• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Соціально-політичні реформи 20-30-х років у Туреччині.

Закінчення тривалої національно-визвольної війни дало змогу турецькому урядові М. Кемаля зосередитися на вирішенні проблем внутрішньої розбудови держави. Ліквідувавши султанат, ВНЗТ не прийняло жодних юридичних документів, які б визначили форму та механізми державного устрою Туреччини. Відсутніми були політичні партії та інші елементи політичної структури суспільства. Навесні 1923 р. на базі парламентських фракцій почали формуватися перші партійні структури Туреччини. У ВНЗТ існували: прокемалістська "Група захисту прав" та опозиційна до неї "Друга група захисту прав", очолювана колишнім морським міністром молодотурецького уряду Рауф-беєм. Після саморозпуску 1 квітня парламенту в ході виборчої кампанії викристалізувалася організаційна структура Народної партії на чолі з М. Кемалем. її програмою стали 9 принципів державного будівництва, оголошених М. Кемалем. На виборах до парламенту, що відбулися впродовж червня — липня 1923 р., прихильники М. Кемаля отримали перемогу, зайнявши основну частину місць у ВНЗТ. Офіційно про створення Народної партії (після проголошення республіки партія прийняла назву Народно-республіканської (НРП)) було оголошено 9 вересня 1923 р.

Першими рішеннями ВНЗТ другого скликання стало перенесення столиці країни до Анкари, а згодом, 29 жовтня 1923 р., проголошення Туреччини республікою. Першим президентом країни обрано М. Кемаля. Прем'єр-міністром призначено відомого воєначальника національно-визвольної війни Ісмет-пашу. Запропонована кемалістським урядом програма державного розвитку Туреччини була зорієнтована на боротьбу з пережитками феодального минулого, подолання культурної відсталості, модернізацію економіки та суспільного устрою. У зовнішній політиці головним орієнтиром уряд Ісмет-паші декларував збереження територіальної цілісності країни.

Реформування суспільного устрою кемалісти розпочали зі скасування халіфату. Під час боротьби з іноземними окупантами духовний авторитет найвищого мусульманського духовенства було підірвано співпрацею з інтервентами, тому населення спокійно сприйняло повідомлення про висилку всіх членів родини халіфа за кордон, конфіскацію їх майна, ліквідацію міністерства у справах шаріату й від'єднання церкви від школи. Ліквідація в березні 1924 р. халіфату сприяла наступним процесам модернізації освітньої системи. Тоді ж відбулася адміністративна реформа.

На основі виданих у 1923-1924 роках законів ВНЗТ 20 квітня 1924 р. прийняло конституцію Турецької республіки. Основний закон запроваджував низку особистих свобод, встановлював чітку структуру президентсько-парламентської форми правління й зберігав за ісламом привілей державної релігії. Уніфікація та централізація владних структур Туреччини викликала незадоволення частини опозиційно налаштованих до М. Кемаля діячів національного руху. У листопаді 1924 р. колишніми членами "другої групи захисту прав" та частиною членів НРП створено Прогресивно-республіканську партію (ПРП), що виступала за більшу поміркованість і повільніші темпи реформ. Критика з боку ПРП призвела до відставки в листопаді 1924 р. Ісмет-паші та призначенні на посаду прем'єр-міністра Алі Фетхі-бея.

Невдовзі Ісмет-паша повернувся в прем'єрське крісло, оскільки звинуваченого в нерішучості при придушенні повстання в курдських районах Фетхі-бея в березні 1925 р. було усунуто з посади. На хвилі звинувачень в антидержавній діяльності, що піднялася під час придушення виступу курдів, у травні того ж року ПРП було розпущено. Лідерів партії арештовано за звинуваченнями у зв'язках з повстанцями. Водночас уряд заборонив усі опозиційні газети.

Висунуті уряду опозицією звинувачення в розпалюванні релігійного фанатизму дозволили кемалістам продовжити наступ на позиції релігії в турецькому суспільстві. У 1925 році уряд наказав закрити текке (монастирі дервішів) та тюрбе (усипальниці), що часто ставали центрами релігійної пропаганди. Тоді ж заборонено носити фески й традиційний турецький одяг. Уряд в наказовому порядку змусив населення перейти на європейський одяг. У наступному році, з уведенням у дію цивільного кодексу, скасовано шаріатські суди, запроваджено цивільне діловедення, цивільний шлюб тощо. У 1928 р. з конституції було виключено пункт про іслам як державну релігію. З метою полегшення навчання письму та послаблення позицій духовенства у 1929 р. замість арабської абетки запроваджено латинську. У 1930 р. жінки отримали право брати участь у виборах до місцевих органів влади.

