Критерії активності ревматичного процесу

Тест	Степені активності
ІІІ	ІІ	І
Визначення С-реактивного протеїну Вміст α₂-глобуліну Кількість серомукоїда Дифеніламінова реакція Серологічні титри (АСЛ-О, АСК, АСГ)	+++, ++++ 23-25% 0,8-2,0 ОД 0,350-0,500 ↑ норми в 2-3 рази	від + до +++ 21-2% 0,3-0,8 ОД 0,250-0,300 ↑ норми в 1,5-2 рази	+- норма або дещо ↑ те ж в межах верхньої норми в межах норми або дещо ↑

ЛІКУВАННЯ:

1-й етап - стаціонар. Усім пацієнтам із гострою ревматичною лихоманкою показана госпіталізація із виконанням постільного режиму протягом перших 2-3 тижнів захворювання з подальшим поступовим розширенням рухового режиму; гіпоалергенна дієта, що містить достатню кількість повноцінних білків із обмеженням прийому хлориду натрію, рідини, збільшенням вмісту калію, магнію та вітамінів в раціоні.

Етіотропна терапія здійснюється бензилпеніциліном у добовій дозі 1,5-4 млн ОД/добу.

Патогенетичне лікування - нестероїдні протизапальні препарати.

2-й етап - спеціалізований ревматологічний санаторій або поліклініка для продовження лікування, що розпочато у стаціонарі.

3-й етап - диспансерне спостереження та профілактичні заходи.

ПРОФІЛАКТИКА:

Первинна профілактика ревматичної хвороби – це боротьба з джерелом інфекції – санація вогнищ, які можуть в майбутньому призвести до виникнення гострої ревматичної лихоманки. Слід одягатися відповідно сезону, уникати переохолоджень постійно вести здоровий спосіб життя,загартовувати організм (ранковими зарядками, прогулянками на свіжому повітрі), дбати щоб їжа завжди була вітамінізованою фруктами, овочами, була свіжою та якісною.

Вторинна профілактика – біцилінотерапія : біцилін – 5, ретарпен.

Поточна профілактика – на фоні оперативних втручань, інтеркурентних захворювань – розглядається в контексті профілактики інфекційного ендокардиту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Кардит.	\|	РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.