Відображення доменних імен на IP-адреси

Організація доменів і доменних імен

Для ідентифікації комп'ютерів апаратне й програмне забезпечення в мережах TCP/IP покладається на IP-адреси, тому для доступу до мережевого ресурсу в параметрах програми цілком достатньо вказати IP-адресу, щоб програма правильно зрозуміла, до якого хосту їй потрібно звернутися. Наприклад, команда ftp://192.45.66.17 буде встановлювати сеанс зв'язку з потрібним ftp-сервером, а команда http://203.23.106.33 відкриє початкову сторінку на корпоративному Web-сервері. Однак користувачі звичайно воліють працювати із символьними іменами комп'ютерів, і операційні системи локальних мереж привчили їх до цього зручного способу. Отже, у мережах TCP/IP повинні існувати символьні імена хостів і механізм для встановлення відповідності між символьними іменами й IP-адресами.

В операційних системах, які спочатку розроблялися для роботи в локальних мережах, таких як Novell NetWare, Microsoft Windows або IBM OS/2, користувачі завжди працювали із символьними іменами комп'ютерів. Тому що локальні мережі складалися з невеликого числа комп'ютерів, то використовувалися так звані плоскі імена, що складаються з послідовності символів, не розділених на частини. Прикладами таких імен є: NW1_1, mail2, Kiev_SALES_2. Для встановлення відповідності між символьними іменами й Мас-адресами в цих операційних системах застосовувався механізм широкомовних запитів, подібний до механізму запитів протоколу ARP. Так, широкомовний спосіб дозволу імен реалізований у протоколі NetBIOS, на якому були побудовані багато локальних ОС. Так звані NetBIOS-імена стали на довгі роки одним з основних типів плоских імен у локальних мережах.

Для стека TCP/IP, розрахованого в загальному випадку на роботу в великих територіально розподілених мережах, подібний підхід виявляється неефективним з кількох причин.

Плоскі імена не дають можливості розробити єдиний алгоритм забезпечення унікальності імен у межах великої мережі. У невеликих мережах унікальність імен комп'ютерів забезпечує адміністратор мережі, записуючи кілька десятків імен у журналі або файл. При рості мережі задачу вирішують уже декілька адміністраторів, погоджуючи імена між собою неформальним способом. Однак якщо мережа розташована в різних містах або країнах, то адміністраторам кожної частини мережі потрібно вигадати спосіб іменування, що дозволив би їм давати імена новим комп'ютерам незалежно від інших адміністраторів, забезпечуючи в той же час унікальність імен для всієї мережі. Самий надійний спосіб розв'язання цієї задачі - відмова від плоских імен у принципі.

Широкомовний спосіб встановлення відповідності між символьними іменами й локальними адресами добре працює тільки в невеликій локальній мережі, не розділеній на підмережі. У великих мережах, де загальна широкомовність не підтримується, потрібен інший спосіб дозволу символьних імен. Звичайно гарною альтернативою широкомовність є застосування централізованої служби, що підтримує відповідність між різними типами адрес всіх комп'ютерів мережі. Компанія Microsoft для своєї корпоративної операційної системи Windows NT розробила централізовану службу WINS, що підтримує базу даних NetBIOS-імен і відповідних їм IP-адрес.

Для ефективної організації іменування комп'ютерів у великих мережах природним є застосування ієрархічних складених імен.

У стеці TCP/IP застосовується доменна система імен, що має ієрархічну деревовидну структуру, що допускає використання в імені довільної кількості складових частин (мал. 5.11).

Рис. 5.11. Простір доменних імен

Ієрархія доменних імен аналогічна ієрархії імен файлів, прийнятої в багатьох популярних файлових системах. Дерево імен починається з кореня, позначеного тут точкою (.). Потім слідує старша символьна частина імені, друга по старшинству символьна частина імені й т.д. Молодша частина імені відповідає кінцевому вузлу мережі. На відміну від імен файлів, при записі яких спочатку вказується сама старша складова, потім складова більш низького рівня й т.д., запис доменного імені починається із самої молодшої складової, а закінчується самою старшою. Складові частини доменного імені відокремлюється друг від друга точкою. Наприклад, в імені partnering.microsoft.com складова partnering є ім'ям одного з комп'ютерів у домені microsoft.com.

