• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сучасна концепція управління проектом

ЛЕКЦІЯ 1. ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТОМ

Актуальність управління проектом. Становлення ринкових відносин в економіці призвело до появи нових самостійних напрямів у вітчизняному менеджменті, які виникли в результаті критичного переосмислення передової зарубіжної управлінської теорії та практики, вироблення оригінальних управлінських підходів, методів і засобів. Найбільш значне місце в структурі сучасного російського та українського менеджменту займає управління проектом.

Протягом останніх років відбувається постійне зростання потреб із боку найрізноманітніших організацій у використанні принципів і систем управління проектом, а також у фахівцях у цій галузі. Якщо взяти будь-яке періодичне видання, присвячене ринку праці та пошуку роботи, наприклад «Робота для Вас», то можна виявити, що в кожному номері присутні не менше двох десятків вакансій керівників проектів. Зростає кількість публікацій, присвячених проблематиці управління проектом. Розширюється структура освіти в галузі управління проектом. Збільшується кількість науково-дослідних і консалтингових організацій, що розробляють, впроваджують і використовують сучасні підходи до управління проектом. Усе це свідчить про те, що управління проектом, ще недавно розглядається як екзотична галузь знань і умінь, міцно зайняло місце в сучасному вітчизняному менеджменті.

Своєрідність сучасного вітчизняного менеджменту, що характеризується не тільки особливими культурно-історичними умовами, але й особливою динамікою поточного розвитку національної економіки, накладає певний відбиток і на управління проектом. Переймаємо досвід закордонних управління проектом, що склався в інших умовах, природним шляхом переломлюється у вітчизняному середовищі.

2. Походження понять «проект» і «управління проектом».Сучасна концепція управління проектом базується на понятті «проект», в якому проект виступає не тільки як об'єкт управління, що має деякі специфічні властивості, але і як загальна характеристика суті, як базова властивість управління проектом. У зв'язку з цим усталений термін «управління проектом» неправильно передає суть позначуваного ним явища, оскільки чітко розмежовує управління як певну діяльність, яка в цілому не відрізняється від якого б то не було іншого управління, і проект як об'єкт цієї діяльності, що випробовує на собі управління. Насправді на відміну від терміна «управління проектом» термін «проектне управління» більш прийнятний, оскільки поняття «проект» переноситься у властивість самого управління, тим самим підкреслюючи специфіку проектного управління та позначаючи різницю між ним та іншими видами управління. Але в буденному плані термін «проектне управління» асоціюється з проектуванням, діяльністю проектних організацій, результатом роботи яких є проектно-кошторисна документація на будівництво конкретного об'єкта. Терміни «управління проектом» і «проектне управління» можна використовувати як рівнозначні, при цьому все ж віддаючи перевагу усталеним виразам. Перевага віддається терміну «управління проектом».

Прийнято вважати, що слово «проект» прийшло до нас з англійської мови. Це пов'язано з тим, що дисципліна управління проектом хоч і є міжнародною, основний масив знань викладено англійською мовою. Однак насправді термін «проект» є універсальним для всієї європейської цивілізації, є присутнім у всіх європейських мовах і етимологічно сходить до латинської мови. Слово «projection» в латинській мові є віддієслівним іменником другої форми дієслова projecere – кидати вперед, кидатися, засилати.

У європейських мовах (в англійській – project, німецькій – Projekt, у французькому – projet) це слово зберегло базове значення, але набуло і більш вузький зміст – захід, спрямований на досягнення чого-небудь.

У російській мові під словом «проект» традиційно розуміється розроблений план, задум чого-небудь. Цікаво, що однокореневі слова «проектування» і «проекція», що означають передачу на екран зображень; зображення просторових фігур на площині, наголошують на зв'язок між предметами і явищами, що ними позначається.

Автори сучасних публікацій з управління проектом прагнуть відійти від традиційного розуміння слова «проект» і використовувати англомовне визначення цього поняття. Така тенденція пов'язана з тим, що в англійській мові для позначення поняття «розроблений план, проект чого-небудь» існує слово «design», а поняття «проект» має інший зміст.

Визначення понять «проект» і «управління проектом». Сьогодні існує велика кількість визначень поняття «проект». Усі вони базуються на трьох основних характеристиках проекту:

- наявності унікальної мети,

- обмеженості в часі,

- наявності обмежень за ресурсами,

але мають два недоліки:

- відсутність зв'язку між проектом як попередньо розробленим планом і проектом як процесом реалізації цього плану;

- відсутність зв'язку між проектом і проектним управлінням.

