• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕМА 1. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРАЦІ

СТРУКТУРОВАНІ КАБЕЛЬНІ СИСТЕМИ

Для роботи організації потрібна локальна мережа, яка об’єднує комп’ютери , телефони, периферійне обладнання. Без комп’ютерної мережі можна обійтись. Тільки не зручно обмінюватись файлами за допомогою дискет, влаштовувати чергу біля принтера, а доступ до інтернет реалізовувати через один комп’ютер. Вирішенням проблем служить технологія, яка називається структурована кабельна система – СКС.

Структурована кабельна система – це універсальна телекомунікаційна інфраструктура будівлі або комплексу будівель, яка забезпечує передачу сигналів всіх видів, включаючи мовні, інформаційні, відео. СКС створює основу комп’ютерної мережі, інтегрованої з телефонною мережею. Сукупність телекомунікаційного обладнання будівліабо комплексу будівель , яке з’єднується з допомогою структурованої кабельної системи називається локальною мережею. СКС будується таким чином, щоб кожний інтерфейс (точка підключення) забезпечував доступ до всіх ресурсів мережі. При цьому на робочому місці достатньо двох міній. Одна лінія являється комп’ютерною, друга – телефонною. Лінії взаємозамінні. Кабелі з’єднують телекомунікаційні роз’єми робочих місць з портами розподільчих пунктів. Розподільчі пункти об’єднують магістральні лінії по топології «ієрархічна зірка». СКС має переваги над іншими мережами:

- інтегрована локальна мережа дозволяє передавати різні сигнали;

- СКС забезпечує роботу декількох поколінь комп’ютерних мереж;

- Інтерфейси СКС дозволяють підключати будь яке обладнання локальних мереж і мовні додатки;

- СКС реалізує великий діапазон швидкості передачі даних від 100кБіт/с мовних додатків до 10 ГБіт/с інформаційних додатків;

- Комп’ютерна мережа допускає одночасне використання різних мережевих протоколів;

- Локальна мережа дозволяє реалізовувати свободу переміщення користувачів без зміни даних (адрес, телефонних номерів, паролів, прав доступу, класів обслуговування);

- Адміністрування СКС забезпечує прозорість комп’ютерної і телефонної мережі – всі інтерфейси СКС промаркировані, і документовані. Робота організації не залежить від співробітника-монополіста з’єднань телефонної мережі.

ПЛАН

1. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ВИРОБНИЦТВІ

2. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРАЦІ

3. ОСОБЛИВОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

4. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ (З ДСТУ 2293-99)

1. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ВИРОБНИЦТВІ

Суспільно-політичні та соціально-економічні реформи, що здійснюються у нашій країні, не можуть бути ефективно реалізовані без докорінних змін у сфері праці. Безпечні умови виробництва стоять поруч з такими суспільними потребами людини, як харчування, житло, одяг, лікування, екологічно чисте середовище тощо.

Проблема створення нешкідливих та безпечних умов праці існувала в Україні давно, про що свідчить статистика нещасних випадків: ще 15-20 років тому на виробництві гинуло близько 4 тисяч чоловік - у 1,6 разів більше, ніж тепер. Замовчування цієї гіркої істини внаслідок секретності, що панувала у системі, породжувало благодушність і халатність тих, від кого залежало її вирішення. І на сьогодні у нас імовірність травматизму та професійних захворювань у 5-8 разів вище, ніж в інших промисловорозвинених країнах Європейського союзу. Стан охорони праці залишається незадовільним. Проблема виробничого травматизму є дуже гострою -щорічно на виробництві травмується до ЗО тисяч чоловік, з них до 10% стають інвалідами і до 2% гине, понад 2,6 тисяч отримують професійні захворювання. Через непрацездатність щорічно втрачається 2,5-3 мільйона людино-днів, середня важкість кожної травми досягає 25 днів непрацездатності. Однак і ці показники не дають достатньо об'єктивної картини, оскільки не слід забувати, що ми мали до 2000 р. умови систематичного спаду виробництва. А позитивні зрушення в економіці України в 2000 - 2001рр. уже супроводжуються зростанням випадків смертельного травматизму.

