МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Структурні складові народної педагогіки, їх сутність1. Народне родинознавство. 2. Родинна педагогіка. 3. Народне дитинознавство. 4. Національна деонтологія. 5. Народна етнодидактика. 1. Народне родинознавство – сукупність знань і народного досвіду про створення, збереження і розвиток сім'ї. Сіми – втілення найглибших людських почуттів: кохання чоловіка й дружини, материнської і батьківської любові до дітей, пошани до старших у сім’ї, продовження роду, турботи про честь і добробут, добру славу, а через рід – причетності до свого народу, Батьківщини. Вона є осередком духовних, моральних, економічних, трудових відносин людей, носієм національних звичаїв, традицій і обрядів, первинним колективом держави. Сім’я завжди була і є сьогодні економічно-господарським осередком, тому соціальний статус батьків, їх професія накладали відбиток на все життя сім’ї – у селян був один уклад життя, у ремісників, робітників чи службовців – інший. 2. Родинна педагогіка – складова частина народної педагогіки, в якій зосереджено знання й досвід щодо створення і збереження сім’ї, сімейних традицій (трудових, моральних, мистецьких). Це сприяє формуванню в дітей любові до матері і батька, бабусі й дідуся, поваги до пам’яті померлих та ін. Українці протягом тисячоліть виробили свій народний ідеал сім’ї, де жінка рівноправна з чоловіком у вирішенні життєво важливих питань, але рахується з батьківським авторитетом чоловіка, де діти слухняні, роботящі й скромні у поведінці, де панує мир і злагода, любов і взаємодопомога. Народ завжди негативно ставився до антисімейних явищ – подружньої зради, ревнощів, неробства, пияцтва, родинних чвар, безгосподарності, нехтування батьківськими обов’язками щодо виховання дітей, жорстокості у ставленні до близьких. До цих негативних явищ сьогодні додалися ще нестабільність шлюбу, численні неповні родини (одинокі матері), залишені напризволяще діти чи старі батьки. Головне завдання домашньої педагогіки–сформувати у людини здатність осягнути власне призначення. 3. Народне дитинознавство – це система психолого-педагогічних знань про дітей, нагромаджена народом протягом віків у процесі навчально-виховної практики батьків. Виховання дитини має починатися з перших днів її життя. Дитину треба не лише годувати й одягати, але й постійно розмовляти з нею – саме так засвоюється рідна мова з уст матері, дбати про її емоційний комфорт – дитина не повинна почувати себе зневаженою або покинутою. Велике значення має колискова пісня як коріння духовності дитини. В українській сім’ї старші діти завжди піклувалися про молодших, доглядали їх. Дітей рано залучали до праці по господарству, особливо в середньому й старшому віці. Піклування про дітей завжди мало в Україні всенародний характер. Дітей-сиріт не кидали напризволяще, їх всиновлювали родини, сусіди або громада. Про дбайливе, любовне ставлення до дітей свідчить багатий український фольклор – колискові пісні, дитячі співанки, казки, байки, загадки, велика кількість дитячих ігор, зроблених дорослими й самими дітьми іграшок, вирішальний вплив справляє родинна атмосфера. Читайте також:
|
||||||||
|