Іран під час Другої світової війни.

Після початку Другої світової війни Іран оголосив про свій нейтралітет, але фактично країна знаходилася серед країн-сателітів Німеччини. 8 жовтня 1939 р. між Іраном та Німеччиною підписано таємну угоду про взаємні поставки стратегічних матеріалів і військову співпрацю. Іранська сторона поставляла в Німеччину пшеницю, ячмінь, рис, бавовну та вовну, отримуючи взамін зброю, залізничне та промислове обладнання. На території Ірану діяла широко розгорнута німецька агентурна сітка, проводилася підготовка груп для диверсій на нафтопромислах Баку та Грозного. Особливо сильними пронімецькі настрої були в армії, де групу офіцерів пронацистських настроїв очолив підполковник Манучехрі. Згодом СРСР та Англія твердили, що група Манучехрі готувалася зо здійснення 22 або 28 серпня 1941 р. фашистського перевороту в країні.

Після ряду заяв СРСР, (26 червня, 16 і 19 серпня 1941 р.) з попередженнями про недопустимість проведення на території Ірану діяльності, ворожої країнам антигітлерівської коаліції, 25 серпня 1941 р. на територію Ірану вступили радянські та англійські війська. 27 серпня іранський уряд Алі Мансура пішов у відставку, а новий уряд Форугі віддав військам країни наказ не чинити опору окупантам. У Тегерані було оголошено воєнний стан, уведено військові суди, заборонено публічні зібрання тощо. Союзники змусили іранський уряд вислати з країни всіх німців та громадян країн-сателітів.

Через урядову кризу та під тиском союзників 16 вересня 1941 р. Реза-хан підписав зречення на користь свого сина Мохаммеда Рези, що став новим шахом Ірану. Зміна монарха спричинила активізацію сепаратистських настроїв серед напівнезалежних вождів племен. У багатьох районах племена вигнали губернаторів і державну адміністрацію, озброїлися й провадили цілком незалежну від Тегерана політику. Племенний сепаратизм підтримувала німецька агентура, що перейшла на нелегальне становище. У 1942-1943 роках відбулися збройні повстання кашкайських, лурських. бахтіарських племен та курдів. Особливо сильним повстанський рух був у зоні англійської окупації на півдні країни. У червні 1943 р. повстанці знищили великий англійський гарнізон у Семіромі на півночі Фарсу. Згодом хани почали переговори з англійцями і, погодившись на певні гарантії недоторканності своїх звичаєвих прав, припинили боротьбу й видали англійцям своїх німецьких інструкторів.

Бажаючи залучити Іран до антигітлерівської коаліції, Англія та СРСР підписали з Тегераном 29 січня 1942 р. угоду про співпрацю та взаємодопомогу. Взамін за згоду на перебування на іранській території під час війни і ще 6 місяців після її завершення військ СРСР та Англії, транзит через країну стратегічних вантажів для СРСР Іран отримував значну фінансову допомогу. Для контролю за використанням фінансової допомоги союзників до Ірану надсилалася місія американця Мільспо, що виконував функції головного ревізора іранських фінансів. 9 вересня 1943 р. Іран формально оголосив війну Німеччині.

Після тривалої еміграції у вересні 1943 р. до Ірану повернувся лідер націоналістичного руху Сеїд Зія-ед-Дін. Згуртувавшись навколо нього, прихильники національної ідеї створили кілька пресових видань і заснували партію "Ватан" ("Батьківщина"). Головними пунктами програми партії стали відмова від європейських культурних впливів та повернення до ісламських традицій, законів шаріату тощо. Ставши депутатом меджлісу, Зія-ед-Дін швидко зумів розширити кількість членів "Ватану". У 1944 р. партія Сеїда Зія-ед-Діна змінила назву на "Ерадеє меллі" ("Національна воля").

Упродовж 1944-1945 років у Ірані зростали антисоюзницькі настрої. Під впливом пропаганди Сеїда Зія-ед-Діна у березні 1945 р. в Ісфахані та інших містах півночі країни відбулися організовані націоналістами погроми осередків прокомуністичної Народної партії та інших організацій, що співпрацювали з радянськими владами. Під тиском націоналістів 28 лютого 1945 р. меджліс вирішив вислати з Ірану місію Мільспо. Протягом літа-осені 1945 р. іранські війська за підтримкою націоналістичних організацій ліквідували більшість представників прорадянських політичних сил. Майже повного погрому зазнала Народна партія.

Незважаючи на деяке зміцнення влітку 1945 р. позицій уряду, загалом, Іран на час закінчення Другої світової війни перебував у важкій ситуації. Економіка була вражена кризою, адміністративна система країни не діяла належним чином, посилювався регіональний сепаратизм. Перед Іраном постала реальна загроза дезінтеграції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Модернізація іранського суспільного устрою.	\|	Туреччина після Другої світової війни.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.