Соціальні перетворення викликали незадоволення значної частини населення країни. У грудні 1930 р., підбурювані мандрівними дервішами, повстали турецькі жителі містечка Менемене в західній Анатолії. Повсталі вбили місцевого вчителя та розгромили урядові установи. Уряд вислав у місто війська, які придушили виступ.

На початку 30-х років загострене виступами курдів і релігійних фанатиків, а також економічною кризою суспільне напруження зросло настільки, що уряд змушений був дати дозвіл на створення опозиційної партії. Організована в липні 1930 р. Ліберально-республіканська партія (ЛРП), попри задекларовану опозиційність, мала напівофіційний характер. її лідером, за погодженням з М. Кемалем, став Фетхі-бей. Головними пунктами запропонованої ЛРП програми були лібералізація режиму й більша відкритість для зовнішньоекономічних впливів. Навколо партії почали гуртуватися інші опозиційні сили. Восени, коли ситуація почала виходити з-під урядового контролю, Фетхі-бей розпустив ЛРП. Ще дві спроби створити у вересні 1930 р. опозиційні Народно-республіканську та Турецьку республіканську робітничо-селянську партії завершилися урядовими заборонами. Народно-республіканська партія зберігши монополію на владу, залишилася єдиною правлячою партією. У 1931 р. НРП перемогла на виборах до парламенту, а М. Кемаля втретє обрано президентом країни.

Невдовзі після закриття сесії ВНЗТ 10 травня 1931 р. розпочав роботу Третій з'їзд Народно-республіканської партії. Прийнята на з'їзді програма стала програмою державного розвитку цілої країни. В її основу було покладено шість проголошених М. Кемалем принципів: республіканізм, націоналізм, етатизм, народність, лаїцизм і революційність. Згодом принципи М. Кемаля отримали назву "алти окти" ("шести стріл"). Партія узаконювала принцип, згідно з яким її голова, що призначався на пожиттєвий термін, ставав президентом країни, а його заступник—прем'єр-міністром. Партійне зібрання фактично узаконило об'єднання державного та партійного апаратів.

Одразу після партійного зібрання в Туреччині розпочалося послідовне "загвинчування гайок". Прийнято "Закон про друк", що обмежував право критики уряду й встановлював жорсткий контроль за засобами масової інформації. З метою поширення урядової пропаганди та виховання населення, починаючи з 1932 р., створювалася мережа "народних домів" та "установчих об'єднань". Через два роки в країні налічувалося 55 "народних домів" і 360 "установчих об'єднань".

Наступний етап реформ турецького суспільства розпочався у 1934 р. зі скасуванням титулів і форм звертання та уведенням прізвищ. Спеціальним рішенням парламенту 24 листопада 1934 р. М. Кемалю присвоєно нове прізвище — Ататюрк. Згодом парламент додатково заборонив будь-кому іншому приймати це прізвище. У грудні 1934 р. турецькі жінки були повністю зрівняні в правах з чоловіками й отримали повні виборчі права. Тоді ж внесено зміни в адміністративне законодавство.

Читайте також:

1. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
2. Антиколоніальні виступи в Індії 1945-1946 років і поділ колонії на два домініони.
3. Близький Схід на рубежі 40-50-х років.
4. Близькосхідна проблема на рубежі 60-70-х років.
5. В'єтнамська війна 1957-1975 років.
6. Визнання та виконання вироків іноземних судів та передання засуджених осіб
7. Вимоги до уроків навчання орфографії
8. Вимоги щодо місця та строків вчинення нотаріальних дій
9. Вислуга років: поняття та юридичне значення в праві соціального забезпечення
10. Виявлені порушення з безпеки праці записують у журналі оперативного контролю із зазначенням відповідальних осіб і строків усунення порушень.
11. Відновлення громадянського суспільства в Україні в кінці 80-х – на початку 90-х років ХХ ст. Розвиток громадянського суспільства в незалежній Україні.
12. Відновлення та продовження процесуальних строків.

Переглядів: 5468