• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЕЛАСТИЧНІСТЬ РІШЕНЬ

Розділ 8. РИЗИК ТА СИСТЕМНІ ВЛАСТИВОСТІ ЕКОНОМІЧНИХ РІШЕНЬ

Основні терміни: еластичність, надійність, маневреність.

СИСТЕМНІ ВЛАСТИВОСТІ РІШЕНЬ

У ринковій економіці підвищуються вимоги до забезпечення прийнятного рівня ризику та надійності планів і економічних рішень, бо за «ненадійність», невиправдану ризикованість доводиться розраховуватись власними коштами. Зокрема, якщо еко­номічна система буде мати низькі маневрові властивості, то це не дозволяє швидко реагувати на умови функціонування та розвитку, що постійно змінюються.

Одним з основних напрямків урахування невизначеності, неповноти інформації у теорії оптимального планування є кон­цепція адаптивності плану. Наприклад, в задачах багатоетапного стохастичного програмування значення змінних та відповідних двоїстих оцінок залежать від умов реалізації плану, які постійно змінюються.

Теорії планування, котрі виходять з детерміністських уявлень про наявність повної інформації про майбутні умови реалізації планів не здатні описати багато суттєвих моментів функціо­нування та розвитку економічних систем.

Системні властивості планових рішень слід розглядати з урахуванням в явній формі таких важливих характеристик планів як ризик та надійність їх реалізації, еластичність, маневреність, гнучкість, інерційність, живучість, стійкість тощо.

Серед характеристик господарських планів найбільш важ­ливою є їх ефективність [47]. Через зміну умов реалізації плану фактичний рівень ефективності може значно відхилятися від планового, що зумовлює нестабільність, нестійкість та підви­щений ризик у функціонуванні економічної системи [30]. Якщо за несприятливих умов урожайність кормових культур знизилась на 25%, то це призведе до зниження надоїв молока через відсутність запасів кормів більше ніж на 25%, що негативно вплине на обсяг виручки, одержаної від реалізації продукції, прибутку та рентабельність. Тому одним із важливих завдань планування є проблема стабільності, стійкості показників ефек­тивності тощо.

Між системними характеристиками планів існує тісний взає­мозв'язок: між ризиком та надійністю, надійністю та елас­тичністю, ризиком та еластичністю. Наприклад, маневрені якос­ті планів мають значний вплив на еластичність, надійність, ризикованість.

Слід відзначити, маневреність, ризикованість та надійність, еластичність планів визначаються структурою плану, його скла­дом та будовою.

ЕЛАСТИЧНІСТЬ РІШЕНЬ

Еластичність є широко використовуваною економічною ка­тегорією. Еластичність — це міра реагування однієї змінної ве­личини на зміну іншої; точніше, це число, що показує відсоткову зміну однієї залежної змінної внаслідок одновідсоткової зміни іншої змінної.

Існують різні способи характеристики еластичності плану, серед яких найчастіше використовується такий: вивчається сту­пінь впливу рівня забезпеченості ресурсами та виробництво продукції, його ефективність. Досить зручно встановлювати зв'я­зок між показниками відносної недопоставки ресурсів і від­носної зміни обсягу виробництва продукції. Наприклад, В_l — обсяг виробництва l-і продукції, D_i — обсяг і-го ресурсу, ΔD_i обсяг недопоставки і-го ресурсу, ΔB_l — недовипуск l-i продукції. Тоді ΔD_i / D_i характеризує рівень недозабезпеченості і-м ресурсом, ΔB_l / B_l — недовипуск продукції. Якщо відомий механізм форму­вання оптимального плану, то можна встановити залежність:

F (ΔB_l / B_l ΔD_i / D_i) = 0,

У кожній точці цього відношення q_li = ΔB_l / B_l : ΔD_i / D_i характеризує жорсткість, а обернена величина ε_li = 1 / q_li — еластичність плану.