Поділ імені на частині дозволяє розділити адміністративну відповідальність за призначення унікальних імен між різними людьми або організаціями в межах свого рівня ієрархії. Так, для приклада, наведеного на мал. 5.11, одна людина може відповідати за те, щоб всі імена, які мають закінчення «uа», мали унікальну наступну вниз по ієрархії частину. Якщо ця людина справляється зі своїми обов'язками, то всі імена типу www.uа, mailmmt.uf або m2.zil.mmt.ua будуть відрізнятися другою по старшинству частиною.

Розподіл адміністративної відповідальності дозволяє вирішити проблему утворення унікальних імен без взаємних консультацій між організаціями, відповідальними за імена одного рівня ієрархії. Очевидно, що повинна існувати одна організація, відповідальна за призначення імен верхнього рівня ієрархії.

Сукупність імен, у яких кілька старших складових частин збігаються, утворюють домен імен (domain). Наприклад, імена wwwl.zil.mmt.uа, ftp.zil.mmt.uа, meta.ua й sl.iir.uf входять у домен ua, тому що всі ці імена мають одну загальну старшу частину - ім'я uа. Іншим прикладом є домен mgu.ru. Із представлених на мал. 5.11 імен у нього входять імена sl.mgu.ru, s2.mgu.ru й rn.mgu.ru. Цей домен утворять імена, у яких дві старші частини завжди рівні mgu.ru. Ім'я www.mmt.ru у домен mgu.ru не входить, тому що має складову, що відрізняється, mmt.

Термін «домен» дуже багатозначний, тому його потрібно трактувати в рамках певного контексту. Крім доменів імен стека TCP/IP у комп'ютерній літературі також часто згадуються домени Windows NT, домени колізій і деякі інші. Загальним у всіх цих термінів є те, що вони описують деяку множину комп'ютерів, що володіє якою-небудь певною властивістю.

Якщо один домен входить в інший домен як його складова частина, то такий домен можуть називати піддоменом (subdomain),хоча назва домен за ним також залишається. Звичайно піддомен називають по імені тієї його старшої складової, що відрізняє його від інших піддоменів. Наприклад, піддомен mmt.ru звичайно називають піддоменом (або доменом) mmt. Ім'я піддомену призначає адміністратор вищестоящого домена. Гарною аналогією домена є каталог файлової системи.

Якщо в кожному домені й піддомені забезпечується унікальність імен наступного рівня ієрархії, то й вся система імен буде складатися з унікальних імен.

За аналогією з файловою системою, у доменній системі імен розрізняють короткі імена, відносні імена й повні доменні імена. Коротке ім'я — це ім'я кінцевого вузла мережі: хоста або порту маршрутизатора. Коротке ім'я — це лист дерева імен. Відносне ім'я — це складене ім'я, що починається з деякого рівня ієрархії, але не самого верхнього. Наприклад, wwwl.zil — це відносне ім'я. Повне доменне ім'я (fully qualified domain name, FQDN) включає складові всіх рівнів ієрархії, починаючи від короткого імені й кінчаючи кореневою точкою: wwwl.zu.mmt.ru.

Необхідно підкреслити, що комп'ютери що входять у домен у відповідності зі своїми складеними іменами, при цьому вони можуть мати зовсім різні IP-адреси, що належать до різних мереж і підмереж. Наприклад, у домен mgu.ru можуть входити хости з адресами 132.13.34.15, 201.22.100.33,14.0.0.6. Доменна система імен реалізована в мережі Internet, але вона може працювати і як автономна система імен у великій корпоративній мережі, що використовує стек TCP/IP, але не пов'язаної з Internet.

В Internet кореневий домен управляється центром InterNIC. Домени верхнього рівня призначаються для кожної країни, а також на організаційній основі. Імена цих доменів повинні додержуватися міжнародного стандарту ISO 3166. Для позначення країн використовуються трибуквені й двобуквені абревіатури, а для різних типів організацій - наступні позначення:

com - комерційні організації (наприклад, microsoft.com);
edu - освітні (наприклад, mit.edu);
gov - урядові організації (наприклад, nsf.gov);
org - некомерційні організації (наприклад, fidonet.org);
net - організації, що підтримують мережі (наприклад, nsf.net).

Кожен домен адмініструєтся окремою організацією, що звичайно розбиває свій домен на піддомени й передає функції адміністрування цих піддоменів іншим організаціям. Щоб отримати доменне ім'я, необхідно зареєструватися в якій-небудь організації, який InterNIC делегували свої повноваження по розподілу імен доменів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Відображення IP-адрес на локальні адреси	\|	Система доменних імен DNS

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.