• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕМА 2. Конституційне право України.

1. Поняття, принципи та джерела конституційного права. Конституція України.

2. Конституційний лад в Україні: загальні засади, поняття, основні принципи.

3. Правовий статус особи в Україні. Інститут громадянства в Україні.

4. Загальна характеристика державної влади в Україні.

5. Місцеве самоврядування в Україні. Місцеві органи виконавчої влади.

6. Статус прокуратури в Україні.

1. Конституційне право України являє собою систему правових норм, що регулюють відносини народовладдя. Через них забезпечується організаційна й функціональна єдність суспільства України як цілісної соціальної системи. При цьому закріплюються основи конституційного ладу України, загальні засади правового статусу людини і громадянина, територіальний устрій, система державних органів, основні положення і принципи організації місцевого самоврядування в Україні.

Під принципами конституційно-правового регулювання розуміють найзагальніші нормативно-регулятивні правила поведінки, у яких відображаються сутність і соціальне призначення конституційного регулювання суспільних відносин. Принципи:

— верховенства права;

— верховенства і прямої дії Конституції та законів у системі нормативно-правових актів;

— загальної демократії;

— політичного, економічного та ідеологічного плюралізму;

— поділу влади;

— гуманізму;

— державного та іншого гарантування прав, свобод і обов’язків людини і громадянина, народовладдя, захисту суверенітету і територіальної цілісності України.

Джерелами конституційного права України, а тобто нормативно-правовими актами, що містять конституційно-правові принципи і норми, є:

— Конституція України — Основний Закон;

— конституційні закони — закони, що вносять зміни і доповнення до Конституції;

— звичайні закони, що містять конституційно-правові принципи і норми;

— інші акти Верховної Ради України та акти всеукраїнського референдуму;

— певні нормативні акти Президента України;

— деякі нормативні постанови Кабінету Міністрів України;

— деякі акти Конституційного Суду України;

— окремі акти представницьких органів місцевого самоврядування, наприклад, їхні регламенти.

Конституцію України було прийнято Верховною Радою України на п’ятій сесії 28 червня 1996 р., вона одночасно є і політичним і правовим актом, має найвищу юридичну силу, тобто настановам і вимогам Конституції повинні відповідати всі без винятку правові акти, що видаються і діють у країні. Конституція складається з преамбули, 15 розділів (161 стаття).

2. Розділ І Конституції України має назву “Загальні засади”, в ньому закріплено основні принципи конституційного ладу.

Україна є суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. За територіальним устроєм Україна є унітарна держава. В Україні встановлено республіканську форму правління, тому носієм і єдиним джерелом влади визнається лише народ.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Відповідно до ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову.

В І розділі Конституції також закріплені:

— основні принципи побудови і функціонування національної правової системи (ст.ст.8, 9, 19);

— основи національного розвитку та міжнаціональних відносин (ст.ст.10 - 12);

— об’єкти, які є власністю українського народу (ст.ст.13, 14, 16);

— гарантія побудови суспільного життя “на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності” (ст.15);

— засади національної безпеки та зовнішньоекономічної діяльності України;

— державні символи України.

3. Правовий статус особи в Україні закріплено в розділі ІІ Конституції України “Права, свободи та обов’язки людини та громадянина”.

Одним з основних принципів правового статусу особи, гарантованих Конституцією України, є те, що “усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними” (ст.21), “Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність” (ст.29), ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за присудом суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до Конституції України, основне право громадянина — це його можливість здійснювати певні дії для задоволення своїх життєво важливих матеріальних та духовних інтересів, встановлених державою і закріплених у Конституції та інших нормативно-правових актах.

Згідно до Конституції України, виділяють такі види прав особи: громадянські, політичні, економічні, культурні, сімейні, соціальні, екологічні. Механізм реалізації прав, свобод та обов’язків людини і громадянина складається з гарантій їх забезпечення також закріплених у Конституції України. Виділяють такі види гарантій: особисті, політичні, економічні, ідеологічні, юридичні.

