• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Структура інформації формується за її при­значенням в управлінні діяльністю організацій.

У минулому інформації придавалось частіше усього оперативне значення, сьогодні їй придаєтся ще і стратегічне значення. Останнім часом інформація розглядається як повноцінний ресурс всякої організації поряд із людськими ресурсами, капіталом, матеріалами. Стає усе більш важливим подавати споживачу інформацію в потрібне місце й у потрібний час у необхідному обсязі, належної якості і створювати систему постійного відновлення інформації. Як відповідь учених на задачу оптимізації форм, методів і засобів опрацювання інформації, виникає наука "інформатика". Аналіз інформаційних потреб і пошуки можливих рішень по їхньому задоволенню складають одну з задач інформатики. З позицій менеджменту інформатика повинна охоплювати планування, організацію, координацію і контроль, а також комунікації усередині з метою поліпшення її роботи.

Сукупність повідомлень про реальні економічні події, факти, не співвіднесену з мож­ливостями їх використання, залишаються лише да­ними. Економічні дані — відображення економічних явищ, не пов'язані з конкретним завданням управління і з певним споживачем. Економічні дані стають інформацією, якщо з їх допомогою спожи­вач розв'язує певне завдання управління. Іншими слова­ми, економічна інформація — це економічні дані, які ви­користовуються в управлінні.Для раціонального використання даних в управлінні їм необхідно надати певної структури. Прогресом у вирішенні інформаційних пробле­м управління є створення інформаційного банку даних на запам'ятовуючих пристроях, які забезпечують інформаційні потреби фінансово-господарської діяльності на різних рівнях управління. Створення структури інформації в банку даних потребує розв'язання що­ найменше трьох проблем методичного характеру. Пер­ша полягає в тому, щоб встановити інформаційні потреби, виявити, які із потенційно можливих інформаційних сукупностей дійсно необхідні для комплексного управління на макро- і мікро рівнях. Друга проблема полягає у визначенні об­сягу даних, їх призначення, терміну збереження і способів одержання для цілей управління. Третя проблема — це встановлен­ня взаємовідносин між елементами інформаційного бан­ку даних.Отже, та сама інформація може бути пов'язана із ба­гатьма масивами банку даних або з ба­гатьма різними методичними прийомами використання інформації у процесі управління.

Економічна інформація налічує багато різновидів, що виділяються на підставі відповідних класифікаційних схем. Вона може відбивати певні події, явища, процеси, що вже відбулися або мають відбутися. Для цілей управління її систематизують і групують у певні інформаційні сукупності кількісні зміни яких, визначаються но­менклатурою, що складаються із позицій. До номенкла­тури включають повний перелік попередньо згрупованих позицій за певною якісною однорідністю. Наприклад, номенклатура статей витрат на виробництво промисло­вої продукції (сировина, матеріали, заробітна плата виробничих працівників, загальновиробничі витрати та ін.), яка включає позиції за видами сировини і матеріалів, основ­ної і додаткової заробітної плати тощо. По кожній з них групують витрати на виробництво у кількісних і вартіс­них вимірниках. Ця інформація використовується при аналізі виконання кошторису витрат на виробництво продукції, виявленні непродуктивних витрат і роз­робці заходів щодо запобігання різним втратам. Анало­гічно використовується інформація щодо змісту і структури витрат обігу і торгівлі.

Для зручності групування інформації за кожною пози­цією номенклатури витрат закріплюють умовні цифрові позначення у вигляді коду (01 — "Витрати на залізничні, водні і повітряні перевезення", 11 — "Витрати на торго­вельну рекламу", 18 — "Витрати на тару та ін.). Номенклатура та її позиції являють собою певну систе­му економічних показників, які є об'єктами дослідження мікроекономіки.Сукупна економічна інформація складається з економічних показників. Економічний показник — це інформаційна одиниця з мінімальним складом реквізитів-ознак і реквізитів-під­став, наприклад, показник "ціна товару" складається з однієї підстави — власне ціни — і кількох ознак — "найменування, зріст, розмір", "номенклатурний номер, "позначення одиниці товару тощо.

Якщо підприємство виконує зовнішньоекономічні опе­рації, то необхідно користуватися міжнародними стан­дартами кодифікації даних при проведенні досліджень. В практиці міжнародних організацій у про­цесі обміну інформацією та при вирішенні завдань між­народних економічних, науково-технічних, культурних, спортивних та інших зв'язків використовуються скорочення назв країн — блоки буквеної та цифрової ідентифікації країн.

Міжнародна організація з стандартизації (ІСО) розробила коди для кожної країни. Щодо України традиційно вживають такі блоки буквеної та цифрової ідентифікації:

двобуквений алфавітний код України — UA — реко­мендований Міжнародною організацією з стандартизації (ІСО) для міжнародних обмінів, який дає змогу утворю­вати візуальну асоціацію із загальноприйнятою назвою України без будь-якого посилання на S географічне поло­ження або статус;

трибуквений алфавітний код України — UKR — вжи­вається в особливих випадках як більш доцільний;

цифровий порядковий код - 804 присвоєний Стати­стичним бюро Організації Об'єднаних Націй і викори­стовується для статистичних розрахунків. Ці три блоки ідентифікації України зафіксовані для використання Міжнародною організацією з стандарти­зації у стандарті ІСО 3166—88 "Коди для представлений названий стран".Організація Об'єднаних Націй у своїй роботі також користується цими трьома блоками ідентифікації України. Зважаючи на те, що ці блоки добре відомі у світі, а також з метою уніфікації скороченої назви нашої країни Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України) за погодженням із Міністерством закордонних справ України вважає за доцільне закріпити в законодавчому порядку вживання міністерствами, відомствами, підприємствами і устано­вами алфавітних кодів — UA та UKR і цифрового поряд­кового коду — 804.

