціональний аспект діяльності соціального працівника

Функції соціального працівника - це предметно-інструментальна основа його професійної діяльності. Професійні функції соціального працівника дозволяють уявити структуру функціональних обов'язків як певну суму знань, умінь і навичок, які забезпечують професійну компетентність спеціалістів у практичній роботі. Ми приділяємо цим питанням особливу увагу тому, що відсутність у студентів уявлень про свої майбутні професійні обов'язки різко знижує мотиваційну функцію проце­су навчання. За умови, коли в ході навчання студент чітко пов'язує свою навчальну діяльність із майбутніми функціональними обов'язками, відбувається актуалізація навчальної діяльності, підвищується відповідальність за якість засвоєння знань [1, С. 16].

Аналізуючи функції соціального працівника, вважаємо за необхідне підкрес­лити різноманітність підходів до їх виділення і класифікації.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури [Сидоров В.М, Лавриненко І.М., Мещанкіна І.С.] свідчить про виокремлення двох підходів до характеристики про­фесійної діяльності соціального працівника через аналіз виконуваних ним функцій: спектральний і процесуальний. Спектральний підхід характеризує конкретні ро­льові дії соціального працівника через спектр виконуваних ним функцій (або фун­кціональний спектр). Процесуальний підхід базується на виокремленні функцій соціального працівника як частини процесу його професійної взаємодії з клієнтом, адекватного парадигмі «визначення проблеми - розробка плану - реалізація намі­рів - оцінка результату» (за Стівеном Шардлоу). Український дослідник В.М. Си­доров основні функції об'єднав у два класи: базові і спеціальні [13, С. 53].

До базових функцій за цією класифікацією автор відносить: діагностичну (оці­ночну), прогностичну, корекційну. До спеціальних, комунікативну, організаторську, правозахисну, превентивну, психо-терапевтичну, рекламно-пропагандистську, соціально-медичну, соціально-педагогічну, соціально-економічну.

Більшість дослідників не дотримується цієї класифікації й розрізняють від 7 до 20 узагальнених функцій сучасного соціального працівника. Охарактеризуємо найважливіші з них:

діагностична - полягає у диференційованому, індивідуалізованому і точ­ному визначенні, людей, проблем та умов, їх взаємозв'язків як необхідної основи для диференційованої допомоги (Хелен Нортен і Макс Сипорин). Діагностична функція соціального працівника охоплює вивчення, аналіз та оцінку життєвого поля клієнтів (індивідів, сімей, груп, спільнот); особливостей і проблематику їх соціального функціонування; ступінь вмотивованості клієнта на співпрацю із соці­альним працівником, а також моніторинг процесу співпраці. Ця функція передба­чає також і оцінку результатів, досягнутих у процесі соціальної роботи. Особли­вість її здійснення полягає в тому, що:

а) кожний індивід та його проблеми є неповторними, тому соціальному пра­цівникові інколи досить важко визначити сутність проблеми конкретного клієнта і правильно визначити план допомоги;

б) експертна оцінка уточнюється у процесі взаємодії соціального працівника і клієнта; обсяг і характер інформації, якою має володіти соціальний працівник, щоб грамотно надати допомогу клієнту, можуть бути дуже різними, як і спосіб її здо­буття;

в) більшість сучасних соціальних працівників вважає, що «люди [клієнти] самі здатні розпізнавати свою проблему,... їм потрібно допомогти лише сформулювати її»[21,С. 19];

- прогностична функція сприяє реалізації другої ланки парадигми «визна­чення проблеми - розробка плану - реалізація намірів - оцінка результату». Після експертної оцінки проблеми клієнта соціальний працівник може приступити до розробки плану розв'язання проблеми, що і є суттю прогностичної функції, яку можна охарактеризувати як визначення мети і міри втручання соціального праців­ника; прогнозування, програмування, проектування процесів розв'язання проблем клієнтів, надання їм необхідних сервісних послуг.

Здійснення прогностичної функції передбачає «визначення пріоритетів, оскі­льки проблеми, здебільшого, є багатогранними і вимагають дій за декількома пара­метрами. І знову ж важливо, щоб клієнти самі визначали свої пріоритети. Від соці­ального працівника вимагається лише деяка допомога у формулюванні плану,... виборі варіантів його виконання» [21, С. 20].

У зарубіжній практиці соціальної роботи прогностична функція соціальних працівників реалізується у формі контракту - письмової або усної угоди, яка, не маючи юридичної сили, все ж таки укладається між соціальним працівником, кліє­нтом та іншими зацікавленими особами. Контракт здебільшого укладається з ме­тою роз'яснення різноманітних аспектів сервісних послуг і визначення обов'язків усіх задіяних сторін.

