Теоретичні основи аналізу рівня добробуту суспільства. Основні концепції прикладної економічної науки про добробут.

Основи welfare economics були започатковані такими відомими західними економістами, як Маршалл, Пігоу та Паретто (Marshall, Pigou, Pareto). Відповідно до їхньої теорії внесок певного товару (послуги) у соціальний добробут визначається відніманням соціальних витрат від загальних соціальних надходжень. Результат може бути названий як нетто соціальні надходження (прибутки). Згідно з термінологією welfare economics “соціальний добробут” означає загальний обсяг товарів та послуг, які знаходяться в розпорядженні суспільства і є наявними для використання. Теоретичний аналіз welfare economics починається з концепції “Оптимуму Паретто”, названої на честь італійського економіста Вільфредо Паретто. Ця концепція визначається як загальна ситуація в суспільстві, коли неможливо поліпшити добробут одного члена суспільства без одночасного зниження добробуту іншого учасника цього ж суспільства. Якщо існує можливість нарощувати обсяги виробництва таким чином, що підвищується добробут усіх людей або лише деяких, але не погіршується становище решти, тоді ще існують потенційні можливості для зростання соціального добробуту, і така ситуація називається Паретто суб-оптимум. Welfare economics будується на двох теоремах:

1) Якщо кожен займається торгівлею у конкурентному ринковому середовищі, всі взаємовигідні торговельні угоди будуть завершені й підсумковий, ринково урівноважений розподіл ресурсів буде економічно ефективним. Досягти ефективного ринкового розподілу нелегко, якщо існує багато виробників і споживачів. Це можливо у тому разі, коли на всіх ринках існує досконала конкуренція. Вирішенню цього питання на конкурентній основі віддається перевага порівняно з централізованою системою розподілу, оскільки у першому випадку для цього потрібно мінімум інформації. “Оптимум Паретто” репрезентує максимальне виробництво (або дохід) економіки і є найефективнішим операційним показником. З погляду прийняття політичних рішень ідея “Оптимуму Паретто” зумовлює наступний критерій Паретто для формулювання політичних цілей: Зміна в політиці соціально виправдана, якщо в результаті неї або всі члени суспільства опиняться у кращому становищі, або меншою мірою це стосуватиметься деяких його членів, разом із тим становище усіх інших не погіршиться. Іншими словами, розподіл товарів в економіці Паретто ефективний, якщо вони не можуть бути перерозподілені для поліпшення становища одного члена суспільства інакше як з одночасним погіршенням становища іншого.

2) Друга теорема доводить те, що кожна ринкова рівновага, яка претендує називатись об’єктивною, може бути досягнута взаємовигідним розподілом ресурсів між індивідуумами, і такий розподіл не повинен призводити до економічної неефективності.

Згідно з критерієм компенсації зміна в політичних правилах буде соціально виправданою, якщо в результаті такої зміни переможці зможуть компенсувати витрати тим, хто втратив, і в решті решт ніхто не опиняється у гіршому економічному становищі. Головна особливість цього критерію полягає в тому, що таке відшкодування є тільки “потенційним”: вона дає змогу і далі розвивати певний вид державної політики, незважаючи на те, наскільки реально відбувається процес компенсації, й залишаючи за окремим політичним рішенням питання, чи платити таку компенсацію і в якому розмірі. Отже, дотримується ідея оптимуму Паретто щодо максимізації соціального добробуту, в підсумку політичні зміни потенційно можуть бути впроваджені без погіршення становища будь-кого із членів суспільства, але питання щодо реальної компенсації тим, хто втратив, залишається відкритим. У практиці фактично внаслідок змін у політичних рішеннях рідко здійснюються компенсаційні відшкодування, виняток у багатьох країнах можуть становити виплати з боку держави за втрату власності (будівлі, земля) в результаті інфраструктурної розбудови, наприклад будівництва доріг, електростанцій тощо.

Таким чином, державне втручання, як правило, призводить до безповоротних збитків; якщо навіть добробут споживачів і виробників оцінюється однаково, все одно будуть нетто-втрати при внесенні змін у політику уряду. В деяких випадках безповоротні втрати дуже незначні, але в інших, наприклад при утриманні цін, – досить великі. Такі безповоротні втрати є формами економічної неефективності й мають бути враховані при розробці та впровадженні інструментів аграрної політики.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Система цілей аграрноъ політики держави	\|	Особливості розвитку біотехнологій в світі, вплив на розвиток прогресу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.