Оскільки економічні системи ієрархічні, то для забезпечення відповідного рівня еластичності всієї системи необхідно, щоб плани нижчих рівнів системи задовольняли відповідний рівень еластичності, тобто задається норматив еластичності. Для ви­щого рівня ієрархії системи треба визначити оптимальну елас­тичність.

У [30] наведена економіко-математична модель

(8.1)

за умов

; (8.2)

; (8.3)

(8.4)

де x_j — інтенсивність j-тої діяльності; с_j — ефективність j-i діяльності; а_lj — вихід l-i продукції в результаті одиничної j-ї діяльності; B_l — планове завдання по l-й продукції; у_l — обсяг недовиконання планових завдань по l-й продукції; c_l — штраф за одиницю недовиконання планового завдання по l-i продукції; d_ij — витрати i-го ресурсу на одиницю j-i діяльності; D_i — обсяг і-го ресурсу; b_j та — відповідні нижня та верхня межі маневрування для l-i продукції.

Під дією некерованих факторів змінюються параметри с_j, d_ij, a_ij та D_i. Знаючи закони розподілу цих параметрів, можна здійснити імітацію процесу виробництва за економіко-математичною моделлю (8.1)...(8.4). У результаті одержимо мно­жину М оптимальних планів при різному рівні забезпеченості ресурсами. Після обробки інформації за результатами імітації обираємо раціональний план. Функція еластичності для цього плану може бути визначена економетричними методами, тобто обчислюється залежність

(8.5)

Наведену залежність можна прийняти за нормативну та вико­ристати для побудови еластичних планів.

НАДІЙНІСТЬ ТА РИЗИКОВАНІСТЬ ПЛАНІВ РОЗВИТКУ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ОБ'ЄКТІВ

Адаптивний підхід до планування розвитку та функціону­вання економічних систем передбачає, що методика прийняття планових рішень за умов невизначеності інформації (вхідні та внутрішні параметри) повинна охоплювати як стадії проектних розробок плану, так і відображати способи аналізу і оцінки ризикованості плану, а також способів компенсації чи нейт­ралізації негативних збурюючих дій.

Надійність визначається як потенційна ймовірність вико­нання плану, ризик (напруженість) — як ймовірність його не­виконання.

Ці два поняття взаємопов'язані. На практиці вводять бали ризикованості планів і цю величину розраховують за формулою

R_k=A(1-H_k)(8.6)

або

R_k=B/H_k,(8.7)

де R_k — ризикованість (напруженість) планів по k-й продукції; А та В — коефіцієнти бальності; H_k — надійність планів по k-й продукції.

У практиці планування йдеться зокрема про стимулювання напруженості (ризикованості) планів. При цьому слід пам'ятати, що максимальній надійності плану відповідає мінімальний ризик (напруженість) і навпаки. Прийняття планового рішення за умов невизначеності передбачає:

1. Прийняття плану з максимальною чи достатньою надій­ністю його виконання. При цьому надійність плану характеризує ступінь певності у виконанні рішень, які у ньому містяться.

2. Наявність кількісної оцінки надійності та ризику як оцінок міри відхилення фактичних значень тих чи інших показників від запроектованих.

3. Вияв засобів і способів забезпечення необхідного рівня ризику через відповідний рівень надійності та адаптивності роз­витку систем, що в свою чергу проявляється через допустимі варіанти економічного маневрування у цій системі.

Для визначення надійності функціонування економічної сис­теми використовують апарат теорії надійності технічних систем. Для цього розробляють структурну схему об'єкта, визначають імо­вірність характеристики для окремих елементів та зв'язків [47].

Якщо економічну систему можна зобразити як послідовне об'єднання окремих елементів, то її надійність визначається за формулою:

(8.8)

де Н_т — надійність т-гоелементу.

Наприклад, надійність роботи машинобудівного об'єднання визначається надійністю роботи заготівельних, механічних цехів та слюсарно-складальних цехів тощо.

