• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Стан умов праці в галузі

Загальні поняття про умови праці

Людина, що працює, проводить на виробництві значну частину свого життя. Тому для її нормальної життєдіяльності в умовах виробництва треба створити санітарні умови, які б дали змогу їй плідно працювати не перевтомлюючись та зберігаючи своє здоров'я. Для цього треба, щоб енергетичні витрати при праці компенсувалися Відпочинком та умовами оточуючого середовища.

Ці умови створюються забезпеченням для працюючого:

- зручного робочого місця;

- чистого повітря, необхідного для нормальної життєдіяльності;

- захисту від дії шкідливих речовин та випромінювань, що можуть потрапити в робочу зону;

- нормованої освітленості;

- захисту від шуму та вібрацій;

- засобами безпеки при роботі з травмонебезпечним обладнанням;

- робочим одягом та різними засобами індивідуального захисту (за необхідності);

- побутовими приміщеннями та спеціальними службами, що призначені створювати безпечні та нормальні санітарні умови праці;

- медичного обслуговування та санітарно-профілактичними заходами, що призначені для збереження здоров'я.

Санітарні вимоги до забруднення повітря робочої зони, випромінювань, освітленості, забезпечення спецодягом та засобами індивідуального захисту, забезпечення побутовими приміщеннями та спеціальними службами, що створюють нормальні умови для праці та інші відомості наводяться в нормативних документах, ГОСТах, ДНАОПах, санітарних нормах, будівельних нормах і правилах та інших нормативних документах, що обов'язкові для виконання всіма підприємствами, установами та організаціями України.

В Статуті Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) і в конвенціях Міжнародної організації праці (МОП) визначена ціла низка завдань щодо забезпечення на виробництві безпечних умов праці. Реалізація цих завдань є однією з найважливіших проблем, що мають соціально-економічне і політичне значення, сприяють збереженню та зміцненню здоров'я працюючого населення.

Здоров'я працюючих залежить від таких показників, як умови праці і стан санітарно-гігієнічного обслуговування.

За оцінками Міжнародної організації праці щороку понад 250 млн. осіб на нашій планеті отримують виробничі травми, страждають від різних хвороб внаслідок шкідливих умов праці - і серед них частина працівників сільського господарства. Сільськогосподарським виробництвом займаються 1,3 млрд. трудящих (приблизно 50% світової робочої сили). Із них 170 тис. гинуть на виробництві

щорічно.

Ця сфера людської діяльності поряд з гірничодобувним виробництвом і будівництвом є однією з трьох найбільш, небезпечних галузей економіки. І якщо для перших двох галузей розроблено міжнародні норми і сучасні зведення практичних правил охорони праці, для сільського господарства донедавна таких і нормативних актів не існувало.

І 21 червня 2001 р. Генеральна конференція Міжнародної ! організації праці прийняла Конвенцію 184 про безпеку та гігієну і праці в сільському господарстві.

І Об'єднаний комітет з професійного здоров'я Міжнарбдної іорганізації праці Всесвітньої організації охорони здоров'я дав'таке визначення термінів "сільське господарство" і

'сільськогосподарський робітник": "Сільське господарство означає і>сі форми трудової діяльності, пов'язані з вирощуванням урожаю, збиранням усіх видів зернових, з розведенням, вирощуванням худоби па доглядом за нею, доглядом за садом та розсадниками"; 'Сільськогосподарський робітник— це особа, зайнята роботою постійно або тимчасово, незалежно від законного статусу, у зидах робіт, які належать до сільського господарства, як це визначено вище".

До сільського господарства належать багато галузей землеробства га рослинництва: рільництво, овочівництво, плодівництво, виноградарство та ін. і тваринництво: скотарство, свинарство, ітахівництво, вівчарство тощо.

Праця у сільськогосподарському виробництві характеризується деякими особливостями, які вже стали традиційними:

1. Сезонність і пов'язана з нею конкретна терміновість робіт, що зумовлює напруження організму працюючих у певні періоди року.

2. Польові роботи проводяться на відкритому повітрі з ранньої весни до пізньої осені і частково взимку.

3. Застосування ручної праці характеризується частою зміною зобочих операцій.

4. Типовими є територіальна розосередженість місць роботи та юв'язана зцим віддаленість постійного місця проживання.

5. Використання пестицидів і біологічно-активних речовин їеминуче призводить до забруднення повітря робочої зони, шкіри -іюдини, біосфери.

