Основні методи регулювання грошової сфери – методи прямого та опосередкованого впливу.

Теорія і практика розрізняють дві групи інструментів, за допомогою яких здійснюється комплекс заходів для реалізації цілей грошово-кредитної політики - це інструменти прямого та опосередкованого впливу.

1) Інструменти прямого впливу - встановлення обмежень на касові операції, на кредитування, заборона прямого кредитування бюджету, прямий розподіл кредитних ресурсів між галузями, регіонами.

Прямий вплив здійснюється за критичних умов, полягає в негайному втручанні в поведінку конкретних економічних суб'єктів.

Проблема монетизації ВВП полягає в доведенні маси грошей в обороті до рівня, достатнього для успішної реалізації всього обсягу вироблених товарів та послуг, погашення боргових зобов'язань. З суто теоретичного погляду вирішення цієї проблеми забезпечується урівноваженням попиту і пропозиції грошей на грошовому ринку незалежно від фактичного обсягу грошової маси.

Показник фактичного стану монетизації валового продукту прийнято розраховувати як частку від ділення обсягу грошової маси, що є в обороті на кінець року, до номінального річного обсягу ВВП:

де Км – рівень монетизації; М – маса грошей на кінець року, взята за агрегатом М3; ВВП - річний обсяг національного валового внутрішнього продукту.

До засобів прямого впливу можна віднести: механізм готівкової емісії; встановлення межі кредиту центрального банку, що надається урядові та банківським установам; пряме регулювання позичкових операцій банків, визначення маржі, вартості кредитних ресурсів, що виділяються згідно з пріоритетами макроекономічної політики для фінансування окремих галузей економіки, обмеження споживчого кредиту. Інструменти прямого впливу дають необхідний ефект, коли їх використовують у комплексі із заходами опосередкованого впливу на систему грошового обігу.

2) Інструменти опосередкованого впливу на грошовий ринок – це операції на відкритому ринку, регулювання норми обов'язкових резервів, процентна політика, рефінансування комерційних банків, регулювання курсу національної валюти

Операції на відкритому ринку: купуючи цінні папери на ринку, центральний банк додатково спрямовує в оборот відповідну суму грошей і збільшує масу грошей; продаючи цінні папери зі свого портфеля, він вилучає гроші з обігу.

Регулювання норми обов'язкових резервів: центральний банк встановлює для всіх банків норму обов'язкового зберігання коштів на кореспондентських рахунках. Збільшуючи цю норму він негайно скорочує обсяг коштів банків, їх кредитну спроможність, масу грошей. Цей захід може підірвати становище банків. Він не використовується, коли потреби в зміні маси грошей незначні, бо цим важелем можна не розрахувати впливу.

Процентна політика: центральний банк встановлює ставки процентів за позичками, які він надає комерційним банкам у порядку рефінансування. Збільшуючи величину цієї ставки центральний банк стримує попит комерційних банків на свої позички, стримує зростання маси грошей. Цей важіль не досить чіткий, адже комерційні банки, вдаючись до підвищення власної процентної ставки, продовжують свої кредитні операції, отримуючи необхідний дохід.

Фінансування комерційних банків: надання позик комерційним банкам, зміна їх асортименту, умов, обсягів. Чіткий важіль, але обмежений через недостатній розвиток фондового ринку, тобто недостатність необхідної заставки в комерційних банків.

Регулювання курсу національної валюти: якщо центральний банк планує зменшити масу грошей в обороті, йому достатньо продати на ринку відповідну масу іноземних валютних цінностей, що призведе до скорочення маси грошей в обороті. Для збільшення маси грошей в обігу центральний банк купує відповідну масу іноземної валюти. Чіткий важіль, але має певні складнощі в застосуванні, а саме необхідність мати в розпорядженні центрального банку валютні запаси.

Опосередкований вплив інструментів полягає в створенні умов, за яких посилюється чи послаблюється стимулювання економічних суб’єктів.

Система опосередкованого регулювання грошового обігу є елементом економічних методів ДРЕ. Згідно із Законом України «Про Національний банк України» основними економічними засобами та методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через: визначення та регулювання норм обов’язкових резервів для комерційних банків і фінансово-кредитних установ; процентна політика; рефінансування комерційних банків; управління золотовалютними резервами; операції з цінними паперами на відкритому ринку; регулювання імпорту та експорту капіталу.

За прямих методівзаконодавчо встановлюються норми і правила, що безпосередньо регламентують поведінку суб’єктів грошового обороту. За опосередкованих методів здійснюється вплив ЦБ на певні грошові індикатори, зміна яких впливає на поведінку суб’єктів грошового обороту, насамперед на їх попит на товарних ринках. Головним методом опосередкованого регулювання є грошово-кредитна політика НБУ.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Державне регулювання грошового обороту як головне призначення грошової системи.	\|	Фіскально-бюджетна та грошово-кредитна політика в системі державного регулювання грошового обороту.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.