Враховуючи все вищесказане, пропонуються наступні визначення.

Проект – системний комплекс планових (фінансових, технологічних, організаційних та інших) документів, що містять комплексно-системну модель дій, спрямованих на досягнення оригінальної мети.

Тобто сам проект не слід розуміти як особливий вид діяльності з управління чому-небудь. Проект – це всебічний план, повноцінна модель дій. Проект необхідно розробити і реалізувати, що і складає укрупнений зміст управління проектом.

Управління проектом (проектне управління) – особливий вид управлінської діяльності, що базується на попередній колегіальній розробці комплексно-системної моделі дій із досягнення оригінальної цілі і спрямований на реалізацію цієї моделі.

Сучасне управління проектом – це особливий вид управління, який так чи інакше може застосовуватися до управління будь-якими об'єктами, а не тільки об'єктами, що мають явні характеристики проекту. Це підтверджується результатами практичного використання проектного управління в найрізноманітніших галузях сучасного вітчизняного менеджменту.

3. Проекційна схема управління проектом. Відправною точкою проектного управління є усвідомлення мети проекту. Мета в управлінні проектом, як правило, характеризується тими чи іншими елементами новизни.

Мета містить у собі основну ідею проекту та діяльність з його реалізації в цілому. У проектному управлінні мета декомпозирується на усвідомлені й керовані елементи діяльності, логічно та організаційно пов'язані в комплекси робіт. Мета є певним ембріоном, зерном, що латентно містить у собі концепцію проекту, які отримують із зовнішнього середовища необхідні ресурси і виростають в результаті цього в ієрархічну, «деревоподібну» структуру, яка приносить відповідні плоди.

Уявімо управління проектом у вигляді проекційної схеми (рис. 1.1). Як видно з малюнка, управління проектом має три рівні:

- рівень цілепокладання,

- рівень проектування і

- рівень реалізації.

На рівні цілепокладання знаходиться основна ідея – мета проекту. Мета проекту розкривається, проектується на поверхню моделі – детального плану дій (рівень проектування). Модель може включати в себе різні аспекти проекту і відображатися в залежності від самого проекту в різних документах, у вигляді ієрархічного дерева цілей, у вигляді структури робіт, структури вартості, структури продукції (результату) проекта, мережевих та інформаційно-технологічних моделей. На рівні проектування ретельній проробці піддаються засоби і предмети діяльності, необхідні для реалізації проекту: основні засоби, ресурси, організаційна структура проекту, система комунікацій між елементами проекту тощо.

Також моделюванню підлягають сценарії взаємодії елементів проекту із зовнішнього середовищем. Це моделювання може виражатися в створенні дерева ризиків, дерева рішень чи інших моделей. У ході проектування створюється, аналізується і затверджується модель діяльності та її результатів, спрямованих на досягнення поставлених цілей. Таку всебічну модель діяльності, відображену в сукупності тих чи інших логічно зв'язаних документів, можна визначити як бізнес-проект.

Модель проекту, що є його ідеальним втіленням, потім проектується на поверхню предметної області (рівень реалізації). Ідеальні конструкції, що становлять модель, втілюються в конкретних матеріальних об'єктах і при цьому, природно, зазнають ті чи інші зміни, пов'язані з впливом зовнішнього середовища і реальної предметної області, в рамках якої відбувається реалізація проекту. Ефективна реалізація проекту полягає в досягненні оптимального компромісу між вимогами проектних рішень і можливості реальності.

У ході контролю за контуром зворотного зв'язку досягнуті результати відображаються на поверхні ідеальної моделі проекту. При цьому показники досягнутих результатів порівнюються із запланованими показниками, закладеними в моделі.

Виникаючі відхилення документально фіксуються. Таким чином, створюється модель, що відображає фактичний стан проекту. Ця фактична модель порівнюється з раніше поставленими цілями, виходячи з чого визначається ефективність проекту як ступінь досягнення цих цілей. На закінчення створюється остаточна фактична модель, визначаються фактичні результати і ефективність проекту.

Управління проектом виглядає як цілеспрямована дія, що забезпечує послідовне уявлення мети у вигляді моделі, а потім перенесення моделі на фактичну предметну область. Іншими словами, управління проектом – це послідовне проектування цілі на поверхню моделювання, а потім проектування моделі на поверхню реальної практичної діяльності. Процеси контролю представляють собою відображення досягнутих результатів на поверхні моделювання і забезпечують порівняння результатів з поставленими цілями.

