• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Дошкільні заклади в системі національної освіти

Складовими системи освіти є дошкільна, початкова, загальна середня та вища освіта. У середині XIX ст. у біль­шості розвинутих країн було законодавчо закріплено обов'язковість початкової освіти. Нині все більше країн за­конодавчо визнають обов'язковість дошкільної освіти.

Дошкільна освіта сприяє реалізації прав дитини, за­кріплених законодавчими міжнародними документами, зокрема права на охорону здоров'я, права на освіту, права На участь в іграх, права на збереження своєї індивідуаль­ності, права на захист від усіх форм фізичного, психічного насильства, приниження, зловживання, відсутності тур­боти чи недбалого і грубого поводження.

Принципи державної політики у галузі освіти відобра­жені у Законі України «Про освіту» (1996), який проголо­шує освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства. Основними принципами освіти в Україні є:

— доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

— рівність умов кожної людини в реалізації її здібнос­тей, таланту, у всебічному розвитку;

— гуманізм, демократизм, пріоритетність загально­людських духовних цінностей;

— органічний зв'язок зі світовою і національною істо­рією, культурою, традиціями;

— незалежність від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

— науковий, світський характер, інтеграція з наукою і виробництвом, взаємозв'язок з освітою інших країн;

— гнучкість і прогностичність, єдність і наступність;

— безперервність і різноманітність;

— поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Закон «Про освіту» гласить, що «дошкільне виховання здійснюється у сім'ї, дошкільних дитячих закладах у взаємодії з сім'єю і має на меті забезпечення фізичного, психічного здоров'я дітей, їх повноцінний розвиток, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для навчання в школі». Державна національна програма «Освіта. Україна XXI століття» орієнтує на взаємодію суспільного і родинного виховання дитини дошкільного віку: «Суспільне виховання покликане продовжувати повноцінний і всебічний розвиток дитини на засадах національної культури і духовності з урахуванням різноманітності національного складу та регіональних умов України. Воно доповнює родинне виховання і здійснюється у дошкільних закладах».

Головними завданнями реформування дошкільного виховання на сучасному етапі є:

— створення належних соціально-економічних, мораль­но-психологічних умов для повноцінного життя дитини, оп­тимального її розвитку й виховання, зміцнення здоров'я;

— піднесення пріоритету суспільного дошкільного ви­ховання, розвиток мережі дошкільних виховних закладів з метою позитивних зрушень у демографічній ситуації;

— оновлення змісту, форм і методів дошкільного вихо­вання відповідно до вікових особливостей дітей;

— розвиток у дитини духовності як домінуючого нача­ла у структурі особистості;

— своєчасне виявлення ранньої обдарованості, забезпе­чення умов для розвитку талановитих дітей;

— дослідження динаміки стану здоров'я і психічного розвитку дошкільників;

— інтеграція родинного і суспільного дошкільного ви­ховання;

— удосконалення навчально-виховного процесу в до­шкільних виховних закладах з урахуванням особистісних якостей, стану здоров'я, природних задатків дитини.

Новий етап розвитку дошкільної освіти започаткова­ний прийняттям Закону України «Про дошкільну осві­ту» (2001), який розглядає її як цілісний процес, спрямо­ваний на забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здіб­ностей, індивідуальних, психічних і фізичних особливос­тей, культурних потреб, формування у дитини моральних норм, набуття нею життєвого досвіду. Цим законом регламентовано такі аспекти функціонування системи дошкільної освіти:

— забезпечення права дитини на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти;

— забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку системи дошкільної освіти;

— визначення змісту дошкільної освіти;

— визначення органів управління дошкільною освітою та їх повноважень;

— формування прав і обов'язків учасників навчально-виховного процесу, встановлення відповідальності за порушення законодавства про дошкільну освіту;

— створення умов для благодійної діяльності у сфері дошкільної освіти.

Реалізація завдань дошкільної освіти здійснюється на основі відповідних принципів, які проголошують:

— доступність для кожного громадянина освітніх по­слуг, що надаються системою дошкільної освіти;

— рівність умов для різнобічного розвитку дитини;

— єдність розвитку, виховання, навчання й оздоров­лення дітей;

— єдність виховних впливів сім'ї та дошкільного навчального закладу; наступність і перспективність між дошкільною і початковою освітою;

— світський характер дошкільної освіти;

— особистісно-орієнтований підхід до розвитку дитини;

— демократизація та гуманізація педагогічного процесу;

— відповідність змісту, рівня і обсягу дошкільної осві­ти особливостям розвитку та стану здоров'я дошкільника.

Дошкільна освіта здійснюється на основі різноманітних видів і форм: постійно діючих дошкільних закладів і закла­дів з неповним днем, прогулянкових, оздоровчих груп, зак­ладів для дітей із проблемами розвитку тощо. Оновлення їх роботи на сучасному етапі пов'язане з гуманізацією всієї педагогічної сфери, створенням умов для розвитку особис­тості, індивідуальності кожної дитини; оптимізацією умов фінансування й управління; створенням служби соціального захисту дітей; поглибленням взаємозв'язків різних соціаль­них інститутів — сім'ї, дитячого садка, школи. Система дошкільної освіти орієнтується на максимальне використан­ня досягнень етнопедагогіки і світової педагогічної думки.

З проголошенням незалежності України особливої ак­туальності набула проблема створення безперервної системи національного виховання, покликаної максимально задіяти інтелектуальний, духовно-творчий потенціал національних і загальнолюдських цінностей, забезпечити єдність, наступність і послідовність виховуючих впливів різних соціальних інститутів.