У контракті, як правило, зазначається:

- мета і завдання здійснюваної роботи;

- часові обмеження;

- перелік, графік, вартість наданих сервісних послуг, можливі альтернативні варіанти;

- потреби клієнта, які не можуть бути задоволені, з роз'ясненням причин;

- форми і методи соціальної роботи, які будуть використовуватися;

- засоби контролю і перевірки виконання;

- умови корекції, перегляду, дострокового припинення дії контракту;

- санкції на випадок порушень умов контракту, процедури їх апеляцій [5, С. 63-64.]

· організаторська функція передбачає активність соціального працівника по забезпеченню узгодженої взаємодії всіх учасників та установ, задіяних до обслуго­вування даного конкретного клієнта, групи чи громади у розв'язанні конкретної соціальної ситуації чи проблеми; зміни неефективних сторін функціонування соці­альних агентств; створення, розвитку і координації соціальної мережі (волонтерсь­ких організацій, громадських об'єднань соціально-педагогічного спрямування, груп самодопомоги, помічників соціальних працівників і т. ін.);

· комунікативна функція забезпечує смисловий аспект, стратегію і тактику співпраці соціального працівника з потенційним чи реальним клієнтом. Вона поля­гає у встановленні, продовженні й припиненні необхідних професійних контактів, обміні інформацією, формуванні в усіх взаємодіючих сторін позитивного ставлен­ня одне до одного;

· правозахисна функція передбачає оволодіння і вміння соціального праців­ника використовувати весь комплекс законів та арсенал правових норм для захисту прав і інтересів клієнтів, надання їм допомоги і підтримки, а також «сприяння у застосуванні заходів державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, які допускають прямі чи опосередковані протиправні впливи на клієнта» [З, С. 16].

Вважаємо за доцільне зауважити, що здіснення правозахисної функції соціаль­ним працівником стосується як населення, яке проживає всередині країни, так і його частини, що з певних причин опинилася поза її межами;

· превентивна функціяполягає в націленні соціального працівника на робо­ту зі здоровим клієнтом. Вона передбачає, за висловлюванням Мартіна Блума, науково обгрунтовані та своєчасно здійснювані дії соціального працівника, спря­мовані на запобігання виникненню можливих життєвих колізій в окремих індивідів і груп ризику; збереження, підтримку і захист нормального рівня життя і здоров'я людей; сприяння їм у досягненні поставлених цілей і розкритті їхнього внутріш­нього потенціалу [2; т. 2, С. 369] (включаючи, наприклад, профілактику девіантної поведінки; усунення джерела стресу як у самої людини, так і в довкіллі; створення умов для оволодіння клієнтом досвіду щодо розв'язання потенційно існуючих проблем і т. ін.). Цю функцію ще називають запобіжно-профілактичною, соціаль­но-терапевтичною; інколи частину змістового контексту розглядають як окрему соціально-медичнуфункцію.

Пропонована типологія постійно доповнюється функціями, які, з нашої точки зору, дозволяють детальніше охарактеризувати види практичної соціальної роботи і виявити комплексні професійні вміння. Так, російські науковці В.Г. Бочарова і Г.М. Філонов вперше виділили корекційну функцію, обгрунтувавши її суть як «конструктивні зміни в соціумі та системі життєзабезпечення людини» [4, С. 7-8].

Аналіз практики соціальної роботи дозволяє вести мову про два рівні реалізації корекційної функції: конкретний і програмний. Конкретний рівень передбачає задоволення потреб індивідів, груп, спільнот за спеціально розробленою моделлю. Корекційна діяльність на програмному рівні здійснюються шляхом залучення соці-ально скривджених, маргінальних прошарків населення до цільових і /або комплек­сних соціальних проектів регіонального, державного або міждержавного характеру. Прикладом перетворення на програмному рівні можуть служити програми Євро­пейського союзу «... орієнтовані на молодь, хронічно хворих, мігрантів, етнічні меншини, жінок, осіб, залежних від алкоголю, наркотиків, людей з обмеженими функціональними можливостями. Допомога цим категоріям людей здійснюється в різноманітних формах, включаючи професійне навчання і перекваліфікацію, ство­рення нових робочих місць шляхом відкриття дрібних, у тому числі так званих соціальних підприємств;... створення умов для незалежного існування людей з обмеженими можливостями, які в іншому випадку змушені були б стати постійни­ми мешканцями закладів інтернатного типу» [9, С. 69-70].

Український дослідник В.М. Сидоров визначає психотерапевтичну функціюяк комплексний вербальний і невербальний вплив соціального працівника на когні-тивну, емоційну і поведінкову сфери особистості клієнта з метою допомогти йому змінити ставлення до наявних проблем та оточуючого соціального середовища (в інших концепціях ця мета подається як особистісний ріст, самоактуалізація, само­визначення, самовиховання та ін.). Окремі автори, виходячи з міркувань, що пси-хотерапію не можна вважати соціальною роботою, пропонують називати цю функ­цію психологічною,забуваючи при цьому, про те, що «психотерапія., може бути змістом соціальної роботи» [8, С. 198]. Таке твердження заслуговує на увагу особ­ливо за умови, якщо йдеться про так звану психотерапію здорових людей, кількість яких, за даними В.Т. Кондрашенко і Д.І. Донського, становить не менш як поло­вину пацієнтів психотерапевтів.

