Основні категорії, ключові поняття та визначення теми.

Віртуальна організація – співтовариство територіально роз’єднаних компаній та/або співробітників, що обмінюються продуктами своєї праці і спілкуються між собою і з клієнтами шляхом використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій і систем при мінімальному або цілком відсутньому особистому контакті.

Віртуальний офіс – певний Web-ресурс чи його частина, що дозволяють географічно роз’єднаним співробітникам компанії організаційно взаємодіяти за допомогою єдиної системи обміну, збереження, обробки і передачі інформації.

Електронна комерція (торгівля) (e-commerce (e-trade)) - один з основних елементів електронного бізнесу, що охоплює будь-які форми ділових угод, укладання яких здійснюється електронними засобами замість фізичного обміну або безпосереднього фізичного контакту.

Електронний бізнес (e-business) – будь-яка ділова активність, при здійсненні якої використовуються комунікаційні можливості інформаційних мереж з метою отримання прибутку.

Електронний магазин (e-shop) – місце в Інтернеті, де в режимі он-лайн відбувається прямий продаж продукції (товарів і послуг) споживачеві (юридичній або фізичній особі), враховуючи доставку.

Електронний платіж (e-payment) - оплата покупок за допомогою електронних засобів.

Інтернет (Intеrnet) - всесвітня інформаційна комп'ютерна мережа, що представляє собою об'єднання безлічі регіональних комп'ютерних мереж і комп'ютерів на різних програмних і апаратних платформах, які обмінюються один з одним інформацією по каналам телекомунікацій.

Web-портал - великий Web-сайт, який пропонує безліч різноманітних сервісів: безкоштовної електронної пошти, форумів, пошукових машин, он-лайнових магазинів і т.п.

WEB-сайт - комплекс взаємозв'язаних однією темою Web-сторінок.

WEB-сторінка - місце розташування інформації в Internet, звичайно є частиною WEB-сайту (WEB-вузла).

13.4. Текст лекції.

Інтернет започаткований Агентством з наукових досліджень Міністерства оборони США (АRРА) як проект розробки надійних цифрових комунікацій для військових потреб в 1969 р. Перед розробниками була поставлена задача створити мережу, яка змогла б працювати безвідмовно у випадку виходу з ладу окремих її ланок. Спочатку ця мережа існувала для обміну інформацією між комп'ютерами військових закладів. У 80-і роки її вже використовували в навчальних, наукових та комерційних цілях. У 90-і роки Інтернет вийшов за межі США і до нього приєдналися країни всіх континентів світу.

У мережі Інтернет для передачі даних використовується принцип комутації пакетів. Дані, які циркулюють в інформаційному полі, розбиваються на невеликі блоки і вкладаються в так звані пакети. Кожний пакет, крім власне самих даних, містить заголовок зі службовою інформацією, де вказується адреса відправника, адреса одержувача, номер пакету у повідомленні тощо. Пакети передаються від одного вузла Інтернету до іншого, який розташований ближче до адресата. Пакети одного і того ж самого повідомлення можуть бути передані навіть різними шляхами. Якщо передача пакету була невдалою, то вона повторюється. У пункті призначення пакети впорядковуються і збираються в один документ.

Взаємодія всіх об'єктів мережі Інтернет забезпечуються використанням спільного мережевого протоколу - своєрідної мови спілкування комп'ютерів між собою. Протокол є стандартом, який задає порядок обміну повідомленнями на рівні електричних сигналів. Загальноприйнятим протоколом в мережі Інтернет є ТСР/ІР (Transmission Control Protocol / Internet Protocol). Протокол ТСР відповідає за те, як документи розбиваються на пакети і як потім збираються докупи, а протокол ІР відповідає за те, як пакети досягають адресата.

Усі комп'ютери в мережі Інтернет поділяють на дві категорії:

1. Робочі станції - це комп'ютери, за якими працюють користувачі.

2. Сервери - це спеціально виділені комп'ютери, призначені для обслуговування робочих станцій. Вони, як правило, мають великі ресурси (апаратні, програмні, інформаційні), які можуть використовуватись в мережі. Сервери знаходяться постійно в робочому стані і забезпечують передачу даних у мережі. На серверах встановлюється спеціальне програмне забезпечення, яке називають програмами-серверами, на відміну від програм-клієнтів (програм на робочих станціях користувачів).

Способи доступу до мережі Інтернет:

1. Dіal-Up (коли комп'ютер користувача підключається до сервера провайдеру, використовуючи телефон) - комутований доступ по аналоговій телефонній мережі, швидкість передачі даних до 56 Кбіт/с.

