Доплати і надбавки до заробітної платні

На додаток до тарифної частини заробітку працівника на підприємстві використовується система доплат і надбавок. Трудове законодавство України регламентує деякі з них, а це означає, що розміри цих доплат і надбавок не можуть бути нижчими за встановлені. Доплати і надбавки є змінною частиною тарифної системи і залежать від виробничих умов.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» умови застосування і розміри надбавок, доплат, заохочень і гарантованих виплат встановлюються в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральними і галузевими (регіональними) угодами. Використання доплат і надбавок та їх розміри обмежуються економічною і соціальною доцільністю, фінансовими можливостями підприємства.

Основні види компенсаційних доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів:

- за роботу у важких і шкідливих умовах - до 12 %, а за роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах праці до 24 % тарифної ставки (посадового окладу). Перелік таких робіт визначається Кабінетом Міністрів України;

- за роботу в нічний час (ст. 108 КЗпП - не нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину в нічний час);

- за роботу у вихідні і святкові дні (ст. 107 КЗпП - доплата відрядникам визначається за відрядними розцінками за виконану роботу, погодинникам у розмірі годинної або денної ставки за відпрацьований час);

- за роботу в наднормовий час (ст. 106 КЗпП - доплата встановлюється: при почасовій оплаті праці 100 % тарифної ставки, при відрядній у розмірі 100 % тарифної ставки робочого-погодинника відповідного розряду за всі відпрацьовані наднормові години);

- за високу інтенсивність праці - до 12 % тарифної ставки);.

Стимулюючі доплати і надбавки визначаються підприємствами самостійно і проводяться в межах наявних засобів. Розміри та умови їх виплат встановлюються в колективних договорах.

До найбільш значущих стимулюючих доплат і надбавок належать:

- за поєднання професій; за розширення в порівнянні з нормою зон обслуговування; - за керівництво бригадою; робітникам за високу професійну майстерність; за стаж роботи; фахівцям за високі досягнення в праці і високий рівень кваліфікації; за виконання особливо важливих і особливо термінових робіт;

11.4. Погодинна форма оплати праці

Погодинна заробітна платня - форма оплати праці, за якої розмір заробітку працівника залежить від його тарифної ставки (виходячи з привласненого кваліфікаційного розряду) або окладу і кількості відпрацьованого часу.

Погодинна форма оплати праці використовується:

1. В умовах, коли у робітника відсутня реальна можливість для збільшення випуску продукції;

2. Якщо результати праці робітника не можуть бути конкретно зміряні і кількісно виражені ;

3. Коли економічно недоцільно стимулювати зростання вироблення більше, ніж передбачено технологічними параметрами;

Проста погодинна система оплати праці. За способом нарахування заробітної платні оплата праці підрозділяється на погодинну, денну і місячну.

За погодинної оплати заробітна платня робітника-погодиника визначається шляхом множення годинної тарифної ставки на кількість фактично відпрацьованого годинника.

У разі поденної оплати визначається розмір денної ставки, а заробіток залежить від числа відпрацьованих днів.

Погодинно-преміальна система оплати праці застосовується для оплати праці як основних, так і допоміжних робітників. Для оплати праці керівників, фахівців і службовців використовується погодинна форма оплати праці.

11.5. Відрядна форма оплати праці

Суть відрядної форми заробітної плати полягає в тому, що її розмір залежить від кількості виробленої робочим продукції (виконаної роботи) необхідної якості на основі заздалегідь встановлених норм часу (вироблення) і розцінок з урахуванням складності і умов праці.

Правильно організована відрядна плата праці створює у робітників зацікавленість у збільшенні випуску продукції встановленої якості, підвищенні кваліфікації, використанні передових методів і прийомів праці.

Основою відрядної оплати праці є норма вироблення (часу) і тарифна ставка.

Пряма відрядна система оплати праці. За індивідуальної прямої відрядної системи розмір заробітної плати прямо залежить від результатів роботи кожного робітника. Виготовлена робітником продукція або виконана їм робота оплачується за індивідуальними розцінками.

Індивідуальна відрядна розцінка (Р) визначається двома способами: для тих виробництв, де за характером виробничого процесу застосовуються норми вироблення, розцінка визначається діленням годинної або денної тарифної ставки на годинну або денну норму вироблення. Там, де застосовуються норми часу, розцінка визначається множенням годинної тарифної ставки на норму часу.

Для розрахунку відрядної розцінки використовується тарифна ставка, яка відповідає розряду роботи, а не розряду, присвоєному робітнику.

Відрядно-преміальна система оплати праці. Суть її полягає в тому, що робітнику нараховується, окрім заробітку за прямою відрядною системою, премія за виконання і перевиконання певних кількісних і якісних показників. Розмір премії встановлюється у відсотках до заробітку, визначеного за відрядними розцінками.

Конкретні показники і умови преміювання, а також розміри премій встановлюються керівником підприємства за узгодженням з комітетом профспілки.

Відрядно-прогресивна система має обмежене застосування: використовується для стабілізації виробництва на ділянках, які лімітують випуск продукції на підприємстві (тобто на «вузьких місцях» виробництва) і для розширення випуску нової конкурентноздатної продукції на світовий ринок.

За цією системою оплати праці виробітку робітника в межах завдання оплачується за твердими розцінками, а вироблення понад завдання - за підвищеними розцінками, причому розцінки збільшуються прогресивно зі збільшенням кількості продукції, проведеної понад завдання. Ступінь збільшення розцінок визначається спеціальною шкалою. Шкали підвищення розцінок можуть бути одно- і двоступінчаті. Початковою базою, тобто межею виконання норм вироблення, понад яку оплата за виконану роботу здійснюється вже за підвищеними розцінками, є фактичне виконання норм за останні три місяці.

Непряма відрядна система оплати праці. Її використовують для оплати праці допоміжних робітників, зайнятих обслуговуванням основних робітників-відрядників.

Загальний заробіток розраховується двома способами:

1) множенням тарифної ставки допоміжного робочого на середній відсоток виконання норм вироблення обслуговуваних робітників-відрядників за даний період часу;

2) множенням непрямої відрядної розцінки на фактичний випуск продукції обслуговуваних робітників.

Розцінка визначається як частка від ділення тарифної ставки робочого, оплачуваного за цією системою, на сумарну норму вироблення обслуговуваних їм робітників-відрядників.

Акордна система оплати праці застосовується для окремих груп робітників. Її суть полягає в тому, що відрядна розцінка встановлюється наперед на весь обсяг робіт з визначенням терміну їх виконання.

При акордній системі найбільш виявляється зв'язок оплати праці з кінцевими результатами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тарифна система оплати праці та її елементи	\|	Колективні форми оплати праці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.