6. Тваринництво характеризується наявністю у виробничих

приміщеннях складних динамічних факторів хімічної, фізичної та біологічної природи, значною питомою вагою ручних робіт.

Через економічні труднощі, які переживає наша країна, механізовані роботи у рільництві проводяться часто з використанням морально застарілих і технічно зношених машин та механізмів, які є джерелом шкідливих виробничих факторів і не забезпечують комплексної механізації всього циклу робіт у рослинництві. При цьому виникає необхідність у використанні значного обсягу ручної праці, понад 70% якої виконують жінки.

В умовах нових економічних відносин на селі основою виробництва сільськогосподарської продукції стають нові організаційні форми праці — акціонерні товариства, фермерство, сімейний орендний підряд. Нові форми господарської діяльності призводять до інтенсифікації трудових навантажень. Як правило, до складу таких бригад входять жінки, трудове навантаження яких включає й значне сімейне-побутове, люди похилого віку, підлітки, залучаються діти. При цьому нагляд за додержанням правил безпеки, медичний контроль за станом здоров'я, санепідемнагляд за умовами праці не відповідають сучасним вимогам. На низькому рівні і санітарно-побутове забезпечення сільських працівників.

Усі перелічені особливості, кожна окремо і всі разом узяті, можуть відбитися на здоров'ї працюючих, стати причиною високого рівня травматизму. Ускладнюють ситуацію екологічні умови, що склалися, погіршення матеріально-технічної бази сільськогосподарського виробництва, економічна нестабільність у країні. Останнє певним чином позначається на умовах праці, побуту, стану здоров'я сільських жителів.

Усі зміни, які відбуваються в житті та праці жителів сільської місцевості, призводять до багатофакторних і неоднорідних навантажень. У останні роки рівень професійної захворюваності в Україні підвищився з 1,2 до 1,9 особи на 10 тис. працюючих за рахунок збільшення кількості потерпілих більше ніж у 1,5 рази.

В умовах підвищеного рівня шуму під час роботи перебувають до 30% працівників сільського господарства, вібрації - до 20%, високої запиленості - до 17%, загазованості - до 13%, високої температури повітря - до 10%). Навіть на сучасних тракторах і самохідних сільськогосподарських машинах повітря робочої зони забруднено пилом, відпрацьованими газами, частками пестицидів, мінеральних добрив. У тваринницьких приміщеннях рівень шуму перевищує

допустимий на 3-10 дБ, швидкість руху повітря - в 1,2-1,6 разу, вміст аміаку - до 5 разу, концентрація пилу - у 3-10 разів, вміст у повітрі антибіотиків, які використовують як стимулятори росту у 5-7 разів, кількість мікроорганізмів коливається від 20 тис. до 1 млн. у 1 м³ повітря.

3.3. Шкідливі фактори на підприємствах

Несприятливу дію шкідливих факторів виробничого середовища на здоров'я працівників і викликані ними професійні захворювання можемо розділити на п 'ять груп:

1. Захворювання, викликані фізичними факторами (нагрівання чи охолодження, мікроклімат, шум, вібрація та ін.).

2. Захворювання, викликані дією хімічних факторів органічного

3. Захворювання, викликані дією біологічних факторів.

4. Захворювання під дією психофізіологічних шкідливих факторів (фізичного навантаження, а також одноманітних, часто Ировторювальних рухів, вимушеної пози).

5. Захворювання шкіри алергійного і не алергійного характеру.

До групи фізичних факторів відносяться:

- рухомі машини та механізми;

- незахищені рухомі елементи виробничого обладнання, пересувні вироби, заготовки, матеріали;

- підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;

- підвищена або знижена температура поверхонь обладнання, матеріалів; підвищена або знижена температура повітря робочої зони;

- підвищений рівень шуму, вібрації, інфразвукових коливань, ультразвуку;

- підвищений або знижений барометричний тиск в робочій зоні та його різка зміна;

- підвищена або знижена вологість повітря, його рухомість, іонізація повітря;

- підвищений рівень іонізуючих випромінювань в робочій зоні;

- небезпечний рівень напруги в електричному ланцюгу, замикання якого може відбутися через тіло людини;

- підвищений рівень статичної електрики, електромагнітних випромінювань;

- підвищена напруженість електричного і магнітного поля;

- відсутність або недостача природного світла;

- недостатня освітленість робочої зони;

- підвищена яскравість світла, занижена контрастність;

- пряма та віддзеркалена блисткість;

- підвищена пульсація світлового потоку,

- підвищений рівень ультрафіолетової та інфрачервоної радіації.

