Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Забезпечення поступового входження національної економічної системи у світову економіку, у глобальний економічний простір.

Держава впливає на поведінку домашніх господарств і підприємств використовуючи досить відомі в практиці керування методи: примус (пряме регулювання) і спонукання (непряме регулювання).

Пряме регулювання економічних відносин державою(використовуються правові або адміністративні регулятори) припускає безпосереднє встановлення визначених обов'язкових норм у взаєминах економічних суб'єктів. До форм такого регулювання можна віднести визначення мінімальної заробітної плати, порядку включення тих чи інших витрат у собівартість продукції, страхових відрахувань, мінімальних розмірів статутних фондів різних підприємств, пряме визначення цін тощо.

Примус обмежує свободу дій економічних суб'єктів, воно не популярно, нерідко викликає хворобливу реакцію в людей. Але об'єктивний, реалістичний погляд на речі, вимагає визнання неминучості використання примуса. Без нього не можливо організувати нормальне співробітництво людей. Проблема полягає не в самому примусі, а в масштабах його використання.

Непряме регулювання економічних відносин державою (використовуються економічні регулятори) припускає вплив на діяльність економічних суб'єктів через зміну умов, у яких вона здійснюється. Це непомітний вплив, тут використовується мотив вигідності, раціональності того чи іншого вчинку. Держава не обмежує свободу вибору економічного суб'єкта, але прагне схилити, зацікавити його до прийняття визначених рішень. Для цього воно використовує такі інструменти як податки, бюджетні витрати, кредитно-грошове регулювання, тощо.

Для вирішення численних задач економіки, що стоять перед державою, в її розпорядженні є досить широкий набір інструментів. До найважливіших з них відносяться податково-бюджетна і грошово-кредитна політика, соціальна політика і політика регулювання доходів, зовнішньоекономічна політика тощо.

Економічна політика - це комплекс економічних засобів, що забезпечують рішення довгострокових (стратегічних) і короткострокових (тактичних) задач відповідно до інтересів країни чи окремих класів і соціальних груп.

Загальна стратегія державного регулювання ринкової економіки повинна базуватися на наступних принципах :

1. За інших рівних умов перевагу варто віддавати ринковим формам організації економіки. На практиці це означає, що держава повинна фінансувати тільки ті соціально значимі галузі, що не приваблюють приватний бізнес (через малу прибутковість).

2. Державне підприємництво повинне не конкурувати, а допомагати розвитку приватного бізнесу. Ігнорування цього принципу здатне привести до штучного домінування державних підприємств над приватними.

3. Державне втручання в ринкові процеси тим ефективніше, ніж у більш "ринкову" форму воно вдягнено.

4. Особливу значимість державне регулювання здобуває в період загальногосподарських криз, а також для процесів у сфері міждержавних економічних відносин (імпортно-експортні операції, міжнародна спеціалізація, валютні відносини).

Найважливішим елементом господарського механізму сучасного суспільства є фінанси.

Фінанси - система сформованих у суспільстві економічних відносин по формуванню і використанню грошових фондів на основі розподілу, перерозподілу сукупного суспільного продукту і національного доходу.

Фінанси - історична категорія. Вони виникли в умовах товарно-грошових відносин під впливом розвитку функцій і потреб держави.

Термін "фінанси" походить від латинського "fіnansіa", що означає доход, платіж. У значенні "грошовий платіж" він почав використовуватися в XІІ-XV ст. в Італії. Надалі термін одержав міжнародне визнання і став вживатися як поняття, пов'язане з системою грошових відносин, створенням грошових ресурсів, які мобілізує держава для виконання своїх політичних і економічних функцій.

Реалізуються фінансові зв'язки через фінансову систему.

Фінансова система - це сукупність фінансових ланок, покликаних забезпечити виконання політичних і економічних функцій держави.

Вона складається з 4-х основних ланок - державного бюджету, системи фінансів місцевих органів влади, фінансів державних підприємств і спеціальних урядових фондів.

Головною ланкою фінансової системи є державний бюджет - найбільший централізований фонд фінансових ресурсів держави, призначений для фінансування виконання покладених на неї функцій, закріплених Конституцією України (утримання державного апарата, збройних сил, охорони здоров'я, освіти, виплати соціальної допомоги, тощо). В організаційному аспекті - це річний план державних витрат і джерел їх фінансового забезпечення. Дохідна частина бюджету складається в основному з податкових надходжень.

Виконання державного бюджету в ідеалі - це повне покриття витрат доходами. Перевищення витрат над доходами приводить до утворення бюджетного дефіциту, що покривається державними позиками - внутрішніми і зовнішніми. Позики здійснюються у виді продажу державних цінних паперів (облігацій, векселів), позик у позабюджетних фондів чи через одержання кредиту в банку. Зовнішні позики здійснюються у міжнародних економічних організаціях (МВФ, МБ, у розвинутих країн і об'єднань типу ЄС, тощо). Дефіцит бюджету покривають також додатковою емісією грошей.

Другою за своїм значенням фінансовою ланкою є система фінансів місцевих органів влади. Грошові ресурси місцевих органів влади призначені для фінансування виконання покладених на них функцій як власних, так і делегованих. Основними серед них є витрати на соціальне обслуговування, навчальну і середню освіту, охорону здоров'я, будівництво і утримання доріг місцевого значення, благоустрій, житлово-комунальне господарство, тощо.

Джерела доходів місцевих фінансів: податкові доходи, доходи від майна, що належать місцевої влади, доходи від господарської діяльності підприємств комунальної власності, доходи отримані на ринку позичкового капіталу, трансферти від центральних органів влади й органів влади більш високого територіального рівня.

Самостійна фінансова ланка це фінанси державних підприємств. Державні підприємства мають закріплені за ними основні й оборотні фонди, знаходяться на самостійному кошторисі, здійснюють регламентовані законом взаємовідносини з бюджетом.

Особливу фінансову ланку створюють спеціальні урядові фонди, що мають певну самостійність, відділені від держбюджету і керуються безпосередньо центральною владою. До них відносяться фонди, а також державні і напівдержавні фінансово-кредитні установи (Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд сприяння зайнятості, тощо).

Уряд країни проводить фінансову політику.

Фінансова політика – це сукупність фінансових заходів, що здійснюються урядовими органами через ланки й елементи фінансової системи.

У цілому фінансова політика покликана здійснювати розподільні і контрольні функції. Це передбачає активну участь державних фінансів у розподілі і перерозподілі ВВП і контролі з боку суспільства за виробництвом, розподілом, обігом сукупного продукту.

Контроль прибуткової частини бюджету забезпечується фінансовими, податковими, митними органами, державними і приватними організаціями аудиту, які організують роботу по стягуванню податків і стежать за вірним порядком їх сплати.

Основним засобом фінансової політики держави є зміна податкових ставок відповідно до цілей уряду, а також зміна державних витрат.

Податки - це обов'язкові платежі, що сплачують у доход держави юридичні і фізичні особи - підприємства, організації, громадяни.


Читайте також:

  1. I. Введення в розробку програмного забезпечення
  2. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
  3. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  4. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
  5. II.1 Програмне забезпечення
  6. III. Етапи розробки програмного забезпечення
  7. IV. Розподіл нервової системи
  8. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
  9. IV. Філогенез кровоносної системи
  10. POS-системи
  11. VI. Філогенез нервової системи
  12. Автокореляційна характеристика системи




Переглядів: 346

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Необхідність надання суспільних товарів. | Функції податків

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.