Громадянство — це стійкий правовий зв’язок особи з державою, що виражається в сукупності їх взаємних прав і обов’язків. Держава визнає і гарантує права і свободи громадянина, захищає і заступається за нього за межами держави, а громадянин, в свою чергу, дотримується законів і приписів держави, виконує встановлені нею обов’язки. Громадянство України регулюється Конституцією України і Законом України “Про громадянство України”. Відповідно до цих нормативних актів в нашій країні існують такі підстави для набуття громадянства:

— за народженням;

— за походженням;

— шляхом прийняття громадянства;

— за іншими підставами, передбаченими Законом України “Про громадянство України”.

Іноземці на території України мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов’язки, що й громадяни України, якщо інше не передбачене Конституцією України, законами України, а також міжнародними договорами України. Статус іноземців на території України регулюється Конституцією України, законами України “Про громадянство України”, “Про правовий статус іноземців” та іншими нормативно-правовими актами.

4. Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. Президент є главою держави і виступає від її імені. Вищим органом у системі виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Система судів загальної юрисдикції будується за принципом територіальності і спеціалізації.

Верховна Рада України розглядає та вирішує питання державного і суспільного життя, що потребують урегулювання законами України, а також здійснює установчі та контрольні функції, передбачені Конституцією України.

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Кабінет Міністрів України. Основними напрямками діяльності органів державної виконавчої влади є реалізація двох основних функцій: виконавчої і розпорядчої.

Виконавча функція характеризується тим, що ці органи безпосередньо виконують нормативні приписи та інші акти законодавчої влади.

Розпорядча функція характеризується тим, що для виконання актів законодавчої влади органи виконавчої влади від свого імені видають управлінські акти, дають відповідні розпорядження.

Кабінет Міністрів України — вищий орган у системі органів виконавчої влади — відповідальний перед Президентом України, підконтрольний та підзвітний Верховній Раді України; в своїй діяльності керується Конституцією України і законами України, актами Президента України.

Судова влада — це незалежна влада, що охороняє права, виступає арбітром в спорі про право, здійснює правосуддя.

Конституційний суд України покликаний забезпечити відповідність законів, інших нормативних актів органів законодавчої та виконавчої влади Конституції України, охорону конституційних прав і свобод особистості, офіційне тлумачення Конституції України та законів.

Призначення судових органів — захист прав і свобод громадян, конституційного ладу, національної безпеки, територіальної цілісності, дотримання законності і справедливості в суспільстві. Згідно до Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України, є обов’язковими для всіх суб’єктів на території України, за їх невиконання встановлено юридичну відповідальність.

Конституцією та законами України гарантується незалежність та недоторканність суддів. Незалежність суддів означає, що вони підкоряються тільки законам і будь-який вплив на них заборонений. Недоторканість суддів поширюється на листування, засоби зв’язку, документи, службові та приватні приміщення. Судді всіх рівнів без згоди Верховної Ради України не можуть бути затриманими і заарештованими до винесення обвинувального вироку.

Арбітражні суди України покликані захищати права і охоронювані законом інтереси учасників господарських відносин.

5. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Воно може здійснюватись територіальною громадою як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети. Органами місцевого самоврядування, які репрезентують спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст, є районні та обласні ради (Закон України “Про місцеве самоврядування”).

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві і Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Їх склад формують голови місцевих держадміністрацій. Останні призначаються та звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

6. Прокуратура України — це специфічний орган державного управління, наділений правоохоронними та контрольно-наглядовими .

Законодавчою підставою для існування та діяльності прокуратури є:

— Конституція України;

— Закон України “Про прокуратуру”;

— Кримінально-процесуальний кодекс України, Кодекс про адміністративні правопорушення, Цивільно-процесуальний кодекс України, Кодекс про шлюб та сім’ю та ін.

Система органів прокуратури — це впорядкована побудова прокурорських органів різних рівнів і компетенції, об’єднаних спільністю цілей і єдиною підпорядкованістю.

Завдання органів прокуратури:

— підтримання державного обвинувачення в суді;

— представництво інтересів громадян чи держави у випадках, визначених законом;

— нагляд за дотриманням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

— тощо.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
4. V. Класифікація і внесення поправок
5. А. Правобережну Україну.
6. А/. Верховна Рада України.
7. А/. Право власності.
8. Аграрне право
9. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії
10. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
11. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
12. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства

Переглядів: 917