Фази регуляції секреторної функції підшлункової залози.

У регуляції секреції підшлункової залози виділяють 2 фази:

Перша фаза – складнорефлекторна (цефалічна).

Секреція підшлункового соку під час цієї фази пов’язана з реалізацією складнорефлекторних механізмів регуляції, тобто умовних рефлексів (вигляд, запах їжі) і з реалізацією безумовних рефлексів (подразнення їжею рецепторів ротової порожнини).

Для цієї фази характерні такі показники:

1. Короткий латентний період (1-2хв.);

2. Об’єм соку невеликий (20% від за-гального об’єму соку, який виділяється при їді);

3. Сік містить багато ферментів і має ви-соку перетравлюючу силу;

4. Невелика тривалість секреції (1-2 год.);

5. Переважають нервові механізми регу-ляції.

Друга фаза – нейрогуморальна (кишкова).

Ця фаза називається нейрогуморальною, тому що вона пов’язана з реаліза-цією ваго-вагальних безумовних рефлексів у відповідь на подразнення їжею чи хімусом механо- та хеморецепторів слизової оболонки шлунку та тонкого кишківника.

Метасимпатичні рефлекси під час цієї фази мають менше значення, ніж у регуляції шлункової секреції.

Схема нервової регуляції під час 2-ї фази:

Для реалізації 2-ї фази підшлункової се-креції великого значення набувають гу-моральні механізми регуляції (за допо-могою шлунково-кишкових гормонів).

На початкових етапах травлення виділя-ються гормони, які стимулюють підшлун-кову секрецію, а на пізніх етапах навпаки – які її гальмують.

Гормони, що стимулюють підшлункову секрецію:

1. Секретин. Виділяється S-клітинами стінки дванадцятипалої кишки під впливом соляної кислоти, яка надійшла зі шлунку разом з хімусом. Він викликає виділення великої кількості підшлункового соку, багатого гідрокар-бонатами, але бідного на ферменти, так як основна його дія спрямована на протокові клітини, що виділяють гідрокарбонати і він майже не діє на клітини ацинусів, що секретують ферменти.

2. Холецистокінін-панкреозимін (ХЦК-ПЗ). Виділяється І-клітинами стінки дванадцятипалої кишки під впливом продуктів початкового гідролізу харчо-вого білка та жиру, деяких амінокислот, а також HCl та вуглеводів. Він діє на ацинозні клітини, а тому стимулює виділення невеликої кількості підшлунко-вого соку багатого на ферменти. Виділяючись одночасно ХЦК-ПЗ та секре-тин посилюють дію один одного. ХЦК-ПЗ також стимулює скорочення жовч-ного міхура та вихід жовчі у дванадцятипалу кишку.

3. Гастрин. Виділяється G-клітинами шлунку та проксимального відділу тонкої кишки. Окрім посилення секреції підшлункової залози, гастрин також посилює перистальтику тонкого кишківника та жовчного міхура.

4. Бомбезин. Виділяється Р-клітинамишлунку та проксимальних відділів тонкого кишківника. Стимулює секрецію ферментів підшлунковою залозою через стимуляцію вивільнення ХЦК-ПЗ.

5. Субстанція Р.

6. Серотонін.

7. Інсулін.

Гормони, що гальмують підшлункову секрецію:

1. Соматостатин. Виділяється D-клітинами дванадцятипалої кишки та парен-хіми підшлункової залози за умови підвищення вмісту поживних речовин у крові. Спричинює зниження виділення підшлункового соку через гальмуван-ня секреції шлунково-кишкових гормонів.

2. Нейротензин. Виділяється N-клітинамидистальних відділів тонкої кишки. Гальмує виділення соляної кислоти шлунком ® зменшення, або повне припи-нення секреції секретину та ХЦК-ПЗ ® відсутність стимулюючих гумораль-них впливів на секреторні клітини підшлункової залози ® пониження її се-креторної діяльності. Посилює виділення глюкагону.

3. Глюкагон.

4. Енкефаліни.

5. Шлунковий інгібуючий пептид (ШІП).

6. Кальцитонін.

Характеристика секреції у 2-їй фазі:

1. латентний період довший, ніж у першій фазі;

2. об’єм соку = 80% від загального об’єму соку, що виділяється під час їжі;

3. до складу соку входить багато ферментів, води та бікарбонатів;

4. довготривалість секреції (декілька годин).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Склад та властивості підшлункового соку.	\|	Методи дослідження жовчовиділення у людини. Склад і властивості жовчі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.