• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

СУТНІСТЬ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ

Розділ 4. ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ЯК СПОСІБ ЗНИЖЕННЯ РИЗИКУ. ТЕОРІЯ ПОРТФЕЛЯ

Основні терміни: портфель цінних паперів, диверсифікація вкладень, множина допустимих портфелів, множина ефективних портфелів, оптимальний портфель.

СУТНІСТЬ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ

Менеджерам та переважній більшості економістів відомо: чим ширшою є спеціалізація підприємства, тим чіткіший ритм виробництва, вища його рентабельність, але при цьому гіршою є адаптивність цієї економічної системи, її еластичність, манев­реність відносно змін зовнішнього, по відношенню до неї, економічного середовища (коливання попиту, цін на сировину, кінцеву продукцію тощо).

Так, зокрема, на ринку цінних паперів в країнах з роз­винутою ринковою економікою основний принцип раціональ­ного поводження відповідає побутовій мудрості: «Ніколи не клади всі яйця до одного кошика». Стосовно ринку це означає, зокрема, що інвестор не повинен вкладати гроші у цінні папери лише одного виду (однієї фірми). Необхідне певне різноманіття, диверсифікація вкладень. У протилежному випадку інвестор приречений або на низьку ефективність (норму прибутку), або на надто високий ступінь ризику.

Ефективність (норми прибутку) цінних паперів, зокрема (зви­чайних акцій), залежить від трьох чинників: ціни купiвлi, про­міжних виплат (дивідендів) і ціни продажу.

Перший чинник — детермінований: ціна купівлі точно відома на момент здійснення угоди. Економічний (фінансовий) ризик пов'язаний з невизна­ченістю, обумовленою тим, що неможливо досить точно спрогнозувати ціни у майбутньому (ціни продажу), а для звичайних акцій — і майбутніх дивідендів. Умови купівлі акцій не перед­бачають ніяких формальних зобов'язань підприємства, емітента, товариства тощо, пов'язаних зі сплатою дивідендів або ж їх ви­купом за будь-якою фіксованою ціною.

Придбання акцій — безумовно ризикована фінансова операція. Вклавши засоби в акції одного товариства, інвестор стає залежним від коливань їхньої курсової вартості на ринку цінних паперів. Але якщо він вклав свій капітал в акції кількох підприємств, то ефек­тивність, звичайно, також буде залежати від коливань їхніх курсів, але не кожного курсу, а усередненого. Середній курс, як правило, коливається менше, і можна сподіватися, що під час зростання кур­су одного виду цінних паперів курс іншого виду може знизитися і коливання можливо взаємно погасять одне одного. Власне тому досвідчений інвестор є власником не одного виду цінних паперів, а декількох (векселі, акції різних корпорацій, контракти, опціони тощо). Сукупність цінних паперів складає їх портфель.

Під структурою портфеля цінних паперів розуміють співвід­ношення часток інвестицій у цінні папери рiзних видiв та під­приємств у певною інвестора (суб’єкта).

Визначення структури портфеля цінних паперів є дуже важ­ливим. Приймається гіпотеза, що будь-які конкретні величини ефективності (норми прибутку) операції з купівлі-продажу цін­них паперiв є реалізаціями випадкової величини, якою є ефек­тивність. Ця гіпотеза дозволяє використовувати для вивчення властивостей портфеля цінних паперів правила теорії ймовірності і математичної статистики.

Будь-який вид ризикових цінних паперів у більшості ви­падків характеризують двома показниками: сподіваною (математичне сподівання) ефективністю (нормою прибутку) і ступе­нем ризику — варiацією (дисперсією) чи середньоквадратичним відхиленням ефективності (норми прибутку) від сподіваної вели чини. Ці ж показники можна обчислити для будь-якого портфеля цінних паперів, якщо відомі коефіцієнти кореляції між ефективностями кожної з пар цих паперів.

Природно очікувати, що сподівана ефективність і варіація портфеля будуть залежати від його структури, тобто частки від усього інвестованого в цінні папери капіталу, що вкладена у кожен із видів цінних паперів.

Інвестор завжди зіштовхується з дилемою: бажанням мати якомога бiльшу ефективність портфеля та бажанням забезпечити вклади з якнайменшим ступенем ризику.

Економіко-математична модель задачі обрання оптимальної структури портфеля вперше була запропонована Г. Марковіцем. Відомий американський вчений-економіст Д. Тобін узагальнив цю задачу, показавши, що оптимальна структура портфеля цінних паперів не залежить від схильності (несхильності) інвестора до ризику [61, 62]. Ці вчені були відзначені Нобелівськими преміями з економіки, що свідчить про важливість проблеми оптимального портфеля для економічної науки й практики в цілому.

Чи можна знизити ступінь усіх видів ризику за допомогою диверсифікації? На жаль, ні. Суть у тому, що на економічну діяльність (підприємництво) впливають численні макроекономічні процеси, такі як раціональні сподівання економічного зростання та спаду, змінення величини банківської ефективності тощо. Ризик що обумовлюється цими процесами, менеджерові не вдається знизити за допомогою диверсифікації, тому такі складові ризику називають недиверсифікованими (несистематичними).

Портфель цінних паперів — це розподіл засобів між цілим рядом різних активів (акції, облігації тощо) у найбільш вигідний та безпечній пропорціях.

Такий розподіл інвестицій за різними «адресами» знижує ризик, забезпечує більшу стійкість доходів (прибутків) за будь-яких коливань дивідендів і ринкових цін на цінні папери.

Аналізові і методам розрахунку оптимального портфеля, найвигіднішого плану розподілу та перерозподілу інвестицій при­свячена велика кількість досліджень [38, 51,61,62], що об'єднані під назвою «Теорія портфеля».

Теорія портфеля надзвичайно широко використовується в економіці. Теорію «селекції портфеля цінних паперів» широко використовують банки під час підготовки фінансових операцій. За допомогою теорії портфеля на підприємствах менеджерами (управлінськими командами), створюється «портфель надійно­сті» матеріальних запасів, визначається їх оптимальний обсяг та ступінь ризику. Ця теорія дає можливість здійснити багато­стадійне планування, що забезпечує надійність і ефективність розподілу матеріальних запасів у загальній системі виробництва (обсяг, терміни зберігання на складах і поставок безпосередньо в цехи) з урахуванням затрат на складування, постачання, транс­портування тощо. Вона дозволяє менеджерам, керівництву під­приємств свідомо йти на певний ризик, прогнозувати кінцевий результат, знижувати собівартість продукції. На базі економіко-математичних моделей і методів з використанням графіків і схем детально аналізують такі питання, як «портфель надійності» в системі забезпечення виробництва, ризик і затрати, ефективні структури надійності, особливо в багатостадійному виробництві. Теорія портфеля базується на принципах менеджменту ризику.

Читайте також:

1. T. Сутність, етіологія та патогенез порушень опорно-рухової системи
2. Багатомірність і сутність культури виявляється в її основних функціях: соціальній (гуманістичній), пізнавальній, аксиологічній, семіотичній, нормативній.
3. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
4. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
5. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
6. Безробіття: сутність, види, соціально – економічні наслідки.
7. Бізнес-план підприємства: сутність та складові
8. Біологічна, соціальна та психологічна сутність здоров’я.
9. Бухгалтерський облік: сутність, значення, принципи
10. Бюджетне регулювання, його сутність та методи здійснення
11. Бюджетні установи: сутність та класифікація.
12. Варіанти диверсифікації

Переглядів: 692