Трансмісійні масла призначені для зниження тертя і спрацювання зубчатих передач різноманітних вузлів автомобіля, а також для відводу тепла від контактуючих деталей. При цьому вони повинні мати високі протиокисні, антикорозійні, захисні і другі властивості, добре реагувати з матеріалами ущільнень. Робота трансмісійних мастил визначається температурою, частотою оберту зубчатих коліс і тиском у зоні контакту. Швидкість руху в зачепленнях у циліндричних передач досягає від 1,5...3,0 до 9...19 м·сек-1, у гепоїдних передачах – 0...25 м·сек-1. Тиск в зонах контакту досягає від 0,5...2,5 ГПа. При порушені цих параметрів мастильна плівка, що розподіляє поверхні тертя, починає руйнуватися і металеві поверхні починають контактувати безпосередньо, внаслідок чого з'являється катастрофічне руйнування.
Відповідно класифікації трансмісійні масла поділяють на чотири класи (табл. 3.1).
Таблиця 3.1 - Класифікація мастил по класу в'язкості
Клас
в'язкості
Кінематична в'язкість при температурі 100°С, мм2/с
Температура, при якій динамічна в'язкість не перевищує 50 Па, °С
6,00…10,99
- 45
11,00…13,99
- 35
14,00…24,99
- 18
25,00…41,00
-
По рівню експлуатаційних властивостей мастило поділяють на п'ять груп, кожна з котрих має свою рекомендовану область використання, які визначаються типом зчеплення, тиском в зоні контакту і температурою масла (табл 3.2).
Основні трансмісійні масла, що використовуються для автомобілів і тракторів, відносяться до різних класів по в'язкості і групам по рівню експлуатаційних властивостей (табл. 3.3).