• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 7-8.(2год.)Соціологія економічного життя, праці та управління. Соціологія культури та релігії.

Серед основних чинників появи відхилень у поведінці можна виокремити безпосередній вплив мікросередовища:родини, знайомих, однолітків, взаємозв’язків, у які включена людина, системи виховання і навчання, засобів комунікації тощо. Найпоширенішими причинами відхилень у поведінці можна вважати „соціальну невпорядкованість” („соціальну дезорганізацію”), яка є результатом невідповідності об’єктивних властивостей індивіда, включаючи його властивості і здібності, набуті в процесі соціалізації, а також одержані в системі суспільних відносин. Проте сама особистість є не тільки об’єктом впливу найближчого оточення, але й постійно діючим суб’єктом. Тому все, що формується у психіці особистості, зовнішньо зумовлене. Останнє дає той чи інший ефект лише через психічний стан суб’єкта, через почуття, думки, які формуються в навколишньому середовищі. Отже, особистість посідає центральне місце в причинному ланцюгу: соціальні причини девіантної поведінки – особистість – девіантна поведінка.

http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=6&n=62&c=1371

1. Економічна сфера, її місце в системі суспільних зв’язків.

У сучасних умовах формування і функціонування — у певному обсязі — ринкових відносин, якісно нових економічних процесів у сфері матеріального виробництва постає необхідність переосмислення всієї системи економічних відносин, всебічного аналізу їхньої соціальної складової. Поява в Україні нових економічних відносин, що базуються передусім на приватній власності, вимагає ґрунтовних наукових досліджень і визначення шляхів подальшого розвитку та удосконалення цих відносин, розкриття та урахування їх зв’язків і взаємовпливу з іншими суспільними відносинами, насамперед з соціальними, політичними та духовно-культурними.

Економіка— це багатоаспектний соціальний інститут, що становить базу існування та життєдіяльності суспільства, де здійснюються матеріальне виробництво, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ та послуг, необхідних для життя і діяльності людини і суспільства. (див. схему 1).

У сфері економіки соціологія вивчає соціальне: суб’єктів— носіїв економічних відносин, їх взаємодію, рольову поведінку, організаційно-нормативні форми її закріплення, соціальні механізми, що здійснюють функціонування і розвиток економіки. Наприклад, якщо економіка розглядає людину як елемент трудових ресурсів (робочу силу), як умову виробництва, то соціологія розглядає людину як суб’єктаекономічних відносин і соціальних процесів, нерозривно пов’язаних між собою. Отже, дуже важливу роль виконує механізм економіки як складна взаємодія її внутрішніх спонукальних мотивів і чинників, що впливає на поведінку, активність суб’єкта, виступає способом функціонування економіки.

Схема 1

Велике значення мають всі елементи соціального механізму функціонування й розвитку економіки, але особливе місце посідає культура суспільства, яка забезпечує певний рівень, сутність і зміст економічної свідомості, що виступає у вигляді внутрішнього збудника — інституціоналізованими формами економіки та іншими соціально-політичними й економічними чинниками (див. схему 2).

Соціальний механізм забезпечує виконання економікою як соціальним інститутом таких функцій:

- підтримка і розвиток суспільного поділу праці;

- стимулювання, тобто забезпечення посилення стимулів до праці, економічної (матеріальної) зацікавленості у праці;

- інтеграційна функція, що виражається у забезпеченні єдності інтересів працюючих та їхньому соціальному партнерстві;

- інноваційна функція, яка забезпечує оновлення форм та організації виробництва, систем стимулювання (див. схему 3).

Усі функції економіки як соціального інституту взаємопов’язані та взаємодіють, вони спрямовані на забезпечення функціонування й розвиток виробництва, розподілу, обміну та споживання. Для реалізації цих функцій дуже важливими є підготовка і правильний розподіл висококваліфікованих кадрів, здатних розробляти науково обґрунтовані соціально-економічні програми та забезпечувати їх реалізацію.

Сутність економічної соціології полягає у науковому розкритті соціального механізму розвитку економіки, системи управління економікою, соціально-економічного становища соціальних спільностей, їхньої культури, діяльності й поведінки в соціально-економічному процесі.

Предметом економічної соціології є передусім закони, закономірності й випадковості економічних і соціальних відносин, явищ і процесів, міжгрупові відносини й конфлікти, співвідношення економічного і соціального в житті суспільства .

Таким чином, економічна соціологія вивчає широке коло питань соціально-економічного життя суспільства,соціальної політики, стосується діяльності різних органів влади з регулювання стану, відносин і взаємодії різних елементів соціальної структури суспільств: класів, націй, верств, соціальних груп.

1. Соціологія праці та соціального управління.

Соціологія праці, як галузь соціології, виникла водночас із соціологією економіки в 60-ті роки XX ст. спочатку як її аспект. Але паростки соціології праці ми знаходимо в філософських, політологічних та соціальних творах учених значно раніше.

Праця (труд) — це цілеспрямована, суспільно корисна діяльність із створення предметів (речей) і умов, необхідних для задоволення потреб індивіда і суспільства. Тому праця — це основна умова життя суспільства. Таке визначення праці вимагає деяких додаткових пояснень. Річ у тім, що діяльність — це безперервне, свідоме визначення цілей, способів, засобів і знарядь праці для досягнення цілей. Діяльність не створює кінцевого продукту(предметів, речей, культурних цінностей). Кінцевий продукт (споживчу вартість) створюють матеріальне і духовно-культурне виробництва, праця(конкретний труд).

Основне призначення праці — задоволення потреб людини і суспільства, досягнення практично корисних утилітарних результатів (див. схему 4)

Маючи такі характеристики, праця виконує практичні, дуже важливі завдання-функції, основними з яких є такі (див. схему 5).

Суб’єктом і носієм праці стає лише людина,тобто людина реалізує функції праці. Метою праці є створення предметів, речей і можливостей для підвищення добробуту людей, поліпшення умов їхньої праці та побуту, тому праця завжди мотивована.

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
2. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
3. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
4. Автоматизація помпових станцій підкачування і перекачування. Охорона праці під час експлуатації систем автоматизації.
5. Адаптація працівників.
6. Адаптивні організаційні структури управління.
7. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
8. Адміністративне право і державне управління.
9. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
10. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
11. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ
12. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля

Переглядів: 737