Спостерігаючи стійку тенденцію зниження загальної кількості нещасних випадків на виробництві по Україні бачимо, що рівень травматизму в агропромисловому комплексі країни залишається високим, темпи його зниження низькими, а у деяких регіонах навіть спостерігається зростання цих показників. Тут трапляється найбільша кількість випадків зі смертельними наслідками - до 35% від загальної кількості по України. По загальному травматизму АПК займає друге місце - 22,8% від загальної кількості потерпілих.

Якщо виходити з того, що кількість працюючих в АПК становить лише 28% від загальної кількості зайнятих у народному господарстві України, то питома вага травматизму у цій галузі значно збільшується.

Виконання сільськогосподарських робіт вимагає від керівників підприємств, служби , охорони праці, інженерно-технічних працівників, трудових колективів і профспілок великого напруження, моральних, фізичних, духовних сил і, в першу чергу, — знань з охорони праці.

Аналіз причин виробничого травматизму при розслідуванні нещасних випадків на сільськогосподарських підприємствах недержавної форми власності свідчить про те, що керівники та посадові особи слабо підготовлені з питань охорони праці, не створюють служби охорони праці, не забезпечують працюючих нормативною документацією і не розробляють посадових інструкцій щодо охорони праці.

Керівники підприємств та акціонерних організацій не завжди дотримуються санітарно-гігієнічних вимог щодо створення відповідних умов праці. Більшість власників приватних підприємств мають низький рівень знань щодо законодавчих і нормативних вимог охорони праці.

У більшості підприємств та організацій галузі припинила діяти єдина система управління охороною праці. В їх статутах не відображені конкретні обов'язки щодо охорони праці, не передбачене централізоване навчання, перевірка знань за допомогою атестацій та переатестацій посадових осіб.

Вдосконалення механізму єдиної системи управління охороною праці в галузі значною мірою залежить від фахової підготовки спеціалістів. А це вимагає зміни змісту і методів навчання.

Впровадження у навчальну програму нової- нормативної дисципліни "Охорона праці в галузі" є важливим елементом навчального процесу на завершальному етапі підвищення рівня знань студентів щодо охорони життя і здоров'я людей.

"Охорона праці в галузі" - нормативна дисципліна, яка вивчається у вищих закладах з метою формування у майбутніх фахівців необхідного в їх професійній діяльності рівня знань та умінь, які відповідають державним стандартам освіти і дають можливість професійно орієнтуватися в питаннях організації виробничого процесу, що відповідає всім нормам і правилам безпеки. Вивчення дисципліни передбачає, що студент користується, крім підручника, законодавством України про охорону праці, а також спеціальною і навчальною літературою.

Надалі на етапі підготовки спеціалістів за професійно орієнтовними програмами, спрямованими на оволодіння студентами методами і засобами створення безпечних умов праці з урахуванням специфічних особливостей виробництв за профілем спеціальностей на базі знань дисциплін "Безпека життєдіяльності", "Основи охорони праці" та профілюючих дисциплін, планується поглиблене вивчення питань охорони праці в галузі, яку студент обрав для своєї подальшої діяльності відповідно до напрямку їх підготовки, складових і функціонування системи управління охороною праці та шляхів, методів і засобів забезпечення умов виробничого середовища і безпеки праці в галузі згідно з чинними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.

2. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

· пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

· комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

· соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

· встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

· використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;

· здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

· забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій та об'єднань громадян, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між власниками та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

· міжнародного співробітництва в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці.

3. ОСОБЛИВОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

У системі агропромислового виробництва знаходяться підприємства різних форм власності із широким спектром професій працюючих, різними взаємовідносинами між ними та розмаїттям схем управління сільськогосподарським виробництвом, що у свою чергу, ускладнює єдиний підхід до систем управління охороною праці.