4. Відмінність проектного управління від традиційного управління. Сучасне проектне управління, суть якого була описана вище, на перший погляд не відрізняється від того управління, яке можна назвати традиційним. Будь-яка людська діяльність є свідома діяльність, в ході якої, як говорив К. Маркс, навіть найгірший архітектор відрізняється від найкращої бджоли тим, що він заздалегідь уявляє собі результат, тобто попередньо зводить будівлю в своїй свідомості. Простий контур управління є процесно-орієнтованим, є по суті управлінням у відхилень від раніше заданих цілей, технологій, планів, вказівок і команд, практично не стосується питань розробки цих цілей, технологій, планів, вказівок і команд і розглядає всю цільову діяльність не як єдине ціле, а як сукупність функцій, процесів, операцій. При цьому управління вписується в нескінченну послідовність замкнутих циклів «команда – виконання – контроль».

Традиційне управління можна охарактеризувати як стаціонарне (від лат. Stationaiius – нерухомий), або статичне, оскільки воно передбачає існування постійних цільових показників діяльності (цілей, технологій, планів) і прагне стабілізувати відхилення від цих показників на мінімальному рівні. Ще більш точно таке управління можна охарактеризувати як регулярне (від лат. норма, правило), оскільки хоч це вже не чисте регулювання, але тим не менш воно передбачає існування зовнішніх відносно самої діяльності стабільних норм і правил і прагне до підтримки змін до установлених межах величини, що характеризує окремий процес або операцію.

Регулярне управління не використовує зв'язок між відображенням цільової моделі у свідомості людини і результатами діяльності в якості таких, що базуються для управління системами, але реалізує цей зв'язок в рамках окремо взятих функцій, процесів і операцій. Таке управління в порівнянні з управлінням проектом виглядає фрагментарним і несистемним.

Крім того, несистемний характер традиційного управління проявляється в тому, що воно розглядає керовану дійсність у вигляді окремих подій і фактів, що складаються в чіткі лінії причинно-наслідкових ланцюгів. П. Сенге у своїй відомій книзі «П'ята дисципліна» пише: «Якщо думати тільки про події, то найбільше, ми навчимося їх передбачати, так що зможемо реагувати завчасно і оптимальним чином». Але діяльність не має дискретно-подієвий характер і не вписується в причинно-наслідкові зв'язки. Реальність в цілому нелінійна. Поведінка складних систем з точки зору регулярного лінійно-дискретного управління має характер невидимих, таких, що поступово розвиваються, тенденцій, визначених не окремими подіями і зв’язками між ними, а системами, структурами і архетипами більш високого рівня.

Управління проектом, залишаючи місце окремих аспектів управління окремими подіями, переміщує акцент на управління системами і структурами, що визначають поведінку елементів, що до неї входять.

На відміну від управління проектом традиційне управління повністю вписується в схему суб'єктно-об'єктних відносин, в рамках яких суб'єкт управління є структурою зовнішньої по відношенню до об'єктів, яка диктує свої команди і рішення, не враховує при цьому потенційну складність об'єкта та закономірності і механізми його саморозвитку й самоврядування. Управління проектом виходить з принципового значення зворотного зв'язку між суб'єктом і об'єктом управління, яка є такою ж значущою, як і пряма, і за допомогою якої суб'єкт управляє об'єктом. Це означає, що як суб'єкт, так і об'єкт взаємопов'язані в рамках єдиної системи. Проектне управління спрямоване на виявлення в цій системі існуючих іманентних механізмів самоврядування, а також на їх повноцінне використання в рамках поставлених перед проектом цілей. Яскравою ілюстрацією цього підходу є модель життєвого циклу проекту, яка є, в рамках проекту, і споживачів прямих або побічних результатів проекту. Якщо проект реалізується в рамках сталого організаційно-структурного утворення, наприклад підприємства, то всі підрозділи цього підприємства, що безпосередньо не беруть участь в проекті, слід розглядати як об'єкти безпосереднього оточення проекту.

В рамках самого проекту, а також оточення проекту взаємодіє сукупність учасників проекту (рис. 1.2), тобто суб'єктів діяльності, що протікає в рамках предметної області, що піддається проектному управлінню. Такі учасники можуть бути активними, тобто самостійно реалізують діяльність за проектом або діяльність, результати якої впливають на проект (взаємодіють з проектом), і пасивними, тобто відчувають вплив з боку проекту. Крім того, учасники можуть бути безпосередніми (активними або пасивними), тобто учасниками самої діяльності по проекту, і непрямими (активними або пасивними), тобто учасниками діяльності, яка реалізується об'єктами навколишнього середовища і впливає на проект чи відчуває вплив проекту.

