• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

1 Сутність і форми організації суспіль­ного виробництва

Людство протягом усієї своєї історії знало дві форми суспіль­ного виробництва — натуральну і товарну. Перша панувала у всіх докапіталістичних формаціях. Друга, зародившись ще у період розквіту первісного ладу, існує й сьогодні, і є визначальною фор­мою виробництва в усіх індустріальне розвинених країнах.

Історично першим виникло натуральне виробництво.

Натуральне виробництво — виробництво, за якого продукти пра­ці призначаються для задоволення власних потреб виробництва, для споживання всередині господарства, що їх виробило.

У цих господарствах існу­вав замкнений кругообіг (рух) продукту, який переважно не виходив за його межі. Кожна господарська одини­ця була повністю відокремлена від інших як у виробниц­тві, так і в споживанні. Рівень споживання господарю­ючих суб'єктів (власників) залежав тільки від рівня власного виробництва.

Суспільний поділ праці в натуральному господарстві був розвинутий ще слабко. Проте всередині цього госпо­дарства праця уже могла бути поділена між окремими людьми та групами людей. Але поділу праці між господарськими одиницями не існувало. Звичай­но, і за натурального господарства деякі продукти праці (сіль, залізо, прянощі тощо) обмінювалися на ринку як то­вари. Але такий обмін відігравав другорядну роль.

Натуральна форма виробництва відповідала тому рів­ню розвитку продуктивних сил і типу виробничих відно­син, які зумовлюють украй обмежену мету виробництва та підпорядковують його задоволенню потреб, незначних за обсягом і одноманітних, примітивних за характером.

Натуральне виробництво було малоефективним, кон­сервативним, а пануючі в ньому відносини економічної власності забезпечували дуже повільний розвиток про­дуктивних сил. Виробничі відносини в натуральному гос­подарстві не уречевлювалися, тому існували як відноси­ни між самими людьми, а не набували форми відносин між продуктами їх праці.

Існувала ручна, універсальна, малопродуктивна праця. Переважання сільського господарства.

Поступово на зміну натуральному господарству прийшло товарне виробництво як розвинутіша і ефективніша форма організації суспільного виробництва.

Товарне виробництво – це така форма організації господарства, при якій продукти виготовляються не для власного споживання, а для обміну або продажу з метою отримання прибутку.

Товарне виробництво на відміну від натурального господарства є не замкнутою, а відкритою економічною формою господарства.

В товарному господарстві між виробниками існують не без­посередні господарські зв'язки, а опосередковані через обмін продуктами їхньої праці як товарами. При цьому виробники є економічно вільними у виборі товарів і партнерів.

Товарне виробництво функціонує і розвивається на засадах таких економічних законів: закону вартості, закону попиту і про­позиції, закону конкуренції, законів грошового обігу та інших.

Які причини зумовили виникнення і функціонування товар­ного виробництва, товарних відносин?

По-перше — наявність суспільного поділу праці, за якого відбу­вається спеціалізація виробників на виготовленні певних про­дуктів або на певних видах діяльності. Там, де немає суспільного поділу праці, не може бути і товарного виробництва, товарно-гро­шових відносин. Без поділу праці, без якісної диференціації тру­дової діяльності виробників обмін результатами їхньої праці буде економічно безглуздим, оскільки всі вони будуть виробляти одні й ті самі види продуктів.

По-друге — наявність економічного відособлення виробників благ як власників. Економічною основою відокремленості гос­подарюючих суб'єктів спочатку була приватна власність на за­соби виробництва, а потім і інші форми власності (колективна, акціонерна, змішана та інші). Продукти праці протистоять один одному як товари, якщо вони вироблені економічно самостійними виробниками, що самі розпоряджаються результатами своєї праці. Тобто якщо товаровиробник водночас є і товаровласни­ком. Власник самостійно вирішує на свій страх і ризик, що, де, коли і скільки виготовляти, з ким здійснювати обмін і на яких умовах. Тобто економічна відокремленість зумовлює наявність сильно визначеного економічного інтересу суб'єкта і свободу вибору ним господарської діяльності.

Розрізняють два види товарного виробництва: просте і роз­винуте.

Товарне виробництво виникає як просте товарне виробництво. Воно засноване на особистій праці власника засобів виробництва, дрібне за своїми розмірами, йому властиві пряме поєднання виробника із засобами виробництва та відсутність експлуатації людини людиною. У формі товару тут виступають лише речові фактори виробництва та готовий продукт.

Водночас відбуваються істотні модифікації в самих то­варних відносинах. З одного боку, з'являються власники гро­шей і засобів виробництва, з іншого — люди, позбавлені їх і вимушені продавати свій єдиний товар — робочу силу. Перші з них стають підприємцями, які можуть наймати робочу силу, інші — найманими робітниками, які не мають засобів ви­робництва, а тому й засобів для існування.

Таким чином, просте товарне виробництво стало ґрунтом для виникнення капіталістичного господарства, капіталістичних відносин. Цьому процесу значно сприяло й так зване первісне нагромадження капіталу — насильницьке відокремлення виробників від засобів виробництва, а також розвиток купець­кого та лихварського капіталів. Як наслідок безпосередні виробники, позбавлені засобів існування, стають продавцями своєї робочої сили і покупцями продуктів своєї праці. Це означає, що поряд з ринком засобів праці й предметів споживання виникає новий — ринок праці. Форма господарства, коли товаром стає не лише продукт людської праці, а й сама робоча сила людини, називається розвинутим або капіталістичним товарним виробництвом.

Між простою і розвинутою (яка застосовує найману працю) формами товарного виробництва є спільні риси й відмінності.

Спільні риси:

- приватна власність на засоби виробництва;

- ринкова форма зв'язку між виробниками;

- конкуренція між товаровиробниками.

Таблиця 5.1 – Відмінностіміж простою і розвинутою формами товарного виробництва

Читайте також:

1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
2. IV. Зміст навчання
3. IV. Зміст навчання
4. IV. Зміст навчання
5. IV. Зміст навчання
6. IV. Зміст навчання
7. IV. Зміст навчання
8. IV. Зміст навчання
9. IV. Зміст навчання
10. IV. Зміст навчання
11. IV. Зміст навчання
12. IV. Зміст навчання

Переглядів: 344