2. DSL (Dіgіtal Subscrіber Lіne) - сімейство цифрових абонентських ліній, призначених для організації доступу по аналоговій телефонній мережі, використовуючи кабельний модем. Ця технологія (ADSL, VDSL, HDSL, ІSDL, SDSL, SHDSL, RADSL під загальною назвою xDSL) забезпечує високошвидкісне з'єднання до 50 Мбіт/с (фактична швидкість до 2 Мбіт/с). Основною перевагою технологій xDSL є можливість значно збільшити швидкість передачі даних по телефонним проводам без модернізації абонентської телефонної лінії. Користувач одержує доступ у мережу Інтернет зі збереженням звичайної роботи телефонного зв'язку.

3. ІSDN - комутований доступ по цифровій телефонній мережі. Головна особливість використання ІSDN - це висока швидкість передачі інформації у порівнянні з Dіal-Up доступом. Швидкість передачі даних становить 64 Кбіт/с при використанні одного і 128 Кбіт/с при використанні двох каналів зв'язку.

4. Доступ в Інтернет по виділеним лініям (аналоговим і цифровим). Доступ по виділеній лінії - це такий спосіб підключення до Інтернет, коли комп'ютер користувача з'єднаний з сервером провайдера за допомогою кабелю (крученої пари) і це з'єднання є постійним, тобто некомутованим, і в цьому головна відмінність від звичайного телефонного зв'язку. Швидкість передачі даних до 100 Мбіт/c.

5. Доступ в Інтернет по локальній мережі (Fast Ethernet). Підключення здійснюється за допомогою мережевої карти (10/100 Мбіт/с) зі швидкістю передачі даних до 1 Гбіт/с на магістральних ділянках і 100 Мбіт/с для кінцевого користувача. Для підключення комп'ютера користувача до Інтернет у квартиру підводять окремий кабель (кручену пару), при цьому телефонна лінія завжди вільна.

6. Доступ в Інтернет з використанням каналів кабельної телевізійної мережі, швидкість прийому даних від 2 до 56 Мбіт/с (кабельний Інтернет). Існує два способи підключення: а) кабельний модем установлюється окремо в кожній квартирі користувачів; б) кабельний модем установлюється в будинку, де живе відразу кілька користувачів послуг Інтернету. Для підключення користувачів до загального кабельного модему використовується локальна мережа і установлюється загальне на всіх обладнання Ethernet.

7. Супутниковий доступ в Інтернет або супутниковий Інтернет (DіrecPC, Europe Onlіne). Обмін даними комп'ютера користувача із супутником двосторонній. Запити від користувача передаються на сервер супутникового оператора через будь-яке доступне наземне підключення, а сервер передає дані користувачеві із супутника. Максимальна швидкість прийому даних до 52,5 Мбіт/с (реальна середня швидкість до 3 Мбіт/с).

8. Бездротові технології: WіFі, WіMax, RadіoEthernet, MMDS, LMDS, мобільний GPRS - Інтернет, мобільний CDMA - Іnternet.

Ланками зв'язку між клієнтами та Інтернетом є організації або приватні особи, так звані ISP (Internet Service Provider - постачальник послуг Інтернету), або, простіше, провайдери. Сервер провайдера має кілька модемних входів, до яких можуть приєднуватися користувачі для доступу до Інтернету.

Основні послуги провайдера:

- доступ до інформаційних ресурсів Інтернету;

- надання адреси електронної пошти;

- виділення необхідного простору на своєму вузлі для Web-сторінок абонента.

Можливі також додаткові послуги, наприклад, реєстрація індивідуального домену користувача, надання лінії зв'язку тощо. Нині завдяки постійному розвитку Інтернету користувач може обрати провайдера з потрібним спектром послуг.

Основні інформаційні ресурси Інтернет:

1. Гіпертекстова система WWW (World Wide Web) - глобальна система поширення інформації, в якій для пошуку та перегляду файлів застосовуються гіпертекстові зв'язки.

2. Електронна пошта (E-mail) - засіб обміну повідомленнями в електронному вигляді.

3. Віддалений доступ до мережі (Telnet) - забезпечує доступ до комп'ютера користувача з будь-якого комп'ютера, підключеного до Інтернету. Можна переглянути свою електронну пошту, виконати пошук у базі даних свого комп'ютера тощо.

4. Тематичні конференції (Usenet) - це електронні дошки, куди учасники конференції можуть передавати повідомлення і отримувати відповіді на них.

5. IRC (Internet Relay Chat - розмова в мережі) - групові дискусії, які забезпечують обмін текстовими повідомленнями в режимі реального часу.

6. ІР-телефонія і відеоконференції - надає можливість двом і більше абонентам чути і бачити один одного. Для проведення голосових та відеоконференцій абоненти повинні мати певне обладнання (мікрофон, динаміки, відеокамеру) і програмне забезпечення.

7. FTP (File Transfer Protocol - протокол передавання файлів) - передавання програм і файлів даних між комп'ютерами глобальної мережі.

Основні напрямки використання Internet організацією:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мета та завдання лекції.	\|	Електронна реклама за принципом прямої розсилки.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.