Кров є тканиною внутрішнього середовища і виконує ряд важливих для організму людини функцій. У нормальних фізіологічних умовах незмінно підтримується постійність морфологічного і хімічного складу, а також фізико-хімічних властивостей крові. Зміна будь-яких показників може привести до порушення нормального функціонування організму, діяльності тих чи інших його систем і органів. В багатьох випадках зміни складу крові є вторинними, зумовленими порушеннями фізіологічної діяльності різноманітних систем або органів (наприклад, азотемія при захворюванні нирок, гіперглікемія при діабеті). Справедливою є думка про те, що кров в тій чи іншій мірі відображає те, що відбувається в організмі. Тому вивчення порушень фізико-хімічних властивостей крові є необхідним для діагностики і контролю за ходом розвитку хвороби і ефективності терапії.
Порушення функціонування системи зсідання і протизсідання крові, їх фізіологічної рівноваги є ведучим механізмом виникнення гемокоагуляційних синдромів і захворювань. Основними клінічними проявами цих порушень є або підвищена кровоточивість, або підвищена схильність до тромбоутворення, яка відіграє важливу роль в розвитку ускладнень таких серцево-судинних захворювань як атеросклероз, гіпертонічна хвороба, інфаркт міокарда.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я частота геморагічного діатезу і «тромбоемболічної хвороби» зростає. Враховуючи велику розповсюдженість порушень зсідання крові, швидке удосконалення методів їх діагностики, профілактики і лікування, вивчення цієї патології є актуальним.