Склад учасників проекту, їх ролі, розподіл обов'язків, прав і відповідальності залежать від типу, масштабу і складності проекту, а також від життєвого циклу проекту. Слід розуміти, що стан структури учасників проекту не є стабільним у часі. Між проектом і навколишнім середовищем відбувається постійна взаємодія – обмін матеріальними, фінансовими, енергетичними та інформаційними ресурсами. Це супроводжується зміною складу учасників, їх ролей, самої системи взаємодії між учасниками проекту.

Проте з числа активних безпосередніх учасників проекту можна виділити найбільш важливих і описати їх типові стабільні ролі. Ключові активні безпосередні учасники проекту – це:

• ініціатор;

• замовник;

• інвестор;

• керівник проекту (проект-менеджер);

• команда проекту.

Ініціатор – це учасник проекту, що є носієм основної ідеї проекту та ініціативи по його реалізації. Як ініціатор може виступати практично будь-який з майбутніх учасників проекту.

Замовник – це учасник проекту, зацікавлений в досягненні основної мети, результатів проекту. Замовник визначає основні вимоги та рамки проекту, забезпечує фінансування проекту, укладає контракти з іншими безпосередніми учасниками проекту, несе відповідальність за результати проекту перед іншими учасниками проекту і суспільством.

Інвестор – це учасник проекту, який здійснює фінансування проекту і зацікавлений у досягненні фінансових результатів проекту. Інвестор підписує контракт із замовником, здійснює розрахунки з іншими учасниками по мірі виконання проекту.

Керівник проекту (проект-менеджер) – це учасник проекту, якому делеговані повноваження з управління діяльністю, спрямованої на досягнення цілей проекту. Керівник проекту несе відповідальність перед замовником за досягнення усіх цілей проекту. В окремих великих і складних проектах за виконання обов'язків керівника проекту відповідає спеціально запрошена керуюча фірма, але в будь-якому випадку в якості повноправного керівника проекту виступає одна людина.

Команда проекту – це сукупність діючих як єдине ціле учасників проекту, яка забезпечує під керівництвом проект-менеджера досягнення цілей проекту. Склад і обов'язки команди проекту залежать від масштабів, складності та інших характеристик проекту, проте у всіх випадках склад команди повинен забезпечити високий професійний рівень виконання всіх покладених на команду обов'язків. Команда формується в залежності від потреб проекту, досвіду і кваліфікації персоналу, а також від умов і організації проекту.

Крім названих, найбільш важливих учасників, існують і інші учасники проекту:

• контрактор;

• субконтракторами;

• споживач продукції проекту.

Контрактор – учасник проекту, що бере на себе зобов'язання із виконання окремих робіт за проектом. Контрактор може виступати як підрядник (виконавець робіт), постачальник продукції, основних засобів, ресурсів або консультант. Контрактор може також відповідати за виконання всіх робіт по проекту. У цьому випадку він буде називатися генеральним контрактором (або генеральним підрядчиком).

Субконтрактор – учасник проекту, що бере на себе зобов'язання перед контрактором за виконання окремих робіт по проекту. Субконторактор (субпідрядник) виступає як непрямий учасник проекту та з проектом взаємодіє не напряму, а через контрактора, з яким у нього укладені договірні зобов'язання.

Споживач продукції проекту – юридична або фізична особа, яка є покупцем або користувачем результатів проекту. Споживач може бути кінцевим, який використовує результати проекту самостійно, або посередником, який, будучи покупцем результатів проекту, здійснює їх подальшу передачу іншим споживачам, виступаючи при цьому посередником.

Структура проекту, природно, включає і інших учасників. У типовому проекті так чи інакше задіяні: органи державної та місцевої влади, громадські групи та населення, чиї інтереси зачіпаються в ході реалізації проекту; спонсори; консалтингові, інжинірингові та юридичні організації, залучені в процес реалізації проекту.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. ERP і управління можливостями бізнесу
3. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
4. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
5. Oracle Управління преміальними
6. А. Видання прав актів управління
7. Абстрактна небезпека і концепція допустимого ризику.
8. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
9. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
10. Адаптивні організаційні структури управління.
11. Адміністративне право і державне управління.
12. Адміністративний устрій і управління в українських землях під час татаро-монгольського панування.

Переглядів: 2293