При паралельному з'єднанні окремих елементів у процесі виробництва надійність визначається за формулою:

(8.9)

Величини Н_m визначають імітацією процесу виробництва за економіко-математичною моделлю [30]:

(8.10)

за умов

; (8.11)

; (8.12)

(8.13)

де Θ — вимірна множина елементарних подій із заданого на ній сис­темою F його підмножин, які утворюють σ — алгебру; x_j — інтенсивність j-i діяльності; c_j(Θ) — ефективність одиниці j-ї діяльності; a_lj — вихід l-i продукції від одиниці j-їдіяльності; B_l — планове завдання по l-й продукції, y_l — обсяг невиконання планових завдань по l-йпродукції; с_l — штраф за одиницю невиконання планового завдання по l-й продукції; d_ij — витрати i-го ресурсу на одиницю j-iдіяльності; D_i(Θ) — обсяг i-го ресурсу; α_l, β_l — імовірність виконання відповідних обмежень.

Одержують множину М_т оптимальних планів для кожного m-гo елемента, яку розбивають на дві підмножини М_1т та М_2т . У множину М_1т включають ті плани, для яких не виконується умова

(8.14)

а усі інші у множину М_2m. Припустимо, що множина М_1т має h_1m елементів, множина M_2m—h_2m. Тоді

H_m =1 - h_1m / (h_1m + h_2m). (8.15)

Отже, с можливість визначити надійність будь-якої еконо­мічної системи.

Відповідно ризик визначається за формулою

R_m =A(1- H_m) = Ah_1m / (h_1m+ h_2m) (8.16)

або

R_m=B/H_m=B/[1 - h_1m / (h_lm + h_2m)] = B(h_lm + h_2m)/h_2m. (8.17)

Відомо, що підвищити надійність (зменшити ризик) можна за рахунок різних факторів, серед яких найвагомішим є під­вищення еластичності планів. Між надійністю та еластичністю існує тісний взаємозв'язок, тобто має місце така залежність [47]:

(8.18)

де H_l — надійність плану по випуску l-i продукції, M(ΔD_i) — математичне сподівання недопостачання i-го ресурсу; ε_li — середній в діа­пазоні (0; ΔD_гр) коефіцієнт еластичності по випуску l-i продукції.

Оскільки у промисловості та сільському господарстві одно­часно виробляють багато видів продукції, то виникає потреба визначення надійності (ризикованості) плану по випуску про­дукції по валу. Для цього використовують формулу

(8.19)

де Н — надійність плану по валу; М(ΔD_i / D_i) — математичне сподівання відносної недопоставки і-горесурсу; С_l — вартість одиниці l-i продук­ції, B_l — обсяг l-i продукції.

З формули (8.19) випливає, що надійність плану по валу залежить від рівня еластичності, розміру планового завдання, а також від функції розподілу недопоставки ресурсів. На рівень еластичності діють такі основні фактори: резерви ресурсів та продукції, маневреність планів, взаємозамінюваність продукції, ресурсів, технологій тощо.

За допомогою резервів ресурсів можна теоретично досягти будь-якої величини еластичності, але при цьому мають місце різні витрати: амортизаційні відрахування, втрати ресурсів під час зберігання, ризик невикористаних можливостей у вироб­ництві продукції тощо. Тобто існує необхідність мати опти­мальний рівень резервів.

Читайте також:

1. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
2. V. Прийняття рішень у полі п’ятої інформаційної ситуації
3. VI. Прийняття рішень у полі шостої інформаційної ситуації
4. Адміністративна та судова процедура оскарження рішень податкових органів
5. Аналіз альтернативних рішень
6. Аналіз для прийняття рішень стосовно залучення інвестицій
7. Аналіз управлінських рішень.
8. Аналітичні методи та інструменти підтримки прийняття управлінських рішень.
9. Багатоаспектний підхід до прийняття управлінськихрішень
10. Багатоцільова багатокритеріальна модель обґрунтування рішень в полі кількох інформаційних ситуацій
11. База управлінських рішень і закони організації.
12. Вибір місця розташування підприємства як проблема прийняття рішень.

Переглядів: 992