• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ІІІ. Літературознавчі знання.

1. Теоретико-літературні відомості.

2. Історико-літературні відомості:

– особливості літературного процесу у період написання твору;

– історія його написання;

– співвідношення з літературною течією, у рамках якої було написано твір.

3. Літературно-критичні відомості:

– особливості літературної критики даного періоду;

– місце твору в творчому доробку автора;

– значення твору для літератури в цілому.

Отже, як бачимо, навіть самого переліку того, що входить до поняття „фонові знання” відповідно до класифікації С. І. Сафарян, достатньо, аби зрозуміти, по-перше, що це таке – фонові знання, а по-друге, мати змогу визначитися: де, коли, за яких обставин та з якою метою учитель може та повинен вдаватися до використання такого типу знань.

Необхідно також ствердити, що хоч вище я й визначив фонові знання як такі, що є найбільш придатними для уроків компаративного та культурологічного аналізу, однак за умови широкого розуміння їхньої суті, як, наприклад, у поданому переліку, стає очевидним, що вони мають практично універсальний характер і можуть використовуватися в уроках різних типів і форм.

6. „Нестандартні” уроки

Ще однією проблемою щодо теорії та практики сучасного уроку зарубіжної літератури є проблема так званих нестандартних уроків. Хоча ця проблема виникає тільки тоді, коли методика тяжіє до затвердження певних канонів, як-от у випадку з класифікацією уроків. Тобто якщо така класифікація є і її визнано єдино правильною та обов’язковою для виконання усіма до цього причетними, то тоді будь-яке порушення таких канонів сприймається як нестандартна форма. Але якщо стандартом визнавати нестандартність, як я це пропонував на початку цієї лекції, то тоді проблема нестандартних уроків перестає бути актуальною.

Отже, якщо уже на основі останньої тези спробувати визначити суть нестандартного уроку, то слід ствердити, що нестандартним є такий урок, дидактична мета якого досягається за допомогою прийомів та засобів, що здатні приносити задоволення його учасникам від самого процесу навчання, а не тільки від отримуваних результатів.

За умови, що ми приймаємо таке дещо дивне з наукової точки зору визначення, стає цілком зрозумілим, що свого найвищого та найповнішого виявлення нестандартний урок набуває у різноманітних інтерактивних та/або ігрових формах. А, на думку О. В. Каєнка, „урок словесності – то благодатна нива для подібних експериментів”.

Не суперечить таке розуміння нестандартних уроків і запропонованій класифікації, тому що і у цьому випадку йдеться про форми організації навчальної діяльності у рамках її певних типів, а отже, нестандартним уроком чи уроком у формі гри може бути і урок творчого читання, і урок культурологічного аналізу тощо.

Читайте також:

1. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
2. Антропологія права в структурі філософсько-правового знання.
3. Держава і право як об’єкт спеціально-наукового пізнання.
4. Знання.
5. І. Історико-культурні знання.
6. Кожному з відзначених типів методів пізнання відповідають свої форми відображення, специфіка взаємодії суб’єкта і об’єкта пізнання.
7. Людина і пізнання. Істина і правда
8. Людина і пізнання. Істина і правда
9. Методологія наукового пізнання.
10. Місце етносоціології в структурі соціологічного знання.
11. Мовознавчі й літературознавчі дані в методиці викладання мови

Переглядів: 533