Аграрний сектор економіки також має ряд структурних, організаційних і технологічних особливостей, що впливають на показники травматизму, внаслідок збільшення кількості невеликих за чисельністю працюючих фермерських сільськогосподарських підприємств, розподіл потерпілих за окремими періодами року й годинами доби, що зумовлюють специфічні вимоги до організації забезпечення безпеки працюючих, які не у повній мірі враховані у нормативно-правових актах, прийнятих в Україні.

У процесі реформування аграрного сектора економіки збільшилася кількість підприємств, які не в змозі утримувати спеціаліста з питань охорони праці, збільшилася кількість підприємств, працюючих за сімейною формою організації виробництва, що супроводжується масовим залученням підлітків та людей пенсійного віку до роботи, а це збільшує виробничий травматизм. Також відбулося зростання тяжкості травмування, посилилися проблеми лікування потерпілих внаслідок скорочення лікувальних закладів у сільській місцевості й нестачі коштів для придбання ліків, зросла кількість випадків, які не компетентно розслідувані чи приховані від розслідування та обліку.

Очікувані у результаті реформування села позитивні зрушення у плані зростання виробництва продукції, поповнення машинно-тракторного .парку, збільшення поставок паливно-мастильних матеріалів, збільшення обсягів механізованих і автотранспортних робіт, ріст поголів'я худоби - вже зараз викликають зростання рівня виробничого травматизму і професійних захворювань, а надалі цей рівень буде ще підвищуватися.

Аналіз показників загального й смертельного травматизму свідчить, що кожний другий працівник працює в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормативам. В експлуатації знаходиться до 90% машин,- механізмів, устаткування та

транспортних засобів, які не відповідають нормативним актам про охорону праці та вичерпали передбачений паспортом ресурс роботи.

Найбільш часто у сільськогосподарському виробництві гинуть механізатори - 20-24%; водії автомобілів - 17%, працівники, зайняті у тваринництві - 13%; сторожа - 10%; керівники й спеціалісти - 9%.

Більшість нещасних випадків трапляється через незадовільну організацію робіт - 28-30%; недоліки у навчанні безпечним методам праці - 25-29%; порушення трудової й виробничої дисципліни -11-13%; експлуатацію несправних машин, механізмів, обладнання - 6-8%; незадовільний технічний стан будинків, споруд, територій -4% тощо.

Найчастіше травмування працюючих відбувається через ураження їх предметами і деталями, що рухаються, обертаються - 25-30%; падіння потерпілого з висоти 23-28%; внаслідок падіння, обвалів предметів, матеріалів - 12-14%; ушкодження у результаті контакту з тваринами - 9-13%; дорожньо-транспортні пригоди - 4-5% та інше.

Дана ситуація, що склалася з травматизмом у сільськогосподарському виробництві, обумовлена низкою причин, серед яких:

- порушення стандартів безпеки та відсутність дієвих механізмів притягнення посадових осіб до відповідальності за недотримання вимог безпеки праці;

- зниження відповідальності та вимогливості посадових осіб щодо контролю за дотриманням норм та правил безпеки праці й допуск до роботи працівників у нетверезому стані;

- недостатня підготовка фахівців аграрників із питань охорони праці, оскільки майже третина нещасних випадків, у тому числі із важкими наслідками, трапляється через необізнаність працюючих з правилами безпечного виконання робіт, несвоєчасне й неякісне проведення навчання та перевірки знань, відсутність у багатьох працівників навіть елементарного уявлення, як уникнути небезпеки;

- низький рівень та значне послаблення трудової і виробничої дисципліни, обумовлений відсутністю економічних стимулів при впровадженні норм і правил охорони праці та застосування дієвих економічних санкцій при порушенні;

- старіння основних фондів, зростаюча кількість фізично зношеного і морально застарілого обладнання, машин механізмів, що не відповідають безпечним умовам праці;

- недостатня наявність коштів, у тому числі коштів на фінансування Національної, державної, галузевих і регіональних програм з питань охорони праці й пожежної безпеки.

