Мережева архітектура

З метою стандартизації взаємодії компонентів комп’ютерних мереж (принципів та правил) була розроблена модель мережевої архітектури під назвою «еталонна модель взаємодії відкритих систем» (OSI) (рис. 5.5). OSI базується на моделі, яка була запропонована Міжнародним інститутом стандартів (ISO). Відповідно до цієї моделі мережа розкладається на 7 рівнів, кожному з яких відповідає протокол, одиниця виміру, певний набір функцій. Протокол — це набір правил та угод, які використовуються під час передачі даних (комунікацій).

Кожний рівень забезпечує зв’язок для вищого рівня.

Фізичний рівень складається з фізичних елементів, які використовуються безпосередньо для передачі інформації по мережевим каналам зв’язку. До фізичного рівня відносяться також методи електричного перетворення сигналів, що залежать від мережевої технології, яка застосовується (Ethernet, Fddi тощо).

Рівень з’єднування призначений для передачі даних від фізичного рівня до мережевого та навпаки. Мережева карта в комп’ютері — приклад реалізації рівня з’єднування. Вона залежить від мережевої технології.

Номер рівня	Мережеві рівні	Одиниці виміру
	Прикладний	Повідомлення
	Уявлення	Повідомлення
	Сеансовий	Повідомлення
	Транспортний	Повідомлення
	Мережевий	Пакети
	З’єднування	Кадри
	Фізичний	Біти

Рис. 5.5. Мережеві рівні в моделі ISO/OSI

Мережевий рівень визначає шлях переміщення даних по мережі, дозволяючи їм знайти отримувача. Мережевий рівень можна розглядати як службу доставки.

Транспортний рівень пересилає дані між самими комп’ютерами. Після доставлення даних мережевим рівнем комп’ютеру-отримувачу активізується транспортний протокол, доставляючи дані до прикладного процесу.

Сеансовий рівеньвикористовується як інтерфейс користувача і вирішує такі завдання, як обробка імен, паролів, прав доступу.

Рівень уявлення створює інтерфейс мережі до ресурсів комп’ютера: принтерів, моніторів, дисків; виконує перетворення форматів файлів.

Прикладний рівень забезпечує виконання прикладних задач користувачів: електронної пошти; розподілених баз даних; усіх програм, що функціонують у середовищі Internet.

Мережа Internet була створена наприкінці 60-х початку 70-х років з метою забезпечення спільного використання інформації та економії комп’ютерного часу. Internet — це глобальна мережа яка поєднує десятки тисяч комп’ютерних мереж, розташованих по всьому світу.

Після підключення до Internet можна обмінюватися даними з будь-яким комп’ютером цієї мережі.

Підключення може відбуватися різними способами: безпосередньо або через Internet-провайдерів, з використанням телефонних ліній зв’язку, кабелів комп’ютерної мережі, супутників або мережі кабельного телебачення.

Для підключення локального комп’ютера до сервера провайдера Іnternet можна користуватися телефонною мережею зв’язку, встановивши модем. Сервер діалогової служби, у свою чергу, підключається до телефонної лінії з високою пропускною здатністю, яка з’єднана з іншими такими самими лініями та іншими серверами, з’єднаними з іншими комп’ютерами.

Усі комп’ютери у мережі користуються мережевими протоколами (протоколами управління передаванням) з назвою TCP/IP, який підтримується такими операційними системами: Windows усіх версій, UNIX, Macintosh тощо. Протокол ТСР відповідає за організацію зв’язку між двома комп’ютерами, а протокол ІР — за маршрутизацію.

Кожний комп’ютер, що підключений до Internet, має унікальну адресу (IP). Адреса — це число, яке поділене на 4 групи цифр до трьох цифр у кожній. Адреси Internet поставлені відповідно до назви. За правильним перекладом чисел у назви та навпаки, стежать спеціальні комп’ютери — сервери доменних назв (наприклад, ім’я WEB-сервера Internet — WWW.MCP.COM). Адреса ІР має таку структуру:

Назва домену верхнього рівня вказує на домен конкретного комп’ютера, а саме — відображує тип організації. У табл. 1 наведені типи, що застосовуються у США.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Глобальні мережі	\|	Служби Internet

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.