Важливою є інтерпретація графіка критерію максимізації сподіваної корисності за допомогою так званих кривих байдужості. Криву байдужості можна подати на підставі функції корисності в двовимірному просторі, де на осі абсцис відкладаються величини ступеня ризику (б-сигма), а на осі ординат — розмір виграшу (величини сподіваної ефективності (от), прибутку тощо). Кожна особа має «свій» графік (карту) кривих байдужості, які будуються на підставі її «власної» функції корисності.
Приклад кривих байдужості для певної особи подано на рис. 3.2.
Рис. 3.2. Графічне зображення кривих байдужості певної особи
Криві байдужості можна трактувати як різні рівні значень функції корисності. Наприклад, крива 1 окреслює всі ті можливі величини норми прибутку і ризику, при яких рівень корисності даної особи дорівнює 5 одиниць. Переміщення вздовж цiеi кривої буде зберігати один і той же рівень корисності, який дорівнює 5 одиниць. Одне і те ж значення функції корисності може бути досягнуте при великій нормі прибутку і відповідно більшому ступені ризику або при меншій нормі прибутку i меншому ступені ризику. Тобто, щоб збільшити норму прибутку і одночасно залишитися з тiєю ж самою величиною корисності. треба обтяжувати себе більшим ризиком.
Часто зміни значень норми прибутку і ризику призводять до зміни рівня корисності. Наприклад, зростання норми прибутку при незмінному ступені ризику (рис. 3.2) означає перехід на іншу «вищу» криву байдужості (з більшим номером), що відповідає більшому значенню функції корисності. На рисунку цій ситуації відповідає перехід з точки А до точки В. Аналогічно, зменшення ступеня ризику при незмінній нормі прибутку означає перехід на криву байдужості, що відповідає більшому значенню функції корисності. Цій ситуації відповідає перехід з точки А до точки С.
На рис. 3.3 зображено порівняння кривих байдужості для різних менеджерів (інвесторів).