Також на підвищення рівня виробничого травматизму впливають особливості організації виробничого процесу в аграрному секторі економіки, а саме:

- сезонність робіт,що практично не дає можливості в окремі періоди року дотримуватися нормативної тривалості робочого дня, внаслідок чого травматизм щорічно досягає пікових значень в одні й ті ж місяці року. Перший пік припадає на липень-серпень (пора збирання ранніх зернових і зернобобових культур). На цей період припадає 20-23% річної кількості смертельно травмованих. Другий пік травматизму припадає на жовтень - понад 11% від усіх смертельних випадків на виробництві.

Прагнення зібрати врожай у стислі строки, часто в умовах нестійкої погоди, при недостатній кількості збиральної техніки, значній її зношеності і низькій надійності спонукає керівників господарств, спеціалістів і безпосередніх виконавців робіт до продовження тривалості робочого дня. Ці заходи, при недотриманні виваженого режиму роботи і відпочинку, послабленні контролю та самоконтролю за виробничою та трудовою дисципліною, втраті внаслідок втоми пильності у дотриманні правил безпеки, а інколи нехтування ними, досить часто призводять до травм;

- нерівномірна завантаженість працівників протягом року.Кількість працюючих у агропромисловому виробництві у липні переважає за рік на 13-15%;

- залучення до роботиу напружені періоди підлітків та осіб пенсійного віку. У цей період їх кількість становить 4-5% від загальної кількості,' що працюють на даний час у сільському господарстві. А реальні фізичні можливості такої категорії осіб часто не дозволяють уникнути травм в екстремальних ситуаціях;

- знаходження працюючих на великій території,що практично не дає можливості постійного контролю за безпекою праці з боку відповідних посадових осіб, котрі вимушені покладатися на самоконтроль і самодисципліну працюючих;

- доступність виробничих площ і робочих місцьдля працівни­ків, які у даний час не працюють на цих робочих місцях, а також сторонніх осіб та підлітків; "

- робота невеликих тимчасових групнепостійного складу працівників та поодинці, без оперативного зв'язку з виробничою базою, віддалено від пунктів сервісу, технічної і медичної допомоги;

- широкий спектр видів технологічних процесів- вирощування різних видів продукції рослинництва і тваринництва, їх переробка, а також будівництво, транспортні роботи, ремонтне і технічне обслуговування сільськогосподарської техніки тощо, а це збільшує виникнення загрози травмування.

З урахуванням стану виробничого травматизму та обставин, що складаються внаслідок реформування села, введення у дію Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" повинні діяти нові напрямки реалізації заходів, що сприятимуть зниженню виробничого травматизму.

В умовах ринку в роботі з охорони праці важливими є такі фактори:

- економічна зацікавленість власника (керівника) в одержанні максимального прибутку, зменшенні витрат на штрафні санкції, ремонт пошкодженого устаткування, зменшення виплат страхових тарифів у залежності від класу професійного ризику виробництва (скидки до 50%);

- необхідність постійного підвищення якості і конкурентоздатності продукції, що • можливо тільки за сприятливих і безпечних умов праці;

- моральна і юридична відповідальність власника за нещасні випадки та профзахворювання ;

- моральна відповідальність власника перед трудовим колективом за створення гуманних умов парці;

- необхідність стверджувати позиції підприємства на ринку серед вітчизнянихл зарубіжних конкурентів;

- необхідність підвищувати продуктивність праці й віддачу кожної затраченої людино-години, збільшувати відсоток прибутку по відношенню до викладених інвестицій, підвищувати ефективність використання людських, матеріальних і фінансових ресурсів;

- забезпечення технологічної переваги підприємства перед конкурентами;

- забезпечення досягнення перспективних цілей підприємства, що неможливо без підвищення рівня охорони праці.