• Рекламно-пропагандистська функціявперше була виділена як окрема функція соціального працівника російським дослідником П.Д. Павленком. Най­більш чітко вона проявляється у поширенні ідей соціального захисту людини, а також у наданні об'єктивної інформації про види соціальних послуг із метою фор­мування попиту на них.

• Соціально-педагогічна функціяу широкому трактуванні передбачає діяль­ність соціального працівника і соціального педагога з формування пріоритету ціле­спрямованого виховного впливу соціуму на поведінку і діяльність клієнтів. У вузь­кому трактуванні завдання соціально-педагогічної функції - виявляти інтереси і потреби людей щодо різних видів діяльності (культурно-дозвіллєвої, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої творчості, туризму) і залучати до роботи з ними різні установи, заклади, товариства, творчі спілки» [15, С. 122].

• Соціально-економічна функціяпередбачає задоволення матеріальних ін­тересів і потреб малозабезпечених верств населення. Реалізується вона шляхом надання натуральної та грошової допомоги, визначення пільг, одноразових компе­нсацій, здійснення соціально-побутового патронажу. У багатьох країнах світу ця функція є домінуючою в діяльності соціального працівника.

Окрім того, в літературі можна зустріти визначення таких функцій, як еврис­тична, суть якої полягає у підвищенні соціальним працівником своєї кваліфікації та професійної майстерності [17]; системно-моделююча - визначення характеру, обсягу, форм і методів соціальної допомоги; активізуюча - сприяння активізації потенціалу власних можливостей окремої людини, сім'ї та соціальної групи; дієво-практична - передбачає діяльність соціального працівника в напрямі поліпшення взаємовідносин між окремими людьми та їх оточенням, консультації з питань соці­ального захист} тощо.

Така гетерогенність діапазону професійних функцій зумовлена, з одного боку, об'єктом соціального впливу, а з іншого - гострим дефіцитом професійно підгото­влених соціальних працівників. У зв'язку з цим перелік професійних функцій спе­ціалістів з соціальної роботи необхідно розглядати скоріше як певну ідеальну мо­дель, а не як перелік обов'язків і вимог до якості підготовки спеціалістів.

У зарубіжній практиці, здебільшого, розрізняють такі функції соціального працівника (адміністративну, організаторську, індустріальну і клінічну), що дозво­ляє при складанні освітніх програм не тільки краще враховувати специфіку соціа­льної діяльності, й чіткіше орієнтувати майбутніх фахівців на виконання певної функції (при обов'язковому знанні інших) і тим самим створювати умови для більш кваліфікованої підготовки до конкретної роботи.

Вважаємо за доцільне зауважити, що динамічність розвитку соціальної роботи в Україні, як правило, привносить суттєві зміни в систему соціального обслугову-вання, що, в свою чергу, певною мірою змінює характер функцій працівників соці­альних служб.

Ця тенденція змін у функціональному компоненті соціальної роботи як виду професійної діяльності обов'язково має бути врахована в процесі проектування програм навчання, оскільки лише за такої умови може бути реалізований прогнос­тичний компонент розвитку цієї професії.

Для успішного виконання окреслених вище функцій соціальний працівник мусить:

- бути професійно підготовленим;

- бути ерудованою людиною у сфері культури, політики, економічного і соціа­льного розвитку суспільства;

- уміти передбачати наслідки своїх дій, послідовно втілювати у життя цінності професії;

- володіти навичками комунікативного спілкування, наприклад, уміти прави­льно спілкуватися з важкими підлітками, інвалідами, людьми похилого віку:

- дотримуватися етики професійної поведінки, професійної таємниці, бути ко­ректним у питаннях, що стосуються інтимних аспектів життя клієнтів;

- володіти емоційною врівноваженістю, бути готовим до психологічних наван­тажень, добросовісно виконувати свій професійний обов'язок, не втрачаючи самовладання, доброзичливості та уваги до клієнта;

- уміти приймати рішення у складних, несподіваних ситуаціях, чітко форму­лювати і грамотно висловлювати свої думки.

Невизначеність і нестабільність сучасного українського суспільства створю­ють нові стимули і можливості для зростання ролі професійних соціальних праців­ників у вирішенні, подоланні або, бодай, пом'якшенні багатьох соціальних конфлі­ктів, соціальних колізій, становленні нової стратифікації українського громадсько­го суспільства.


Читайте також:

  1. Cплата єдиного соціального внеску - 2013
  2. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
  3. II. Поняття соціального процесу.
  4. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
  5. V. Питання туристично-спортивної діяльності
  6. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
  7. Автоматизація банківської діяльності в Україні
  8. Автоматизація метрологічної діяльності
  9. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  10. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
  11. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
  12. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики.




Переглядів: 2514

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Обов'язки соціального працівника | Етика соціального працівника

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.013 сек.