Проблеми та перспективи сучасного Китаю.

Бажаючи виправити непривабливий міжнародний імідж, Китай з початку 90-х років постійно підкреслював свою відкритість і бажання співпрацювати з усіма країнами світу. У 1993 р. XIV з'їзд КПК оголосив про намір Китаю співпрацювати з Міжнародним валютним фондом та Світовим банком реконструкції та розвитку, а також іншими міжнародними фінансовими організаціями. У 1992 р. під час візиту до Пекіна російського президента Бориса Єльцина було укладено угоду про нормалізацію міждержавних стосунків і підтверджено положення радянсько-китайської угоди 16 березня 1991 р. У квітні 1996 р. Росія передала КНР частину спірних островів на річці Уссурі. Підписавши спільну декларацію, Борис Єльцин і Цзян Цземінь у завуальованій формі висловилися проти претензій США на світове лідерство. Росія та Китай широко співпрацюють у військовій, нафтогазовій, ядерно-енергетичній та інших важливих галузях. У вересні 1993 р. Китай підписав з Індією попередню угоду про врегулювання прикордонних суперечок. Китай нормалізував стосунки з Японією та Південною Кореєю, у 1997 р. широкомасштабні торгові угоди підписано з Францією та США. Західні країни дотримуються щодо Китаю висловленої президентом США Біллом Клінтоном тези про те, що "економічна співпраця тягне за собою лібералізацію економіки, а лібералізація економіки спричиняє лібералізацію політичного режиму".

Винятково важливими для сучасного Китаю подіями стали приєднання 1 липня 1997 р. колишньої англійської колонії Гонконг і у кінці 1999 р. — португальської Аоминь (Макао). У цьому контексті особливого значення для Пекіну набувають стосунки з Тайванем. Після деякого поліпшення відносин на початку 90-х років, у 1993 р. почалася нова криза. її причиною стали оголошена першим демократично обраним президентом Тайваню Лі Денгуеєм бажання його країни вступити до ООН під назвою Республіка Тайвань (раніше вживалася стара гоміньданівська назва Китайська республіка). Пекін відреагував винятково різко, заявивши про можливість військової операції проти острова. Напруження навколо Тайваню сягнуло апогею в березні 1996 р. КНР демонстративно провела в Тайванській протоці великі військові маневри флоту і здійснила в напрямку острова кілька запусків стратегічних ракет. Отримавши гарантії безпеки від США та закупивши великі партії найсучаснішої зброї, Тайвань не піддався на залякування. Безпосереднім результатом військової демонстрації Пекіна став ріст сепаратистських настроїв тайванців.

На порозі XXI століття популярною темою дискусій стали футуристичні прогнози про перспективи економічного та політичного розвитку Китаю та можливість його перетворення в світову наддержаву. Зважаючи на стрімкий промисловий та науковий розвиток КНР, виникає ілюзія надзвичайного успіху економічних реформ, запроваджених комуністами. Однак, належить брати під увагу й те, що успіхи, демонстровані приморськими "вільними економічними зонами", значною мірою, базуються на величезних ресурсах центральних районів країни. За роки реформ понад 100 млн. осіб з економічних причин змушені були переселитися з міст до сіл, а 80 млн. осіб, згідно з офіційною статистикою, живуть нижче рівня малозабезпеченості. За рівнем прибутку на душу населення Китай знаходиться серед найбідніших країн світу, а невирішеність численних національних та соціальних проблем може суттєво вплинути на характер його майбутнього розвитку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Чотири модернізації” Ден Сяопіна.	\|	Японія після Першої світової війни.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.