Критерієм теплостійкості є амплітуда коливань температури приміщення ,0С, яка розраховується за формулою (Р.1) [1]:
=
де qбуд – тепловтрати приміщення, Вт, що визначаються згідно з положеннями СНиП 2.04.05. В інженерних розрахунках можна скористатися теорією Семенова Л. А. [3], згідно з якою тепловитрати знаходяться за наступною формулою
.
У формулі RΣi – опори теплопередачі огороджень, що наведені в останній графі таблиці 3; tв = 20 оС; tз = -22 оС; β = 0,1 – поправка на додаткові тепловитрати за рахунок дії вітру (в січні східний вітер має швидкість 6,2 м/с); Fзні– площі зовнішніх поверхонь огороджень.
m – коефіцієнт нерівномірності тепловіддачі системи опалення, приймається згідно з таблицею Р1 [1], для центрального опалення становить 0,1;
Fj – площа внутрішньої поверхні j-й зовнішньої огороджувальної конструкції, м2;
K - кількість зовнішніх огороджувальних конструкцій у приміщенні;
Bj – коефіцієнт теплопоглинання, Вт/(м2.К), внутрішньою поверхнею j-й зовнішньої огороджувальної конструкції приміщення, що визначається за формулою:
,
де Yв – коефіцієнт теплозасвоєння внутрішньої поверхні огородження, Вт/(м2.К), визначається за Р.2 – Р.3 [1];
αв – коефіцієнт тепловіддачі внутрішньої поверхні конструкцій, Вт/(м2·К), що приймається згідно з Додатком Е [1].