Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Відмінності андрагогічної та педагогічної систем навчання

У сучасних трактуваннях андрагогіки як науки про навчання і освіту дорослих єдності немає. Теза про те, що андрагогіка вийшла з педагогіки, суперечить науковим даним і фактам. Педагогіка започаткована від філософії. Її шлях становлення і розвитку був дедуктивним, тоді як головний шлях становлення андрагогіки був індуктивним і емпіричним. Педагогіка – нащадок німецької класичної філософії, тоді як андрагогіка – продукт руху робітників і освітніх асоціацій робітників кінця ХІХ ст. – початку ХХ ст. Історичні і порівняльні дослідження показують, що педагогіка була і лишається наукою про навчання дітей. Спроби розширити предмет педагогіки до дорослого учня, на нашу думку, є неправомірними. Проте така ситуація довгий час залишалася незмінною в Радянському Союзі та деяких інших країнах Східної Європи.

Взагалі на сьогодні існує декілька підходів до визначення андрагогіки. Перший підхід базується на спростуванні всіх підстав вважати андрагогіку самостійною наукою. Захисники цієї позиції вважають, що навчання і освіта дорослих – галузь дослідження, що належить наукам, які були сформовані раніше (соціологія, психологія, антропологія, економіка тощо). Прихильники другого підходу, насамперед американські дослідники, вбачають в андрагогіці в основному прагматичне і практичне значення, рецепти поводження дорослого учня і викладача під час навчання. Третій підхід трактує андрагогіку як досить незалежну наукову дисципліну. Ця концепція одержала широку підтримку в центральній і східній Європі. Прихильники четвертого підходу розглядають андрагогіку не просто окремо від педагогіки, а, як і педагогіку, складовою частиною інтегральної науки про навчання і освіту людини протягом всього життя.

У Радянському Союзі домінуючою концепцією освіти дорослих була концепція педагогіки дорослих, що є частиною педагогіки як всебічної науки про освіту. Протягом довгого часу радянські автори відмовлялися схвалити концепцію андрагогіки внаслідок ідеологічних упереджень, тому що концепція андрагогіки розвилася в протилежному ідеологічному таборі. Проте деякі радянських вчені виокремлювали дисципліну, предметом вивчення якої було дослідження навчання та освіти дорослих. Найбільш відомим з них був А.Даринський. Він вважав, що педагогіка дорослих була невід'ємною частиною педагогіки як інтегративної науки про освіту. А.Даринський вказав на специфіку педагогіки дорослих, яка насамперед відображається в об'єкті освіти. Область дослідження педагогіки дорослих, на думку А.Даринського, набагато ширша, ніж педагогіки.

Хоча радянські дослідники освіти дорослих розглядали педагогіку дорослих в межах загальної педагогіки, однак вони розвинули цілу низку розділів цієї науки. Деякі вчені уклали класифікацію розділів педагогіки дорослих наступним чином: соціологія навчання дорослих, психологія старіння і педагогічна психологія дорослих, дидактика дорослих, педагогіка вечірньої школи, педагогіки виробництва тощо. Не виходячи за межі загальної педагогіки, радянські автори значно розширили структуру науки про навчання та освіту дорослих. Найбільший внесок у становлення і розвиток андрагогіки як науки в Радянському Союзі зроблено Б.Ананьєвим і його ленінградською школою. На думку Д.Савичевича, вклад цього вченого в розвиток андрагогіки в радянському суспільстві можна порівняти з внеском Е.Торндайка в розвиток науки про освіту дорослих в США.

Приєднуємося до зауваження дослідника С.Змійова, який вважає, що сформульовані принципи навчання дорослих не є чимось зовсім протилежним дидактичним принципам педагогіки. Частково вони їх розвивають, частково корелюють із ними. Однак їх дія в конкретних умовах навчання дорослих людей має свою специфіку. На зазначених принципах повинно будуватися, і в багатьох випадках так і відбувається, навчання дорослих. Таким чином, зазначаємо, що андрагогічна і педагогічна моделі навчання не протиставляються одна одній, а доповнюють одна одну. Навчання людини в період недорослості продовжує успішно розробляти класична наука про навчання дітей – педагогіка. Особливості навчання особистості у період дорослості досліджує нова галузь наук про освіту – андрагогіка. Організація процесу навчання осіб літнього віку, масштаби якого в наші дні стають усе більшими, на жаль, поки не знаходить глибокого наукового дослідження й обґрунтування. Деякі аспекти навчання осіб літнього віку проявляються в межах медичної науки – геронтології. Однак у різних країнах, зокрема і в Росії, уже розпочато створення, наявний розвиток нової галузі наук про освіту і навчання осіб похилого віку – герогогіку або геронтагогіку.

Варто зазначити, що вимоги, які ставить сучасне суспільство до системи освіти, визначають необхідність інтеграції різних наук про навчання і освіту людини. Дослідник С.Змійов визначає в якості такої інтеграційної науки едукологію (від лат. educo – навчаю + logos – навчання, наука). Ця нова наука прагне осмислити закономірності функціонування і розвитку сфери освіти в цілому. Більшість учених (австралійських, хорватських, російських) відводять едукології роль наукової дисципліни, що досліджує закономірності організації, функціонування і розвитку всієї сфери освіти. У цьому проявляється прагнення (і це об'єктивна необхідність), за влучним висловлюванням С. Змійова, не розглядали навчання людини в безперервності процесу за окремими частинами у різних науках, а знайти певну інтеграційну науку, яка б дозволила досліджувати процес навчання людини в цілісності протягом всього її життя, хоча й з очевидними особливостями кожного життєвого періоду. Приєднуємося до твердження С.Змійова, що такою наукою могла б стати антропагогіка (від грецьк. antropos – людина + ago – веду). Цей термін було запропоновано у 1920 році видатним російським ученим Є.Мединським. Як зауважує С.Змійов, антропагогіка могла б стати наукою, що синтезує закономірності навчання людини в різні періоди свого життя, які досліджують педагогіка, андрагогіка і геронтагогіка.


Читайте також:

  1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
  2. D – моделювання в графічній системі КОМПАС
  3. D. СОЦИОИДЕОЛОГИЧЕСКАЯ СИСТЕМА ВЕЩЕЙ И ПОТРЕБЛЕНИЯ
  4. Demo 7: Модель OSI (модель взаімодії відкритих систем)
  5. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
  6. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  7. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
  8. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
  9. II. Найважливіші проблеми, що визначають розвиток місцевого самоврядування і є спільними для будь-яких урядових систем.
  10. III етап. Системний підхід
  11. III. центральная нервная система
  12. ISO9000. Як працює система управління якістю




Переглядів: 1941

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Порівняння педагогічної й андрагогічної моделей навчання по М.Ноулзу | Форми та методи андрагогічного навчання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.