Оцінка якості соняшника

1. Якість насіння олійних культур визначають їх вологістю, вмістом сміттєвої і олійної домішок, кольором, запахом. Якість насіння соняшника нормується стандартом.

Насіння соняшника не повинно мати тухлого і інших запахів. В залежності від кислотного числа олії (1, 3; 2, 2; 4,0 мг), насіння поділяють на три класи : вищий, перший , другий.

Якщо соняшник має пліснявий чи тухлий запах, або включає більше 15 % пошкоджених сушінням, самозігріванням, обвуглілих, загнивших – з явно зміненим кольором ядра від сіро-жовтого до чорного, а також якщо олійна домішка (по битому насінню становить більше 10 % то їх рахують дефективними).

Некласне насіння соняшника рахують “неякісним”, якщо воно включає вологу більше 5 % в порівнянні з базисними кондиціями, або включає смітну домішку більше 10 % має наявність пророслих зерен бульше 15 %, або воно має плісняво – тухлий запах.

Для визначення засміченості насіння соняшника відбирають наважку 100 г з точністю 0,01 г просіюють через сито з круглими отворами діаметром 3 мм. Потім на розбірній дошці видаляють неорганічну, органічну і олійну домішки. Прохід через фракції не розділяють, а рахують як смітну домішку. Крім того, до неї відносять мінеральну домішку (земля, пісок), органічну (залишки стебел, листя), пусте насіння (без ядер), насіння інших рослин, насіння соняшнику з явно пошкодженими ядрами (чорного кольору).

До олійної домішки відносять: обрушене соняшникове насіння з залишками ядер менше половини ( з’їдені шкідниками і биті), пошкоджене самозігріванням, загнивші, пліснявілі з зміненим кольором ядра від сіро - жовтого до коричневого ( підсмажені із зміненим зовнішнім виглядом, пророслі).

При невірному зберіганні насіння соняшника, а особливо при його самозігріванні, в загальній масі з’являється дефектне насіння, ядра яких змінили свою окраску, а це значить, що вихід і якість олії не буде відповідати стандарту. Всі інші визначення лужистості, олійності, зараженості проводять по методиці відповідно ДСТУ.

2. Для визначення якості партії рослинної олії по методиці встановленої ДСТУ, спеціальним пробовідбірником відбирають пробу. Якість олії визначають по зовнішньому вигляду, фізичному і хімічному складу. Маса проби залежить від величини партії і буває від 1 до 5 кг. Для лабораторних визначень із середньої проби виділяють 1,5 кг олії і роблять аналіз, якість рослинної олії характеризується органолептичними і фізико-хімічними показниками (смак, запах, колір, прозорість).

Для встановлення запаху,олію наносять на скляну пластину тонким шаром і розтирають його на тильній стороні руки. Більш сильний запах відчувається при його підігріванні.

Для визначення кольору наливають 70-100 мл олії в стакан із прозорого скла і дивляться в прохідному і відображеному світлі на білому фоні, визначають його колір і відтінок.

Рослинна олія повинна бути світло-жовта.

Колір залежить від зберігання. Якщо насіння вологе, при зберіганні під дією ферментів проходить розщеплення з окрашеними продуктами. Таким чином, більш інтенсивне забарвлення олії вказує про гіршу якість.

Для визначення прозорості в мірний циліндр ємкістю 100 мл наливають олію, закривають пробкою і залишають в спокої на 24 год. При температурі 20 – 25^оС. Якщо за цей час не має осаду або помутніння, вона рахується прозорою.

Смак олії визначається одночасно з визначенням запаху. Хороша олія не повинна гірчити і залишати неприємних відчувань в роті.