Названі фактори створюють певний моральний і матеріальний тиск на власника підприємства, що змушує його постійно і систематично займатися питаннями охорони праці. Однак цей тиск, як і приписи державних інспекцій та численні нормативні акти, самі по собі не дадуть ефекту, якщо власник не буде озброєний механізмом зменшення рівня виробничого ризику, тобто науково обґрунтованою системою управління охороною праці (СУОП) на підприємстві.

Враховуючи такий рівень виробничого травматизму, у галузевих та регіональних програмах поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2001-2005 рр. передбачене комплексне розв'язання проблем охорони праці, забезпечення пріоритету здоров'я працюючих, їх соціального захисту, створення належних безпечних і здорових умов праці на виробництві.

Одним з напрямків рішення цих проблем є навчання керівників, спеціалістів, працюючих, підготовка відповідних спеціалістів з питань охорони праці.

4. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ (З ДСТУ 2293-99):

• Охорона праці- система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профі­лактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

• Виробнича санітарія- це система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів запобігання впливу шкідливих виробничих чинників на працівників.

• Гігієна праці- галузь практичної та наукової діяльності, що вивчає стан здоров'я працівників, зумовлений умовами праці, і на цій основі обґрунтовує заходи і засоби щодо збереження і зміцнення здоров'я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці.

• Небезпечний (виробничий) фактор- це такий фактор, вплив якого на працівника в певних умовах призводить до травм, гострого отруєння, різкого погіршення здоров'я або до смерті.

• Шкідливий (виробничий) фактор- це такий фактор, вплив якого за певних умов може призвести до захворювання, зниження працездатності і (або) негативного впливу на здоров'я нащадків. Примітка: Залежно від кількісної характеристики (рівня, концентрації тощо), тривалості впливу шкідливий виробничий фактор може стати небезпечним.

• Безпека- стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

• Рівень безпеки- оцінка безпеки посиланням на прийнятий ризик.

• Промислова безпека- безпека від аварій на виробничих об'єктах і їх наслідків

• Небезпека- потенційне джерело шкоди.

• Безпечні умови праці; безпека праці- стан умов праці, за якого вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих чин­ників усунуто або вплив шкідливих чинників не перевищує гранично допустимих значень.

• Виконавець робіт- працівник, який незалежно від посади, яку обіймає, безпосередньо виконує завдання керівника робіт.

• Карта умов праці- документ, в якому містяться кількісні та якісні характеристики факторів виробничого середовища і трудового процесу, гігієнічна оцінка умов праці, рекомендації

щодо їх поліпшення, запропоновані пільги і компенсації.

• Керівник робіт- працівник, який незалежно від посади, яку посідає, безпосередньо видає завдання виконавцю робіт.

• Нормативні акти про охорону праці- державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці і нормативні акти про охорону праці підприємства.

• Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці- це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обо­в'язкових для виконання. Нормативні акти про охорону праці підприємства затверджуються власником або уповноваженим ним органом, спрямовані на побудову чіткої системи управління охороною праці та забезпечення в кожному структурному підрозділі і на робочому місці безпечних і нешкідливих умов праці, встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці.

• Об'єкт підприємства- комплекс споруд чи окрема споруда, обладнані засобами, з територією, на якій розміщені ці споруди (споруда).

• Посадова особа- особа, яка обіймає постійно чи тимчасово на підприємстві посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або яка виконує такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

• Роботодавець- керівник, наділений правом прийому на роботу.

• Структурний підрозділ- організаційний підрозділ підприємства в відповідності з його установчими і іншими внутрішніми документами.

• Умови праці- сукупність факторів виробничого середовища, які впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі праці.

Читайте також:

1. II Державна дума
2. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
3. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
4. Автоматизація помпових станцій підкачування і перекачування. Охорона праці під час експлуатації систем автоматизації.
5. Аграрна політика
6. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
7. Адаптація працівників.
8. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
9. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
10. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ
11. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ СПОРТУ
12. Акти з охорони праці в організації.

Переглядів: 932