Якщо базисний розв’язок не є допустимим (ознакою цього є наявність від’ємних чисел у стовпчику вільних коефіцієнтів, що відповідають значенням базисних змінних), за допомогою симплексного методу можна поступово наближатися до області допустимих розв’язків і отримати в кінці кінців допустимий розв’язок. Для цього треба дотримуватися такого алгоритму:
1 крок. Обираємо розв’язуючий елемент:
а) в рядку з від’ємним вільним коефіцієнтом обираємо від’ємний коефіцієнт при вільних змінних – він визначає розв’язуючий стовпчик;
б) складаємо невід’ємні відношення елементів останнього стовпчика до відповідних елементів розв’язуючого стовпчика та обираємо серед них найменше – це визначає розв’язуючий рядок.
2 крок. Виконуємо алгоритм Жордана-Гауса з обраним розв’язуючим елементом.
Повторюємо кроки алгоритму доти, доки в стовпчику вільних коефіцієнтів є від’ємні числа
Приклад 7.
Розв’язання. Складемо симплекс-таблицю ЗЛП.
–1
–1
–1
–2
–1
Ми маємо два від’ємних вільних коефіцієнта, тобто базисний розв’язок не є допустимим. Розглянемо, наприклад, перший рядок і оберемо в ньому від’ємний коефіцієнт при , тобто стовпчик буде розв’язуючим. Знайдемо , тобто рядок буде розв’язуючим. Виконавши алгоритм Жордана-Гауса, отримуємо таблицю
–1
–1
–1
–1
–1
–2
В стовпчику вільних коефіцієнтів ще залишився від’ємний елемент –1. Розглянемо цей рядок і оберемо в ньому від’ємний коефіцієнт, наприклад, при . тобто стовпчик буде розв’язуючим.
Знайдемо
,
тобто рядок буде розв’язуючим. Виконавши алгоритм Жордана-Гауса, отримуємо таблицю
–1
–1
–3
Тепер у стовпчику вільних коефіцієнтів усі елементи додатні, тобто ми отримали допустимий базисний розв’язок , , . Далі переходимо до звичайного алгоритму симплекс-методу. Критерій оптимальності вже виконаний, тобто ми маємо розв’язок задачі .
Під час відшукання допустимого базисного розв’язку може виникнути перешкода до вибору розв’язуючого стовпчика, якщо у рядку з від’ємним вільним коефіцієнтом більше немає від’ємних елементів. В цьому випадку система обмежень несумісна і ЗЛП не має розв’язку.