Види економічних даних. Економічні дані це сукупність відомостей, фактів, які переважно кількісно відоб­ражають суспільно-економічні явища і процеси виробництва, розподілу, об­міну і споживання матеріальних благ та послуг. За видами це дані соціально-економічного прогнозування, первинного, оперативного й бухгалтерсь­кого обліку, статистичної звітності, економічного аналізу і фінансового планування, тощо, які чисельно характеризуть стан виробничо-господар­ської та фінансової діяльності об'єкта через систему натуральних і вартісних показників, які циркулюють у виробни­чій та невиробничій сферах, органах управління. За допо­могою економічних даних аналізують взаємозв'язки між ланками народного господарства.

Дані, які характеризують стан об'єк­ту управління на біжучий момент, називають оперативними, протягом планового періоду — поточними. Перші використовуються при дослідженні господарських про­цесів у момент їх проведення (кількість і якість продукції конкретної партії поставки та ін.), а другі — після завер­шення (після закінчення місяця, кварталу). Таким чином, оперативні дані використовують для поточного (оператив­ного) контролю і регулювання процесів господарської діяльності у випадках виникнення негативних відхилень від запланованих результатів, для вибіркових спостере­жень за окремими господарськими операціями, експери­ментальної перевірки норм витрачання сировини і мате­ріалів, хронометражних спостережень за роботою облад­нання тощо.

Первинна оперативна інформація про господарські процеси є дискретною, і потреба у ній виникає періодично. Не завж­ди її фіксують на матеріальних носіях з належним оформленням підписами осіб, які беруть участь у здійсненні господарської операції. Оперативну інформацію можна одержати за допомогою сенсорів і електричними сигналами передавати телефонними кана­лами, радіорелейними лініями,через супутниковий зв'язок органам управління.

Тому в процесі управління їх використо­вують у поєднанні з поточними даними, перевіряють їх достовір­ність, групують в інформаційні сукупності.

Поточна інформація узагальнює результати виробничої і фінансово-господарської діяльності підпри­ємства та його виробничих одиниць у системі бухгал­терського обліку за звітними періодами про­тягом календарного року (місяць, квартал), її відображу­ють у бухгалтерській і статистичній звітності і використо­вують для дослідження виконання планів, напруженості їх, дослідження факторів, яхі негативно впливають на результати діяльності підприємства і його підрозділів, а також для контролю використання матеріальних, трудо­вих і фінансових ресурсів, збереження власності.

Початкова інформація про стан і тенденції об'єкту управління називається первинною. В про­цесі обробки для цілей управління її пере­творюють на вторинну. Вона може бути також проміжною і результативною. Так, витрати конкретного виду матеріалів на виробництво, що відображають у кількіс­них і вартісних вимірниках у лімітно-забірній карті або вимозі на витрачання матеріалів (первинному документі), є первинною інформацією. Ці самі витрати, записані у регістри бухгалтерського обліку, є вторинною інфор­мацією, а згруповані у нагромаджу вальних відомостях (машинограмах) протягом місяця за окремими видами виробів — проміжною і, врешті, систематизовані за стат­тями калькуляції після закінчення кварталу разом з інши­ми витратами, що стосуються певого виробу, за якою об­числено його собівартість, — результативною.

Для аналізу основною є первинна інформація про господарські процеси і явища, оскільки її використову­ють для встановлення ефективності витрачання ресурсів і збереження цінностей на підприємстві. Тому до неї основна вимога — достовірність. Від достовірності її залежить якість проміжної і результативної інформації, відображеної в інформаційній системі. Є також інші ознаки класифікації економічної інфор­мації, яку досліджують за: насиченістю даних — недо­статня, достатня, зайва; корисністю використання — ко­рисна, некорисна; способом подання — директивна розпо­рядча, звітна; ознаками обробки — оброблена і необроб­лена (дані). Залежно від функцій економічну інформацію поділя­ють за напрямами використання в інформаційному забезпеченні управління діяльністю організацій, а також для аналізу і прогнозування. Інформацію, яку використовують для управління діяльності, яка містить у собі планові завдання, називають плановою, або нормативно-довідко­вою, а яка регламентує цю діяльність — директивною.

Різ­новидом нормативної є регулююча, договірна і довідкова інформація. Інформацію, яка характеризує господарські процеси, відображені в бухгалтерському обліку виробничої і фінан­сово-господарської діяльності підприємств, об'єднань, використовують як основне джерело даних при проведенні дослідження з мікроекономіки. її нази­вають обліково-економічною, а за змістом — фактографічною.

Якщо певні види економічної інформації (планову, дого­вірну та ін.) можна подати у вигляді схем, графіків, діаграм та іншими способами, то обліково-економічну — тільки у вигляді документа або його замінника — мате­ріального носія (документів — на магнітних носіях диски та ін.). Обліково-економічну інфор­мацію поділяють на внутрішню і зовнішню, вхідну і ви­хідну, оперативну і поточну. Інформація про досліджу­ваний об'єкт (підприємство), яка формується на самому об'єкті, називається внутрішньою а за її межа­ми — зовнішньою. Інформація, яка надходить на дослід­жуваний об'єкт, є вхідною, а від нього — вихідною.

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. VІ. План та організаційна структура заняття
3. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
4. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
5. Алфавітний підхід до вимірювання кількості інформації.
6. Аналіз в управлінні портфелем цінних паперів.
7. Аналіз зовнішньої інформації
8. Аналіз інформації та постановка задачі дослідження
9. Аналіз та інтерпретація інформації
10. Аналіз та узагальнення отриманої інформації.
11. Аналіз якості виробничої інформації
12. Аналітико-синтетична переробка інформації

Переглядів: 758