Функціонування безперервної системи національного виховання забезпечується на основі таких принципів:

- народність (передбачає національну спрямованість виховання, оволодіння рідною мовою, формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, прищеплення шанобливого ставлення до культурної спадщини, народних традицій і звичаїв, національно-етнічноі обрядовості);

- культуровідповідність (забезпечує органічний зв'язок з історією народу, культурними і побутовими традиціями, народною творчістю, ремеслами і промислами; духовну єдність та спадкоємність поколінь);

- природовідповідність (враховує вікові й індивіду альні особливості дітей, їхні анатомічні, фізіологічні, психологічні, національні особливості);

- гуманізація (спрямована на створення умов для формування кращих якостей і здібностей дитини, джерел її життєвих сил; гуманні взаємини між вихователями і вихо­ванцями; повагу до особистості вихованця, гідності; розуміння його запитів, інтересів; довір'я до нього; виховання гуманної особистості — щирої, людяної, доброзичливої, милосердної);

- демократизація (метою її є усунення авторитарного стилю виховання, співробітництво вихователів і вихован­ців, сприйняття особистості вихованця як вищої соціаль­ної цінності, визнання його права на свободу, розвиток здібностей і виявлення індивідуальності, формування усві­домлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами лю­дини, її громадянською відповідальністю);

- безперервність (полягає у досягненні цілісності й наступності у вихованні, перетворенні його на процес, що триває впродовж усього життя людини);

- етнізація (наповнення виховання національним змістом, спрямованим на формування самосвідомості гро­мадянина, відтворення в дітях менталітету свого народу).

До головних завдань виховання дітей дошкільного ві­ку, згідно з концепцією дошкільного виховання в Україні, належать:

— повноцінний і всебічний розвиток дітей на засадах національної культури і духовності;

— забезпечення фізичного та психічного здоров'я ді­тей, своєчасне виявлення тих, хто потребує поліпшення стану здоров'я;

— започаткування основ трудового виховання, еколо­гічної культури, моральної орієнтації в національних і за­гальнолюдських цінностях, набуття життєвого досвіду; виховання поваги і любові до батьків, родини, Батьківщи­ни, людей праці;

— створення сприятливих умов для розвитку мораль­ної самооцінки, яка має відображати ставлення дитини до себе як суб'єкта гуманних, доброзичливих взаємин з ото­чуючими;

— прилучення дітей до народної культури, мистецтва, традицій, обрядів українського народу, виховання шанобливого ставлення до культурних надбань, звичаїв, тради­цій інших народів;

— своєчасне виявлення ранньої обдарованості, забезпечення умов для розвитку талановитих дітей;

— соціалізація дитячої особистості; організація спілкування як особливої діяльності, що допомагає дітям пізнати оточуючу дійсність, світ людських взаємин і себе;

— інтеграція родинного та суспільного дошкільного ховання на засадах народної педагогіки, національної культури, сучасних досягнень науки, надбань світового педагогічного досвіду;

— психологічна підготовка дітей до навчання у школі, оволодіння рідною мовою; забезпечення пізнавальної активності, творчих і художніх здібностей в ігровій та інших видах дитячої діяльності.

Над цими завданнями покликаний працювати національний дошкільний заклад (садок).

Національний дитячий садок — дошкільний заклад, який забез­печує трансляцію культури народу, сприяє етнізації особистості, засвоєнню духовних надбань нації.

Основою діяльності національного дитячого садка є етнопедагогіка, яка орієнтує на:

— використання у вихованні рідної мови, усної народної творчості, народного мистецтва, звичаїв, обрядів, свят; ознайомлення дітей з рідним краєм, його природою, географією, історією, народною творчістю, традиціями, обрядами, оберегами, символами;

— включення дітей у спілкування з дорослими й однолітками; залучення їх до етичних бесід, народних ігор, свят, діяльності, пов'язаної з традиціями народу тощо. Освітня

— роботу за напрямами «Родинно-побутова культура», «Народний календар», «Символи народу», «Народні традиції, звичаї, обряди», «Народне мистецтво», «Народна медицина», «Усна народна творчість» забезпечує практичну діяльність дітей.

У такому виховному закладі взаємини дітей і педагогів вибудовуються на засадах довіри до можливостей розвитку дитини як особистості, визнання її права на творчість, самостійного пошуку раціональних засобів, методів і прийомів виховання. Такі дошкільні заклади функціонують не як державні, а як родинно-громадські установи, в яких передбачена максимальна участь батьків, громадськості у вихованні дітей, творчий пошук педагогічного колективу, що сприяє оновленню дошкільної освіти на засадах демократизації та гуманізації.

Читайте також:

1. D – моделювання в графічній системі КОМПАС
2. The educational system of Great Britain (Система освіти Великобританії)
3. X. Зарахування вступників на основі повної загальної середньої освіти, які досягли визначних успіхів у вивченні профільних предметів
4. Аграрний комплекс національної економіки.
5. Аграрні відносини, їх специфіка та місце в економічній системі
6. Адаптаційні зміни в кістковій системі спортсменів
7. Адресація в системі ЕП НБУ.
8. Акти Конституційного суду України в системі національного законодавства.
9. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства.
10. Актуальні тенденції організації іншомовної освіти в контексті євроінтеграції.
11. Акціонерна власність в економічній системі
12. Алгоритми арифметичних операцій над цілими невід’ємними числами у десятковій системі числення.

Переглядів: 566