До групи хімічних факторіввідносяться такі підгрупи:

а) за характером дії на організм людини

- загально-токсичні, діючі на центральну нервову систему, кров та кровотворні органи (сірководень, ароматичні вуглеводи, оксид вуглецю, бензол, наркотики, спирти, кофеїн та ін.);

- подразнюючі, тобто діючі на слизову оболонку очей, носа, верхні дихальні шляхи та легені, шкіряний покрив (пари лугів та кислот, оксиди азоту, аміак, сірчаний ангідрид та ін.);

- сенсибілізуючі речовини, які після відносно нетривалої дії на організм викликають підвищену чутливість до них, наступна дія незначної кількості цієї речовини призводить до швидкого розвитку реакції, що спричиняє шкірні захворювання, астматичні явища, захворювання крові (ртуть, альдегіди, ароматичні нітро-, нітрозо- та амін об'єднання);

- канцерогенні, які викликають утворення злоякісних ракових пухлин, це широко застосовувані в промисловості продукти перегонки нафти, сажа, дьоготь, кам'яновугільна смола та інші;

- мутагенні, які викликають порушення генетичної клітини, що позначається на його потомстві (сполука ртуті та свинцю, оксид етилену);

б) за шляхом проникнення в організм людини - через дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт, шкіряний покрив, слизові оболонки.

До групи біологічних шкідливих виробничих факторів

відносяться об'єкти, дія яких на працюючих викликає захворювання -мікроорганізми (бактерії, віруси), спірохети (тваринні та рослинні).

Група психофізіологічних шкідливих та небезпечних

виробничих факторівза характером дії ділиться на фізичні (статичні, динамічні, гіподинамічні) і нервово-психічні

перевантаження, які виникають від розумової перенапруги, монотон­ності праці та емоційних факторів.

Шкідлива речовина- це речовина, яка при контакті з організмом людини в разі порушення вимог безпеки може викликати виробничі травми, професійні захворювання або відхилення в стані здоров'я, виявлені сучасними методами як в процесі роботи, так і в подальшому житті теперішнього і наступного поколінь.

Шкідливі (отруйні) речовини, які застосовуються в промисловості при неправильній організації праці, виробництва та певних профілактичних заходів, можуть надати шкідливого впливу на' здоров'я людини, призвести до гострих або хронічних отруєнь та професійних захворювань.

Гостра форма захворювань виникає при короткостроковому впливі на організм шкідливих речовин високої концентрації, хронічна - при довгостроковому впливі таких концентрацій шкідли­вих речовин, здатних накопичуватись в організмі.

Отруєння шкідливими речовинами можливе тільки при перевищенні їх гранично допустимої концентрації (ГДК) в повітрі робочої зони.

ГДК - це такі концентрації, які при щоденній праці (окрім вихідних) протягом зміни і протягом всього трудового стажу не викликають у працюючих захворювань або відхилень в стані здоров'я як в період праці, так і в подальші строки життя теперішнього та наступних поколінь.

ГДК газів, пари, пилу і рівня забруднення повітря визначаються в гравіметричних показниках (мг/м³), тобто за складом ваги шкідливої речовини в 1 м³ повітря.

Робочою зоною є простір висотою до 2,0 м над рівнем ґрунту або площадки, на якій розміщені місця постійного або тимчасового перебування працюючих.

Під постійним розуміють місце, на якому працюючий знаходиться більшу частину (понад 50% або більше 2 год. безперервно) свого робочого часу. ГДК шкідливих газів, пари та пилу в повітрі робочої зони виробничих приміщень наведена в табл. 3.1.

В кожному виробничому середовищі на організм людини одночасно можуть діяти декілька шкідливих факторів, які або взаємно компенсуються, або накладаються один на один, шкідливо впливаючи на здоров'я людини.

Правильно організований в санітарно-гігієнічному відношенні трудовий процес повинен виключати вплив шкідливих факторів на працюючих.

Нормуванням базисних і здорових умов праці та тяжкої праці в країні займаються спеціальні медичні та інші установи. Розроблені ними норми і стандарти є обов'язковими для виконання на всіх підприємствах країни.

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
2. Автоматизація помпових станцій підкачування і перекачування. Охорона праці під час експлуатації систем автоматизації.
3. Адаптація працівників.
4. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
5. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
6. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ
7. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ СПОРТУ
8. Акти з охорони праці в організації.
9. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
10. Алкоголізм і безпека праці.
11. Аналіз галузі
12. Аналіз ефективності діяльності працівників банку

Переглядів: 1305